Ухвала суду № 56737148, 28.03.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1749/16 Головуючий у 1-й інстанції: Зарютін П.В.

Є.У.№ 336/7322/15-ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Савченко О.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_1,

При секретарі: Остащенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал», співвідповідач уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Акціонерно-комерційний банк «Капітал» про визнання дійсним договору строкового банківського вкладу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, який в ході розгляду справи доповнювала і уточнювала. Зазначала, що 19.12.2014 року сторони уклали договір строкового банківського вкладу (депозиту) № l/18/3m/0097, відповідно до якого банк відкрив позивачу вкладний рахунок та перерахував для зберігання грошові кошти в національній валюті на строк з 19.12.2014 року до 19.03.2015 року. Строк депозиту сплинув 19.03.2015 року, але у зв'язку із відсутністю готівкових коштів в касі банку ОСОБА_2 погодилася на його пролонгацію. У вересні 2015 року позивач отримала повідомлення від тимчасової адміністрації ПАТ «АКБ «Капітал», що договір між нею та банком відповідно до протоколу засідання комісії ПАТ «АКБ «Капітал» визнано нікчемним на підставі п. 9 ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року. Посилаючись на незаконність рішення тимчасової адміністрації, просила суд визнати дійсним договір строкового банківського вкладу (депозиту) від 19.12.2014 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Вирішуючи спір про визнання договору банківського вкладу дійсним, суд з достатньою повнотою з'ясував обставини справи, дав оцінку доказам за правилами ст.212 ЦПК України і визнав позовні вимоги безпідставними у зв'язку з тим, що вимоги про визнання договору дійсним не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів.

Суд при ухвалені рішення дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права.

Як визначено ч.1 ст. 1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до положень ч.2 ст. 1060 ЦК України у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно ч.3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунку(гл. 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу, а відповідно до ст. 1074 ЦК України в редакції, що виникла на час виникнення спірних правовідносин, обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон № 4452-У1 від 23.02.2012).

Частиною першою статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 1 та частини третьої статті 12 Закону №4452-У1 виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду; виконавча дирекція Фонду має такі повноваження у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами: 1) визначає порядок ведення реєстру учасників Фонду; 2) визначає порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами відповідно до розділу V цього Закону; 3) визначає порядок ведення банками бази даних про вкладників та ведення Фондом відповідної узагальненої бази даних; 4) приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; 5) затверджує порядок визначення банків-агентів та визначає на підставі цього порядку банків-агентів; 6) приймає рішення про оплату Фондом витрат, пов'язаних із процедурою виведення неплатоспроможного банку з ринку, у межах кошторису витрат Фонду, затвердженого адміністративною радою Фонду; 7) встановлює вимоги до змісту договорів банківського вкладу, договорів банківського рахунка з питань, що стосуються функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Відповідно до частини другої статті 38 Закону №4452-У1 протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною третьою статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Частиною 1 ст. 54 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.

Як встановлено судом, 19.12.2014 року між ОСОБА_2 і ПАТ «АКБ «Капітал» укладено договір №1/18/3m/0097 строкового банківського вкладу (депозиту), відповідно до п.1 якого Банк приймає від вкладника грошові кошти у сумі 30150 грн. на строк 3 місяці з 19.12.2014 по 19.03.2015р включно та зобовязується повернути вклад та виплачувати проценти за його користування у розмірі 22% річних. Якщо вкладник не вимагає повернення суми вкладу із закінченням строку дії договору, договір вважається продовженим на тих же умовах (а.с.9-10).

В цей же день сторони внесли зміни до договору і доповнили його п.1.1.2.1, за яким Банк зобовязався нараховувати вкладнику додаткові проценти у розмірі 2% річних (а.с.11).

На виконання умов договору ОСОБА_2 внесла кошти на свій рахунок, що підтверджується відповідною квитанцією(а.с.12).

Постановою Правління Національного банку України від 20.07.2015 р.№466 ПАТ «АКБ «Капітал» віднесено до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 20.07.2015 р. прийнято рішення №140 про запровадження з 21.07.2015 р. тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів листом (без дати і номеру) повідомила позивача про те, що договір банківського вкладу рішенням комісії визнано нікчемним на підставі п.9 ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (а.с.15).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3, 5 та 6 ст.203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом.

Зважаючи на те, що ПАТ «АКБ «Капітал» з 20 липня 2015 року віднесено до категорії неплатоспроможних, спірні правовідносини регулюються не нормами ЦК України, а спеціальним законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який визначає як порядок і підстави визнання окремих правочинів нікчемними (ст.38 ч.3 Закону № 4452-У1), так і порядок оскарження рішень, що приймаються відповідно до цього Закону (ст.54 Закону № 4452-У1).

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, оскільки спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини, встановлена можливість визнання договору банківського вкладу нікчемним в позасудовому порядку і передбачений спеціальний порядок оскарження відповідного рішення уповноваженої особи Фонду у разі незгоди з ним вкладника банку у судовому порядку.

Разом з тим, висновки суду про те, що спірний договір являється дійсним в силу ст.204 ЦК України, являється помилковим, оскільки рішенням комісії ПАТ «АКБ «Капітал» його визнано нікчемним на підставі п.9 ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». У порядку, передбаченому ст.54 Закону № 4452-У1 таке рішення комісії вкладником не оскаржено.

Такий висновок суду не призвів до неправильного вирішення спору, а тому колегія суддів вважає за можливе, не змінюючи судового рішення, виключити із його мотивувальної частини вказівку про дійсність договору.

Інших доводів правового характеру апеляційна скарга не містить. Обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції, доказам оцінка дана за правилами ст.212 ЦПК України та за вищевикладених обставин додаткового правового аналізу вони не потребують.

Рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 18 лютого 2016 року по цій справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: