Ухвала суду № 56733631, 28.03.2016, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/39964/15-ц

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І. В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 до Загальнодоступної групи в соціальній мережі Фейсбук «Штаб оборони Києва» про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

До Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана заява ОСОБА_1 у порядку окремого провадження, до Загальнодоступної групи в соціальній мережі Фейсбук «Штаб оборони Києва» про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій просив встановити факт розповсюдження недостовірної інформації у виді статті, що має першу строку: «ІНФОРМАЦІЯ_2», ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на Інтернет-ресурсі «Фейсбук» за електронною адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як вказує ОСОБА_1 у своїй заяві, застосовуючи обман у вказаному матеріалі, розміщеному на сайті Фейсбук, автор повідомив значну кількість громадян про те, що він є непорядною людиною і правопорушником, а також те, що він є ненадійним діловим партнером та інформація в статті під заголовком «У столиці зароджується новий міні «Еліта-Центр» за своїм змістом є неправдивою інформацією і необґрунтованою жодними реальними фактами. Однак, невизначене коло осіб, які вже прочитали вказаний неправдивий матеріал сформували думку про нього, як шахрая, а також про те, що у разі придбання належних йому приміщень, вони залишаться без приміщень і грошей.

Заявник ОСОБА_1 подав заяву у порядку окремого провадження, виходячи з мети встановлення судом факту, що має юридичне значення, - факту розповсюдження недостовірної інформації щодо нього у вигляді статті на Інтернет-ресурсі соціальної мережі «Фейсбук».

Положеннями Розділу 6 передбачено розгляд судом справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме у ч. 1 ст. 256 ЦПК України вказано, які факти можуть бути встановлені у судовому порядку. В окремому провадженні можуть бути встановлені такі юридично значимі факти, як: 1) родинні відносини між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтво, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрація шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належність правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерть особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерть особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Частиною 2 ст. 256 цього Кодексу визначено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Вказані вимоги заявника не можуть бути предметом розгляду в окремому провадженні, оскільки не охоплюються поняттям непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав, і підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику в справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві (пункт 2 частини другої статті 119 ЦПК).

Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Якщо недостовірна інформація, що порочить гідність, честь чи ділову репутацію, розміщена в мережі Інтернет на інформаційному ресурсі, зареєстрованому в установленому законом порядку як засіб масової інформації, то при розгляді відповідних позовів судам слід керуватися нормами, що регулюють діяльність засобів масової інформації.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.

У частині 4 ст. 256 ЦПК України вказано, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Відтак, вбачається необхідність відмови у відкритті провадження у справі, а заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає поверненню заявникові, відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 256 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 до Загальнодоступної групи в соціальній мережі Фейсбук «Штаб оборони Києва» про встановлення факту, що має юридичне значення.

Зобов'язати УДКСУ у Печерському районі м. Києва повернути ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 243,60 грн., що було перераховано: одержувач УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача 38004897, МФО 820019, рахунок 31214206700007, призначення платежу: судовий збір до Печерського районного суду м. Києва, за квитанцією № 14880735 від 29.12.2015 через Деміївське відділення Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк».

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя І. В. Литвинова