Ухвала суду № 56723135, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2016 року м. Київ К/9991/80173/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Лосєва А.М., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 по справі № 2а-14651/11/2070

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби

до Державного науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Експерт"

про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2011 року Державною податковою інспекцією заявлений позов про стягнення з ТОВ "Альфа Експерт" на користь ДНВП "Об'єднання Комунар" грошові кошти у сумі 15 250 771,60 грн., що були сплачені по договорам поставки від 24.12.2009 №3/2429-2009 та від 15.07.2010 №2/1507-2010, а з ДНВП "Об'єднання Комунар" стягнути в дохід держави грошові кошти у сумі 15 250 771,60 грн.

Постановою суду першої інстанції, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовими рішеннями, Державна податкова інспекція до Вищого адміністративного суду України подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

У поданих запереченнях на скаргу Державне науково-виробничого підприємства "Об'єднання Комунар" просить її відхилити з мотивів необґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державною податковою інспекцією проведена документальна позапланова виїзна перевірка ДНВП "Об'єднання Комунар" з питання законності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість по деклараціях з ПДВ за червень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2010, січень, лютий, березень, квітень 2011 та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011 на рахунок платника у банку, результати якої оформлено актом від 19.07.2011 №1798/41-018/14308730.

У ході вказаної перевірки працівники Державної податкової інспекції дійшли висновку про порушення позивачем ст. ст. 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п. 198.1, п. 198.3, п. 198.4 ст. 198 , п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200, абз "а" п. 200.4 ст. 200, абз."б" п. 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме: формування податкового кредиту з ПДВ за рахунок проведення господарських операцій з ТОВ "Укрпромпостачсервіс", ТОВ "ТМС Монтаж", ТОВ "Альфа-Експерт", ТОВ "Біотопресурс", ТОВ "Дилмет", ТОВ "Акваметсервіс", ТОВ "Укртекстиль", ФОП Сергієнко, ТОВ "Есполіо", ФОП Попов, ТОВ "Ітер", ТОВ "Промбудмонтажінвест", ТОВ "Дом і К", ТОВ "Кварц", ТОВ "Укрнадраресурси", ТОВ "Техенергоресурс", що відбувались в межах нікчемних правочинів; формування податкового кредиту на підставі касових чеків на придбання пального та письмових скарг на постачальників, котрі не видали податкові накладні, але за відсутності самих податкових накладних; формування податкового кредиту за взаємовідносинами з постачальниками, щодо яких за даними Співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України виявлені розбіжності в сумах задекларованих ДНВП "Об'єднання Комунар" податкового кредиту з ПДВ на сумах задекларованих контрагентами податкових зобов'язань з ПДВ.

Таким чином, контролюючий орган дійшов висновку, що договори укладені між ДНВП "Об'єднання Комунар" та ТОВ "Альфа-Експерт" суперечать інтересам держави і суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, є нікчемними, а кошти отримані за таким договорами підлягають стягненню в дохід держави.

Так, статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Недійсність правочину визначено ст. 215 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до частини першої цієї статті підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

За правилами частин першої та другої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Так, статтею 228 Цивільного кодексу України встановлено два окремих види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, і ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними, - недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність в судовому порядку на підставах, установлених законом (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, застосування наслідків недійсного правочину, які були укладені з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, передбачених частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України, здійснюється до правочинів, недійсність яких встановлюється судом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вимогам ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем належних та допустимих доказів суду надано не було.

Крім того, вищезазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 18.11.2014 у справі за позовом заступника прокурора Печерського району м. Києва до Товариства-1, товариства з обмеженою відповідальністю «ФАЛКОН-2011» (далі - Товариство-2) про застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення коштів у дохід держави, яка у силу норм ст. 244ІКодексу адміністративного судочинства України є обов`язковою для всіх судів України.

Таким чином, оскільки позивач, не заявляв позову про визнання укладених відповідачами правочинів недійсним, то і заявлення позовних вимог про стягнення коштів в дохід держави є передчасним, що виключає підстави для задоволення вимог касаційної скарги та скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.09.2012 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2012 по справі № 2а-14651/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді А.М. Лосєв

А.О. Рибченко