Рішення № 56736246, 25.03.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 303/5001/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

25 березня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі

головуючого судді КОНДОРА Р.Ю.

суддів ЛЕСКА В.В., ІГНАТЮКА Б.Ю.

при секретарі ВОЛОЩУК В.І.

за участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та коштів на утримання дружини, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, на повторне заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 4 грудня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 04.08.2014 звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2 мотивуючи наступним. Сторони 04.09.2013 уклали шлюб, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3, яка проживає з матір'ю. Відповідач із часу народження дитини з ними не проживає, участі в її вихованні та утриманні не бере, коштів для цього не надає. Позивач не працює, одержує лише допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Своїми діями відповідач ставить позивача і дитину в скрутне матеріальне становище. Відповідач офіційно не працює, має нерегулярний дохід.

Посилаючись на ці обставини, вказуючи на обов'язок відповідача утримувати дитину та на своє право одержувати утримання від відповідача до досягнення дитиною трирічного віку, виходячи з положень ст. 84 ч. 2, ст.ст. 180, 184 СК України, позивач просив стягнути на його користь з відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1000,00 грн щомісячно починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття, а також кошти на своє утримання в розмірі 1000,00 грн щомісяця до досягнення дитиною трирічного віку.

Повторним заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 04.12.2015 позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1: аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн щомісячно починаючи з 04.08.2015 і до досягнення дитиною повноліття; 1000,00 грн щомісячно на її утримання починаючи з 04.08.2015 і до досягнення дитиною повноліття; допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення одномісячного платежу аліментів. Стягнуто з відповідача на користь держави 243,60 грн судового збору.

Відповідач ОСОБА_2 рішення оскаржив, вказує на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування дійсних обставин справи. Зазначає, зокрема, що не працює, не має власного бізнесу та не має заробітків, які б дозволяли сплачувати кошти в розмірах, що їх визначив позивач і з якими погодився суд. Судом не були взяті до уваги факти наявності на утриманні у відповідача окрім доньки ОСОБА_3 ще й інших дітей: ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, для яких відповідач щомісячно передає їх матері ОСОБА_5 400,00 грн. Крім того, відповідач утримує й ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, якого він усиновив, і хоча рішення суду про усиновлення й скасовано, проте, ця дитина проживає разом із ним та з матір'ю ОСОБА_7. Тому аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 визначені з порушенням вимог закону і є завищеними. На утримання дружини також стягнуто явно надмірну суму, а з урахуванням витрат на утримання дітей стягнуті з відповідача кошти є нереальними до сплати, перевищують розмір мінімальної зарплати та максимально допустимі законом розміри стягнення. Водночас, відповідач спроможний сплачувати 500,00 грн щомісячно: на утримання доньки ОСОБА_3 300,00 грн і на утримання позивача - 200,00 грн. Просить рішення суду змінити, зменшивши розмір аліментів на дитину до 300,00 грн, а коштів на утримання позивача - до 200,00 грн щомісячно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників: відповідача ОСОБА_2 адвоката Микити М.Ф., яка апеляцію підтримала, позивача ОСОБА_1 адвоката Новікової І.С., яка скаргу не визнала, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи сторін, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого.

Задовольняючи позов повністю, суд першої інстанції виходив із його обґрунтованості та доведеності. Однак, повною мірою із таким рішенням погодитись не можна.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, особа на власний розсуд розпоряджається своїми цивільними і процесуальними правами, здійснює своє право на захист і зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (ст. 12 ч. 1, ст. 20 ч. 1 ЦК України, ст. 10 ч. 1, ст. 11 ч. 2, ст. 27 ч. 3 ЦПК України); сторони зобов'язані належно довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, обов'язок доказування позову лежить на позивачеві, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 10 ч.ч. 2, 3, ст. 11 ч. 1, ст.ст. 57-60 ЦПК України). Позов може бути задоволено лише за умови його обґрунтованості та доведеності (ст.ст. 212-215 ЦПК України).

Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ч. 1 ЦПК України).

Пред'являючи позов, ОСОБА_1 на його обґрунтування зазначила лише те, що сторони 04.09.2013 уклали шлюб, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3, яка проживає з нею, а відповідач із часу народження дитини з ними не проживає, участі в її вихованні та утриманні не бере, коштів для цього не надає, тоді як позивач не працює, одержує тільки допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач офіційно не працює, має нерегулярний дохід, а своїми діями ставить позивача і дитину в скрутне матеріальне становище. Інших фактів, обставин, а також відповідного обґрунтування, зокрема, і щодо розміру заявлених до стягнення періодичних платежів, позивач не наводив.

Тим часом, у процесі розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, в т.ч., документально, та ніким не заперечувалося, що:

ОСОБА_2 має сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, матір'ю дітей є ОСОБА_5 (а.с. 36, 37, 51-53);

рішенням Іршавського районного суду від 18.07.2013, яке набрало законної сили 30.07.2013, встановлено, що 13.07.2010 ОСОБА_2 уклав шлюб із ОСОБА_7, на підставі рішення Іршавського районного суду від 20.03.2012 усиновив ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, сина ОСОБА_7, якого вона виховувала до укладення шлюбу, а 21.05.2013 цей шлюб було розірвано (а.с. 74-75), зазначеним рішенням суду усиновлення визнано недійсним;

ОСОБА_2 і ОСОБА_1 уклали шлюб 04.09.2013, у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3, яка на час пред'явлення позову проживала із матір'ю (а.с. 8, 9, 27);

ОСОБА_2 08.09.2014 уклав із приватним підприємцем ОСОБА_13 трудовий договір, що був зареєстрований цього ж дня в Іршавському районному центрі зайнятості за № 462, мав роботу водія, його заробітна плата була визначена в розмірі, що не міг бути меншим за законодавчо встановлений розмір мінімальної зарплати (зафіксовано 1218,00 грн на місяць за 2014 рік), 17.06.2015 трудовий договір був знятий з реєстрації (а.с. 35, 50, 77);

за даними МВ ДВС Мукачівського МРУЮ станом на 25.05.2015 виконавчі документи щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей ОСОБА_2 і ОСОБА_4, а також на утримання непрацездатних батьків на виконанні не перебували (а.с. 76).

Як випливає з правової позиції відповідача в справі, в т.ч., викладеній письмово на час розв'язання спору судом першої інстанції (а.с. 33-34), та викладеній в апеляційній скарзі (а.с. 95-97), він не заперечує необхідності сплати коштів на утримання доньки ОСОБА_3, але при цьому просить врахувати істотні та доведені ним обставини, що мають значення при визначенні розміру такого стягнення.

За приписами ст. 75 ч.ч. 2, 4, ст. 77 ч.ч. 2, 3, ст. 80 ч. 1, ст. 84 ч.ч. 2, 4, ст. 150 ч. 2, ст. 180, ст. 181 ч. 3, ст.ст. 182, 184 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною 3-х років незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу; батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття; якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів як на утримання дитини, так і на утримання дружини у твердій грошовій сумі.

Задовольняючи вимогу про стягнення з відповідача аліментів на утримання позивача, суд першої інстанції виходив з недостатності у позивача коштів, наявного у позивача права такої вимоги та з доцільності її задоволення з урахуванням того, що відповідач є працездатним, молодого віку, стан його здоров'я хороший, а також відсутності належних доказів його активної участі в утриманні інших дітей. Однак, як позовна вимога, так і рішення суду в цій частині ґрунтуються на недопустимих у доказуванні припущеннях (ст. 60 ч. 4 ЦПК України), оскільки належними і допустимими доказами не було доведено обставин, які підлягають доказуванню (ст.ст. 10, 11, 57-60, ст. 179 ч. 1 ЦПК України), передусім матеріальної спроможності відповідача надавати відповідну допомогу як таку та у визначеному розмірі - конкретно.

Навпаки, судом були зазначені в рішенні обставини, які поза сумнівом впливають на вирішення вимоги позову, проте, цим обставинам не була дана відповідна оцінка у контексті справи та вимог закону, з них, по суті, були зроблені протилежні їм висновки. Той факт, що з відповідача не стягуються примусово аліменти на утримання інших дітей, не може тлумачитися у негативному контексті щодо нього, оскільки не виключає добровільного врегулювання батьками питання щодо утримання дітей, що знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Ані позовна заява, ані рішення суду в цій частині фактично не містять відповідної мотивації, посилання на докази, а тому рішення, яке всупереч вимогам закону обґрунтовано доцільністю, а не належною оцінкою доказів у сукупності, не відповідає вимогам закону, тож відповідні доводи апеляції заслуговують на увагу. Неправильне визначення судом дати, з якої присуджено аліменти на утримання позивача (день пред'явлення позову), у зв'язку з неправильним вирішенням вимоги в цілому самостійного значення не має.

