Ухвала суду № 56733058, 24.03.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/798/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19 Цибра Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю. В.суддівТрюхана Г. М. , Ювшина В. І. при секретаріКолеснику Я. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» Мельника Олександра Павловича на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» про визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 21 жовтня 2015 року він вирішив придбати трактор "МТЗ-Беларус 892", 2013 року випуску згідно з інтернет-рекламою ТОВ "Лізингова компанія "ВАШ АВТО", вартістю 190000 грн.

В офісі відповідача в м. Кіровоград працівники дали підписати договір, в додатку до якого вказано назву трактора, рік його випуску, колір ціну.

Між сторонами укладено договір фінансового лізингу №001049, предметом якого був зазначений трактор, вартістю 190000 грн.

Він сплатив 50000 грн. в рахунок першого платежу та розраховував протягом трьох днів одержати зазначений трактор у власність з подальшою виплатою залишку його вартості, однак йому було відмовлено, при цьому у поверненні коштів йому також було відмовлено.

Він дізнався, що трактор йому може бути надано лише в користування протягом 120 днів з моменту адміністративного платежу, авансового платежу та комісії, а сплачена ним сума є комісією за організацію та оформлення договору, що сплачені кошти йому у повному обсязі добровільно не повернуть, що його права як споживача ніяким чином не захищені і гарантії отримання оплаченого майна за обіцяною ціною відсутні.

З тексту договору він дізнався, що в ньому не вказано, в якої особи буде придбано трактор, яким чином і де він повинен передаватися йому, як споживачеві, та не визначено конкретного строку виконання відповідачем своїх зобов'язань.

Вважає, що правочин він уклав під впливом помилки, причиною якої стало неправильне сприйняття ним змісту і умов цього договору та фактичних обставин правочину, а також відсутність у нього юридичної освіти та наявність складнощів у вивченні змісту договору, який виготовлений дрібним шрифтом і має значний обсяг. Зазначене вплинуло на його волевиявлення. У випадку вірного розуміння ним усіх умов договору він його б не уклав.

Вважає, що укладений 21 жовтня 2015 року договір суперечить його волевиявленню та закону, тому просив суд визнати його недійсним та стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «ВАШ АВТО» на свою користь виплачені ним в якості адміністративного платежу кошти в сумі 50000 грн.

Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 січня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» Мельник О.П. подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам рішення суду відповідає.

Встановлено, що між ОСОБА_8 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» 21 жовтня 2015 року укладено договір фінансового лізингу № 001049 з додатками, предметом лізингу є транспортний засіб трактор "МТЗ-Беларус 892", 2013 року випуску. (а.с. 5-12)

Згідно п. 1.3 статті 1 Договору, відповідач взяв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк і на умовах, передбаченим договором.

В п.1.7 договору зазначено, що предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

В договорі визначено, що авансовий платіж - це першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізингоодержувачем на користь лізингодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції про сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмету лізингу.

Адміністративний платіж - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу Першого платежу, що підлягає сплаті лізінгоодержувачем на користь лізінгодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається у додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

Зокрема, відповідно до умов п. 4.1 ст. 4 договору лізингодавець передає у користування предмет лізингу лізингоодержувачу не пізніше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу.

Позивач сплатив адміністративний платіж у розмірі 50 000грн. та вважав, що вартість предмету лізингу становить 190000 грн., як зазначено в додатку до договору.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 договору обчислення строку передачі предмета лізингу розпочинається після сплати позивачем трьох складових , які визначені договором.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 суд, виходив із того, що відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору лізингу є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, його наслідком є дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Крім того, суд зазначив, що договір позивач уклав під впливом помилки, оскільки в додатку до договору прописом зазначено трактор вартістю 190000 грн. та сплачену суму позивачем 50000 грн. Сам договір виготовлений дрібним шрифтом і має значний обсяг, що перешкодило позивачу повністю зрозуміти його текст .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Судом першої інстанції встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 21 жовтня 2015 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом, звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства. (стаття 3, 12 Договору )

Згідно пункту 1.4 договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, як встановлено судом першої інстанції, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 11-1 статті 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Судом не встановлено наявності ліцензії у відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, що свідчить про відсутність такого дозволу (ліцензії), та що суперечить вимогам законодавства.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

По справі встановлено, що договір фінансового лізингу від 21 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_7 та ТОВ «ЛК «Ваш Авто», нотаріально посвідчено не було.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції хоча і обґрунтував рішення про задоволення позову лише у зв'язку із несправедливими умовами та не взяв до уваги вищезазначені порушення щодо відсутності ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та нотаріального посвідчення спірного договору, однак суд вірно вирішив справу по суті, а з урахуванням того, що внаслідок винесення апеляційним судом власного рішення результат по суті не зміниться, тому рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати ,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» Мельника Олександра Павловича - відхилити, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 22 січня 2016 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :