Ухвала суду № 56733044, 23.03.2016, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/543/16Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 2 Кімстачов О.С. Доповідач в апеляційній інстанції Подорога В. М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПодороги В. М.суддівДемченка В. А. , Василенко Л. І. при секретаріАнкудінові О. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення збитків та матеріальної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення збитків та матеріальної шкоди.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя від 15 грудня 1999 року та Свідоцтва про право на спадщину за законом від 15 грудня 1999 року.

Власником квартири №6 в цьому ж будинку є відповідач ОСОБА_7, яка самовільно провела ремонтно-будівельні роботи, а саме: зробила проріз в зовнішній несучій стіні будинку для будівництва балкону до своєї квартири. Через влаштування відповідачкою вказаного прорізу в стіні в її квартирі потріскались стіни, з'явилися тріщини штукатурки на стінах і стелі.

Зазначені ушкодження та їхній причинний зв'язок із проведенням відповідачем незаконних ремонтно-будівельних робіт підтверджуються Технічним висновком про стан будівельних конструкцій житлової квартири від 15 червня 2015 року за № 03-2015 ТВ. Сума витрат, пов'язаних з відновленням попереднього стану стін і стелі в її квартирі є збитками на суму 2214 грн., яких завдала відповідач.

На усні пропозиції та вимоги виправити вказані порушення відповідач не реагує.

Зазначала, що незаконні дії відповідача завдали їй і моральної шкоди, так як вона постійно нервує та відчуває страх, що стіна її квартири в будь-який момент може обвалитись, а тому було порушено її нормальний життєвий устрій, вона змушена була витрачати додаткові зусилля для його організації та відстоювати свої права і інтереси в суді. Розмір заподіяної моральної шкоди оцінює в 2000,00 грн.

Просила суд: усунути перешкоди в користуванні власністю, зобов'язавши відповідача ОСОБА_7 за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно встановленого вікна та балкону в АДРЕСА_1, з відновленням нею первісної цегляної кладки; стягнути з відповідача на її користь 2214,00 грн. заподіяних їй збитків, 2000,00 грн. заподіяної їй моральної шкоди; 487,20 грн. судового збору та 500,00 грн. витрат за оплату технічного дослідження.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення збитків та матеріальної шкоди - в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 оскаржила його в апеляційному порядку.

Вважає рішення суду незаконним, необґрунтованим, що зумовлено неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, через неправильність дослідження і оцінки поданих сторонами доказів, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Просила рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким усунути перешкоди в користуванні власністю, зобов'язавши ОСОБА_7 за власний рахунок здійснити демонтаж самовільно встановленого вікна та балкону в АДРЕСА_1, з відновленням нею первісної цегляної кладки; стягнути з ОСОБА_7 на її користь 2214,00 грн. заподіяних їй збитків, 2000,00грн. заподіяної їй моральної шкоди; судовий збір та 500,00 грн. витрат за оплату технічного дослідження.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Так, відповідно до ст. 214 ЦПК під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають зі встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не довела факту наявності перешкод в користуванні її квартирою, завдання шкоди належному їй майну, розмір цієї шкоди, наявність причинного зв'язку між проведенням відповідачем ОСОБА_7 ремонтних робіт у своїй квартирі АДРЕСА_2 та тріщинами в квартирі №7 в цьому ж будинку, яка належить позивачу.

З такими висновками суду погоджується і судова колегія, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з ч. 2 ст. 383 ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно свідоцтва про право власності від 15 грудня 1999 року серії НОМЕР_1, виданого нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори В.І. Копиловим, зареєстрованого в реєстрі за № 1-7169, ОСОБА_6 є власником АДРЕСА_3 (а.с. 8).

Відповідач ОСОБА_7 є власником сусідньої з позивачем квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору дарування квартири від 31 травня 1995 року, посвідченого державним нотаріусом Уманської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за №2-2879(а.с.66).

В листі управління містобудування і архітектури міста від 08 червня 1995 року №178 зазначено, що рішенням міськвиконкому №440 від 11 листопада 1993 року ОСОБА_9 дозволено будівництво житлової прибудови розміром 6.0 на 8.0 м. По факту будівництва без затвердженої проектної документації гр. ОСОБА_10 приписано: роботи припинити, проект забудови узгодити в управлянні архітектури, пожнагляду і санстанції, другий вхід закласти (а.с.9).