Матеріальне ж утримання дитини є обов'язком батьків, у контексті виконання якого може йтися лише про порядок надання такого утримання та про його розмір з урахуванням обставин, що мають для цього істотне значення. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обов'язковості та спроможності відповідача надавати утримання дитині як таких. Матеріали справи свідчать про відсутність у відповідача регулярного доходу.

Водночас доводи апеляції щодо систематичного надання відповідачем на утримання синів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 коштів їх матері ОСОБА_5 знайшли своє підтвердження. До апеляційної скарги додані копії банківських квитанцій про перекази ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_5 коштів у розмірах близько 400,00 грн (більших і менших сум) у січні, березні, травні, липні 2014 року (а.с. 100-103), апеляційним судом оглянуті за участю сторін як ці, так і квитанції на ім'я ОСОБА_5 за інші місяці. У справі містяться й інші квитанції за 2015 рік про регулярне поповнення у розмірах близько 400,00 грн (у більших і менших сумах) банківської картки, цифри номера якої як збігаються з цифрами, зазначеними у квитанціях на ім'я ОСОБА_5, так і різняться від них, оригінали цих та інших аналогійних квитанцій теж оглянуті апеляційним судом. У справі немає даних про спір між ОСОБА_2 і ОСОБА_5 щодо утримання дітей (участі батька в цьому), факти неодноразової сплати коштів щонайменше ідентифікованому одержувачу доведені письмовими доказами, що їх усні заперечення сторони позивача не спростовують.

ОСОБА_5 наявність судового рішення про визнання усиновлення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, недійсним, наданими апеляційному суду:

витягом від 22.01.2016 № 00016231717 із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін у зв'язку з усиновленням (удочерінням) стверджується, що місцем народження ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, є с. Великий Раковець Іршавського району, відповідно до рішення Іршавського районного суду від 20.03.2012 прізвище дитини змінено з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6», по-батькові з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6», батьком після зміни відомостей про нього значиться ОСОБА_2, матір'ю значиться ОСОБА_7;

довідкою Виконкому Великораковецької сільради Іршавського району від 24.03.2016 № 890 стверджується, що ОСОБА_2 фактично проживає із ОСОБА_7 і ОСОБА_6, 2004 р.н., у будинку АДРЕСА_1.

Отже, відповідач ОСОБА_2 продовжує утримувати й ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4

Суд першої інстанції не з'ясував належним чином обставин справи, а встановленим обставинам дав неправильну оцінку, що призвело до неправильного вирішення справи. Розмір стягнутих з відповідача аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 є явно необґрунтованим і надмірним, при його визначенні не враховувалися обставини, що унеможливлювали стягнення таких аліментів. ОСОБА_2 із цим, саме по собі ініціативне визнання відповідачем спроможності сплачувати загалом 500,00 грн щомісячно є його правом, прав позивача та дитини не порушує та враховується при вирішенні спору.

Таким чином, суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та порушив норми процесуального права, рішення суду не відповідає вимогам ст.ст. 212-215 ЦПК України.

Виходячи з наведеного та на підставі ст. 309 ч. 1 п.п. 1-4 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності часткового задоволення апеляційної скарги з урахуванням її доводів і встановленого в справі таким чином:

у частині вирішення вимоги позову про стягнення коштів на утримання позивача рішення суду першої інстанції слід скасувати і в задоволенні вимоги відмовити, позаяк така є необґрунтованою, недоведеною по суті, а визнання її відповідачем у апеляції частково (згода сплачувати 200,00 грн) не може бути прийняте до уваги, оскільки за умови недоведеності спроможності сплачувати позивачу таке утримання будуть порушені права дитини, утримання якої є обов'язком батька, при забезпеченні виконання якого необхідно врахувати його загальну платоспроможність і визначити обґрунтовано-допустимий розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ст. 8 ч. 8, ст. 174 ч. 4, ст. 300 ч. 5, ст. 304 ч. 1 ЦПК України);

у частині вирішення вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини рішення суду належить змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів до 600,00 грн щомісячно, що, крім іншого, тривалий час забезпечуватиме наближеність розміру аліментів до законодавчо встановлюваних розмірів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У решті рішення суду на підставі ст. 308 ЦПК України слід залишити без змін.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п.п. 1, 2, 3, ст. 308, ст. 309 ч. 1 п.п. 1-4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково, повторне заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 4 грудня 2015 року:

щодо задоволення вимоги позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання позивача скасувати, у задоволенні цієї вимоги - відмовити;

у частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінити, зменшивши розмір стягнутих аліментів до 600,00 грн (шестисот гривень 00 коп.) щомісячно.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді