Ухвала суду № 56723105, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 березня 2016 року м. Київ К/800/5321/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Головчук С.В., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної міграційної служби України про визнання незаконним та скасування рішення,

в с т а н о в и в :

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року залишено без змін постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року, якою позов задоволено частково. Скасовано рішення відповідача від 12 серпня 2015 року № 553-15 про відмову позивачу у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту та зобов'язано повторно розглянути заяву про визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

У касаційній скарзі Державна міграційна служба України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, зокрема, Закону України «Про біженців та осіб, що потребують додаткового або тимчасового захисту». Вказує, що суди не дали належної правової оцінки обставинам справи та доводам відповідача про те, що позивач не тікав із країни громадянської належності, рятуючи своє життя, а залишив її у пошуках кращих умов проживання.

Згідно із пунктом 5 частини 5 статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Із змісту оскаржуваних судових рішень видно, що частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 статусу біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту є передчасним, оскільки позивач приймав активну участь в Революції Гідності, є членом Громадських організацій «Самооборона Одеси» та «Всеукраїнська Організація Самооборона Майдану», що підтверджено відповідними довідками і активно займається громадською діяльністю, проте відповідач не дослідив інформацію щодо країни походження позивача, в той час, як надані ним відомості з різних джерел інформації, а саме: з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, свідчать про необхідність ретельного вивчення інформації щодо країни походження позивача та встановлення суб'єктивних та об'єктивних причин побоювання ним переслідування, затримання або арешту за участь у «Євромайдані».

У касаційній скарзі відсутнє належне обґрунтування підстав для скасування чи зміни судових рішень, а викладені в ній доводи перевірені судами і не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не наводить підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми процесуального права.

Наведене є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.

Керуючись статтями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Державної міграційної служби України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С.В. Головчук