Ухвала суду № 56727760, 22.03.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Майор Г.І.

УХВАЛА

іменем України

"22" березня 2016 р. Справа № 806/5377/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Майора Г.І.

суддів: Бучик А.Ю.

Шевчук С.М.,

при секретарі Витрикузі В.П. ,

за участю позивача ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства оборони України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" січня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до Міністерства оборони України Житомирський обласний військовий комісаріат визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити виплату одноразової допомоги,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом в якому просив:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови у виплаті йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби;

- зобов'язати Міністерство оборони України здійснити йому виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2016 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку зі встановленням йому інвалідності внаслідок поранення (контузії) та захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Зобов'язано Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Міністерство оборони України звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищевказане рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В апеляційній скарзі відповідач посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Позивач надав суду письмові заперечення на апеляційну скаргу.

Представники відповідачів в засідання суду не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач та його представник в засіданні суду заперечили проти доводів апеляційної скарги. Вважають, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, а тому просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши пояснення позивача та його представника, розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що з витягу протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії № 263 від 28.10.2013 убачається, що ОСОБА_3 має поранення, контузію, захворювання, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 9). В зв'язку із чим, позивачу було встановлено 3 групу інвалідності з 15.11.2013 (а.с. 13), та повторним оглядом - 2 групу інвалідності з 14.08.2015, що підтверджується довідкою до акта МСЕК від 19.02.2014 (а.с.12).

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_3, в зв'язку із встановленням йому вперше інвалідності 3 групи з 15.11.2013, одноразову грошову допомогу не отримував, згідно Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. N 499.

11.09.2015 ОСОБА_3 подав заяву до військового комісара Новоград-Волинсько-Червоноармійського ОМВК про виплату йому одноразової грошової допомоги в зв'язку із встановленням з 14.08.2015 другої групи інвалідності внаслідок поранення, захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 7).

Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/6/2853 від 24.09.2015, Житомирський обласний військовий комісаріат повідомлено про те, що після розгляду документів ОСОБА_3 щодо виплати допомоги відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 № 499, підстав для подання пропозицій Міністру оборони України щодо призначення одноразової допомоги немає. Зміни до ст.16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (на виконання якого було прийнято постанову КМУ від 25.12.2013 № 975), набрали чинності 01.01.2014, отже дія цих актів поширюється тільки на військовослужбовців та звільнених, які отримали первинно інвалідність та звільнені після цієї дати, тому права на отримання ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги немає (а.с. 5).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу в розгляді питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1, ч. 4 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовослужбовці - особи, які проходять військову службу до якої належить і строкова військова служба.

Згідно приписів статті 41 Закону "Про військовий обов'язок і військову службу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Приписами статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Відповідно до частин 1,2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ( у редакції чинниій на час виникнення спірних відносин) одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;

4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;

5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;

6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;

7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;

9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

При цьому розмір одноразової грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності другої групи становить суму 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб ( п."б" ч.1 ст.16-2 Закону).

З аналізу наведених норм Закону убачається, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Виходячи з буквального тлумачення статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічний правовий висновок у спорі цієї ж категорії вже був висловлений Верховним Судом України у постановах від 18.11.2014 справа №21-446а14 та від 21.04.2015 справа №21-135а15.

Як встановлено судом, інвалідність позивача настала внаслідок поранення, отриманого під час виконанням ним обов'язків військової служби.

У позивача право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку встановленням другої групи інвалідності виникло 14 серпня 2015 року.

Тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки інвалідність настала внаслідок поранення, отриманого ним під час виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що відмова відповідача є протиправною та, що відповідач зобов'язаний розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" визначено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Тобто одноразова грошова допомога повинна призначатися і виплачуватися в порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Суд першої інстанції належним чином з'ясував обставини справи, надав їм відповідну правову оцінку та зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позовних вимог.

Міністерство оборони України є належним відповідачем у справі з огляду на те, що Департамент фінансів Міністерства оборони України є структурним підрозділом апарату Міністерства оборони України, діяльність якого спрямовує та контролює безпосереньо Міністр оборони України ( наказ Міністерства оборони України №33 від 21.01.2013 року).

Вийшовши за межі позовних вимог, суд першої інстанції діяв правомірно відповідно до повноважень, наданих частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанову прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "20" січня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Г.І. Майор

судді: А.Ю.Бучик

С.М. Шевчук

Повний текст cудового рішення виготовлено "28" березня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 АДРЕСА_1,11700

3- відповідачу/відповідачам: Міністерство оборони України проспект Повітрофлотський,6,м.Київ 168,03168

4-Житомирський обласний військовий комісаріат вул. Баранова,4,Житомир,10001

5-представник відповідача ОСОБА_6 АДРЕСА_2

7-представник позивача ОСОБА_4 АДРЕСА_3