Ухвала суду № 56727708, 23.02.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 лютого 2016 рокусправа № 804/7969/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Шлай А.В.

суддів: Іванова С.М. Чабаненко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі № 804/7969/15 за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську до Дніпропетровської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» перерахувати відділенню Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві на професійних захворювань України у м. Дніпродзержинську грошову суму 54050,69грн. з особистого рахунка НОМЕР_1 ОСОБА_2, які були зараховані після її смерті, на рахунок відділення Фонду.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржену постанову, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що відповідно до частини 2 статті 608 Цивільного кодексу України зобов'язання по договору припиняються смертю кредитора, якщо вони є нерозривно пов'язаними з його особою. Власник рахунку ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, тому Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» повинен повернути помилково зараховані кошти з часу смерті.

У судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувавши оскаржену постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник Дніпропетровської обласної дирекції акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» просив суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржене рішення суду першої інстанції - без змін як таке, що ухвалено у відповідності до норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про часткове її задоволення, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі досліджених письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Дніпродзержинську Дніпропетровської області 08.10.2007 року уклало договір із Відкритим акціонерним Товариством «Райфайзен Банк Аваль» про здійснення страхових виплат потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань № 09/04-20/260. ОСОБА_4 помер внаслідок нещасного випадку на виробництві (професійного захворювання), що сталося 07.04.2004 року за час роботи на підприємстві ДП «Смоли». Відповідно до статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року № 1105-XIV призначено суму щомісячної страхової виплати, в разі смерті потерпілого, особам, які мають на це право: жінці померлого ОСОБА_2 За особистою заявою ОСОБА_2 від 14.06.2004 року щомісячні страхові виплати у зв'язку зі смертю страхувальника ОСОБА_4 зараховувались та виплачувались через АТ «Райфайзен Банк Аваль». Страхові виплати ОСОБА_2, проводилися відділенням Фонду на підставі постанови про призначення страхової виплати потерпілому на підприємстві від 20.03.2006 № 1279, від 16.03.2007 № 100, від 07.04.2008 № 0405/1495/1495/11 відповідно ст. 29 Закону № 1105- XIV. Відповідно до довідки Баглійського відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпродзержинського МУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_2 померла 23.11.2011 року. Відділення Фонду продовжувало перераховувати на особовий рахунок ОСОБА_2 страхові виплати у зв'язку зі смертю страхувальника до того часу, коли дізналося про її смерть. Загальна сума зайво перерахованих коштів за період з листопада 2011 року по жовтень 2014 року становить 54 050,69 грн. (п'ятдесят чотири тисячі п'ятдесят грн. 69 коп.). Відділення Фонду з метою досудового врегулювання спору звернулось до начальника Центрального Дніпродзержинського відділення «Райффайзен Банк Аваль» з проханням про повернення грошових коштів перерахованих на ім'я ОСОБА_2 після дня її смерті 23.11.2011. Листом від 27.11.2014 вих. № 2456 відмовлено відділенню Фонду в поверненні коштів.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську звернулось з адміністративним позовом про зобов'язання повернути зазначену суму.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що власником коштів, виплачених застрахованій особі відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», є безпосередньо одержувач страхових виплат, а не банківська установа, в якому відкрито банківський рахунок одержувача цих коштів. Відтак, саме одержувачу, а після його смерті спадкоємцям, належить право розпорядження ними.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Адміністративний позов - звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (пункт 6 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України)

Частиною 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку; за статтею 40 цього Закону страхові виплати провадяться щомісячно і за бажанням одержувачів можуть перераховуватися на їх особисті рахунки в банку.

Пунктами 1.8, 1.9 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління Фонду від 27 квітня 2007 року №24 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 червня 2007 року за №715/13982, також передбачено спосіб одержання потерпілими та особами, які мають на це право, сум страхових виплат шляхом їх перерахування на особові рахунки в банку. Повернення зайво виплачених сум проводиться на підставі постанови робочих органів виконавчої дирекції Фонду, якщо потерпілі або особи, які мають на це право, не заперечують підстав і розміру відрахування.

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську виникли на підставі укладеного між ними договору про здійснення страхових виплат потерпілим від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Вимогою Фонду соціального страхування від нещасних випадків є повернення коштів, які були перераховані на рахунки банку - суб'єкта господарювання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що дана справа не має ознак справи адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства України.

Статтею 203 цього ж Кодексу передбачено, що постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 Кодексу.

Зважаючи на те, що при розгляді справи, суд першої інстанції припустився порушень норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, колегія суддів дійшла висновку про скасування оскарженої постанови та закриття провадження у справі на підставах, зазначених вище, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 195-196, 198, 203, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпродзержинську задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 липня 2015 року у справі № 804/7969/15 скасувати.

Провадження у справі закрити.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: А.В. Шлай

Суддя: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко