Ухвала суду № 56729422, 21.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 378/766/15-ц Головуючий у І інстанції Бабоїд О. М.Провадження № 22-ц/780/1856/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22

УХВАЛА

Іменем України

21 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Сержанюка А.С., Суханової Є.М.,

за участю секретаря Говорун В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою прокурора Київської області на рішення Таращанського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у справі за позовом прокурора Ставищенського району в інтересах держави до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, третя особа- Реєстраційна служба Ставищенського районного управління юстиції, про визнання недійсними наказів та договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2015 року прокурор Ставищенського району Київської області звернувся до суду в інтересах державиіз вказаним позовом, який мотивував наступним:

Прокуратурою проведено перевірку додержання Головним управлінням Держгеокадастру у Київській областівимог закону при розпорядженні земельними ділянками. Під час перевірки встановлено, що наказом ГУ Держземагенства України у Київській області №10-3814/15-14-сг від 06 серпня 2014 року було надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 34,6000 га з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована на території Бесідської сільської ради Ставищенського району Київської області.

Наказом ГУ Держземагенства у Київській області № 10-5295/15-14-сг від 11 вересня 2014 року було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення вказаної ділянки в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства.

15 вересня 2014 року укладено договір оренди між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2В, згідно умов якого останньому надано у користування строком на 21 рік земельну ділянку площею 34,6000 га. 20 вересня 2014 року відповідно до рішення №15935495 даний договір був зареєстрований у Реєстраційній службі Ставищенського районного управління юстиції Київської області.

На думку прокурора, вищезазначені накази Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 06 серпня 2014 року та 11 вересня 2014 року є протиправними та підлягають скасуванню, так як були прийняті всупереч вимогам законодавства України та суперечать інтересам держави. Відповідач ОСОБА_2 із заявою про отримання в оренду земельної ділянки державної власності до Ставищенської РДА та Бесідської сільської ради не звертався, а у поданому клопотанні про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою не обґрунтував розмір вищевказаної земельної ділянки з урахуванням можливості її обробітку, необхідність отримання саме такої площі землі, як і не зазначив перспективи діяльності свого фермерського господарства. Крім того, що ОСОБА_2 не має можливості займатися фермерським господарством, оскільки у нього відсутня належна сільськогосподарська техніка для обробітку землі.

З урахуванням викладеного прокурор просив суд визнати недійсними та скасувати накази ГУ Держземагенства у Київській області № 10-3814/15-14-сг від 06 серпня 2014 року та № 10-5295/15-14-сг від 11 вересня 2014 року, визнати недійсним договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений 15 вересня 2014 року між ГУ Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2, а також скасувати державну реєстрацію права оренди ОСОБА_2 на цю ділянку.

Рішенням Таращанського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, прокурор Київської області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповноту та неправильність встановлення обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Обґрунтував скаргу тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним доказам у справі. Вказував, що судом не взято до уваги доводи позовної заяви, зокрема ті обставини, що ОСОБА_2 крім спірних земельних ділянок попередньо отримав в оренду значну кількість ділянок різної площі на території Ставищенського району Київської області для ведення фермерського господарства, при цьому не зазначив перспективи діяльності господарства та кількість його членів. Крім того ОСОБА_2 взагалі не має наміру займатися фермерським господарством і не має сільгосптехніки для обробітку таких значних площ землі. Натомість відповідачем укладено попередній договір із ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс», згідно умов якого всі роботи по обробітку вищезазначених земель повинне здійснювати дане товариство, однак даний договір є формальним без наміру його викоання. За таких умов вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

У відповідності до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіривши матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду в повній мірі відповідає наведеним вимогам, підстави для його скасування чи зміни відсутні.

Ухвалюючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що в ході розгляду справи наявність порушень вимог закону, чинного на час виникнення спірних правовідносин встановлено, не було.

В ході розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що рішення про відведення ОСОБА_2 спірної земельної ділянки в оренду було прийняте відповідним органом (ГУ Держземагенства України у Київській області) в межах його повноважень та в порядку, встановленому чинним законодавством. При цьому суд встановив, що посилання прокурора на порушення порядку передачі землі ОСОБА_2 не відповідають дійсності, оскільки останній, звертаючись за наданням йому землі в оренду, у своїй заяві обґрунтовував необхідність отримання землі у визначеному ним розмірі для створення фермерського господарства й перспектив його діяльності з залученням необхідних документів. З наведеними висновками суду першої інстанції в повній мірі погоджується й колегія суддів апеляційного суду, вважаючи їх виваженими та обґрунтованими.

Не відповідають дійсності й посилання прокурора щодо порушення вимог законодавства з приводу передачі ОСОБА_2 в оренду окремих ділянок землі. З аналізу положень ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» вбачається, що фермерське господарство використовує для своєї діяльності земельні ділянки без обмеження їх знаходження в єдиному масиві. Посилання ж в ст. 7 зазначеного Закону на надання земельних ділянок єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, означає надання відповідним державним органом в оренду фермерському господарству земельних ділянок сільськогосподарського призначення, лісового та водного фондів одним масивом, а не окремо по кожній категорії земель. Даним обставинам також була дана детальна правова оцінка судом першої інстанції при вирішення спору, з якою погоджується й колегія суддів апеляційного суду.

Не обґрунтовують незаконності рішення суду першої інстанції й посилання прокурора на відсутність у ОСОБА_2 техніки, необхідної для обробітку отриманої в оренду землі, оскільки, як було встановлено в ході розгляду справи, 15 березня 2014 року ним було укладено з ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс» попередній договір № 15/03-14 щодо обробітку отриманої землі за допомогою сільськогосподарської техніки останнього. При цьому вимога щодо наявності у фермерського господарства такої техніки саме на підставі права власності чинним законодавством не передбачена.

Ст. 10 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. Аналогічна норма міститься і в ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами.

З урахуванням наведених норм, посилання прокурора на лише формальне укладення вищезгаданого договору з ТОВ «Агрофірма «Інтерагросервіс» та відсутність у ОСОБА_2 реальних намірів обробітку отриманої в оренду землі не можуть бути прийняті судом, оскільки з цього приводу не було надано жодного належного доказу, відтак такі твердження залишилися недоведеними і є лише припущеннями, на яких рішення суду ґрунтуватися не може.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір, повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим. Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора Київської області відхилити.

Рішення Таращанського районного суду Київської області від 19 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді: А.С. Сержанюк

ОСОБА_3