Відповідно до листа від 30 жовтня 2014 року №Д-729/01-10 за підписом голови комісії з ліквідації, заступника начальника Інспекції ДАБК у Черкаській області ОСОБА_11, 28 жовтня 2014 року Інспекцією з виїздом на місце і вивченням всіх матеріалів, які були надані, встановлено, що Рішенням виконавчого комітету Уманської міської ради від 11 листопада 1993 року № 440 відповідно до висновків архітектурно-будівельної комісії міськвиконкому від 04 листопада 1993 року (протокол №12) дозволено будівництво житлової добудови до своєї частини житлового будинку по АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_12 Управлінням архітектури та містобудування видано будівельний паспорт та погоджено ескізний проект, яким передбачено реконструкцію квартири №6 з добудовою зі збільшенням віконних прорізів в існуючому будинку. На момент перевірки балкону не було виявлено(а.с.12).

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_6 посилалась на ту обставину, що дії ОСОБА_7 щодо збільшення віконного прорізу та встановлення дверей створює їй перешкоди в користуванні своєю власністю.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_7 має дозвіл на здійснення реконструкції, будівельний паспорт та погоджений ескізний проект, яким передбачено реконструкцію квартири №6 з добудовою зі збільшенням віконних прорізів в існуючому будинку та відсутні будь-які докази того, що такими діями порушуються права позивачки щодо володіння та користування своїм майном.

Відповідно до ч.1,2 ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ч.1 ст. 1166 ЦК України).

Як позовній заяві, так і в апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначала, що діями відповідачки ОСОБА_7 їй було завдано збитків на підтвердження чого, вона надала технічний висновок про стан будівельних конструкцій житлової квартири АДРЕСА_3, підготовлений ПП«Інжпроект-2» у червні 2015 року, де зазначено, що житловий будинок придатний до експлуатації після косметичного ремонту згідно наданих пропозицій та кошторису.

Згідно локального кошторису на будівельні роботи №2-1-1 на загальнобудівельні роботи(ремонт квартири), вартість ремонту становить 2 214 грн. (а.с. 26-30).

У пункті 3.2.1 «Стіни» даного висновку вказано, що внутрішні стіни виконані з глини, стан задовільний; на зовнішній стіні та з середини на глиняній перегородці, суміжній з кв.6, виявлені тріщини та зазначено, що це напряму пов'язано з влаштуванням прорізу в зовнішній стіні квартири №6, причина в порушенні правил виконання порядку робіт при влаштуванні прорізів в зовнішніх несучих стінах (а.с.15-30).

Однак, в даному висновку відсутні опис, локалізація виявлених тріщин на внутрішній глиняній перегородці, не вказано стан перегородки в цілому, чи була вона взагалі пофарбована, коли в останній раз до цього проводився ремонт цієї перегородки, як встановлено взаємозв'язок між виявленими тріщинами на перегородці і встановленням нового вікна в зовнішній стіні квартири № 6, що належить відповідачу та які саме були допущені порушення виконання порядку робіт при влаштуванні прорізів.

Крім того, у висновку зазначено, що проектна та виконавча документація(акти на приховані роботи, журнали виробництва робіт та ін) на зазначену будівлю відсутні або не були надані, а при обстеженні експертом об'єкта дослідження, частини будинку ОСОБА_6, відповідач ОСОБА_7 не була запрошена, тобто, експертом не була оглянута глиняна перегородка з обох сторін для встановлення наявності тріщин.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що висновок ПП «Інжпроект-2» був складений на замовлення позивача, поза межами судового розгляду даної справи, при його проведенні експерт не попереджувався про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, тому технічний висновок №03-2015 ПП «Інжпроект-2» є неналежним доказом у даній справі.

Таким чином суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що наданий позивачем ОСОБА_6 висновок не підтверджує ані завдання майнової шкоди позивачу, ані розмір такої шкоди.

В суді першої інстанції клопотань про призначення експертизи сторонами не заявлялось.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням її прав. В тому числі тієї, що полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням майна.

Відповідно до ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків встановлених частиною другою цієї статті.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, врахував зазначені норми та роз'яснення, та враховуючи обставини справи і досліджені докази, дійшов до правильного висновку про відмову в задоволенні моральної шкоди, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завданої моральної шкоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Виходячи з положень ч. 4 ст. 60 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та доказам, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Викладені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є обґрунтованим і не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення збитків та матеріальної шкоди - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді :