Ухвала суду № 56728077, 23.03.2016, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 161/17450/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Присяжнюк Л.М. Провадження № 22-ц/773/497/16 Категорія: 5 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О.І.,

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

секретар Шугалова О.М.,

з участю пр-ка позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

пр-ка відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання квартири у недобудованому будинку обєктом спільної сумісної власності та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року,

В С Т А Н О В И Л А :

13 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири у недобудованому будинку обєктом спільної сумісної власності (а.с.1-2, 16, 19), посилаючись на те, що вони з відповідачем з 09.10.2004 року по 20.01.2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, за час якого на підставі укладеного 14.03.2006 року між відповідачем та ПП «Глорія-Буд-Сервіс» контракту вносили кошти на будівництво однокімнатної квартири (будівельний № 9) загальною площею 34,55 кв.м, яка розташована на четвертому поверсі секція № 5.9 незавершеного будівництвом девятиповерхового будинку по вул.Кравчука (40-Ж мікрорайон) у м.Луцьку і на яку судовим рішенням визнано за відповідачем майнове право.

Оскільки майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, то просив визнати зазначену квартиру обєктом їх з відповідачем спільної сумісної власності.

23 грудня 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_4, який мотивує тим, що 14.03.2006 року між нею та ПП «Глорія-Буд-Сервіс» був укладений контракт щодо здійснення комплексу організаційно-правових, проектних і будівельно-монтажних робіт по поетапному спорудженню спірної квартири і згідно даного контракту було сплачено 89830 грн., які є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи наведене, просила визнати ці кошти їх з позивачем спільною сумісною власністю та їх поділити, визнавши за нею право власності на 1/2 частину сплачених коштів у сумі 44915 грн..

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 10 лютого 2016 року у задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати це рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення зустрічного позову.

У судовому засіданні відповідач та її представник апеляційну скаргу підтримали із наведених у ній підстав та просять її задовольнити.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечив та просить її відхилити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишити без змін з таких підстав.

Судом встановлено, що сторони з жовтня 2004 року по січень 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с.3-4).

Згідно ч.1 ст.61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі (ч.1 ст.71 СК).

Із зустрічної позовної заяви відповідача вбачається, що вона просить поділити спільні з відповідачем кошти, визнавши за нею право власності на їх половину в сумі 44915 грн. (а.с.27).

Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 грудня 2010 року за ОСОБА_2 визнано майнове право на однокімнатну квартиру (будівельний №9) загальною площею 34,55 кв.м, яка розташована на четвертому поверсі секції 5.9 незавершеного будівництвом девятиповерхового будинку по вул.Кравчука (40-Ж мікрорайон) у м.Луцьку (а.с.5-7). Зазначеним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_2 виконала взяті на себе зобовязання за укладеним 14.03.2006 року з ПП «Глорія-Буд-Сервіс» контрактом і повністю сплатила кошти за спорудження квартири. Судове рішення набрало законної сили.

Згідно ч.2 ст.223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

Враховуючи наведене, а саме те, що відповідач просить поділити між сторонами майно, тобто кошти, яких немає в натурі, а які уже вкладені подружжям у будівництво квартири, на яку за ОСОБА_2 уже визнано майнове право за час їх з позивачем перебування у зареєстрованому шлюбі, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а є вільним тлумаченням правових норм.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених у судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення в оскарженій частині ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову сторонами не оскаржувалося, а тому в силу вимог ч.1 ст.303 ЦПК України апеляційним судом не переглядалося.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 лютого 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий