Ухвала суду № 56722855, 15.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2016 року м. Київ К/800/1385/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В, Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі Бруй О.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ТРЕЙДІНГ Україна»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року

у справі №826/9981/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ТРЕЙДІНГ Україна» (надалі - ТОВ «АДМ ТРЕЙДІНГ Україна»)

до Міжрегіонального Головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - МГУ Міндоходів)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У липні 2014 року ТОВ «АДМ ТРЕЙДІНГ Україна» звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення МГУ Міндоходів від 26.06.2014 року №000493720, № 0000503720.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.09.2014 року позовні вимоги задоволено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року назване рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2014 року та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24.09.2014 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу МГУ Міндоходів зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом апеляційної інстанції надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено документальну виїзну позапланову перевірку правомірності нарахування ТОВ «АДМ ТРЕЙДІНГ Україна» (правонаступник - ТОВ «Альфред С.Топфер Інтернешенал (Україна)») від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за грудень 2013 року, за результатами якої складено акт від 21.03.2014 року № 291/28-10-37-20/20027449.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.33.1 ст.33, п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.4 ст. 200, п.201.10 ст.201, п.202.1 ст.202 Податкового кодексу України..

На підставі названого акту перевірки, та за результатами адміністративного оскарження, відповідачем 26.06.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000493720, згідно з яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 568602,00 грн., у тому числі штрафні (фінансові) санкції у розмірі 284301,00грн. та №0000503720, згідно з яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1914,00 грн.

Надаючи оцінку обставинам у справі, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї ж статті Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового) періоду (пункт 200.1 статті 200 Податкового кодексу України).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Аналіз наведених норм свідчить, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку.

При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 31.10.2013 року між ТОВ «Укрснаб-Агро» (постачальник) та ТОВ «АДМ ТРЕЙДІНГ Україна» (покупець) було укладено договір поставки № 510/1-090745, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити сою українського походження урожаю 2013 року (товар) насипом на умовах, передбачених даним договором (пункт 1.1).

За умовами пункту 4.2 договору поставки №510/1-090745 від 31.10.2013 року, передбачено, що поставка Товару здійснюється автомобільним транспортом.

Кожен автомобіль повинен супроводжуватися оригіналами наступних документів: товарно-транспортна накладна (типова форма №1 - ТН); карантинний сертифікат на товар - оформляється за рахунок покупця, у визначених законом випадках; картка аналізу (форма №47); ветеринарний сертифікат (пункт 4.2.1)

Пунктом 4.2.2 договору визначено, що кожна товарно-транспортна накладна повинна бути заповнена згідно наступних реквізитів: вантажоодержувач: ПАТ «Укрелеваторпром», для ТОВ «АСТІ (Україна)» в рахунок квоти ТОВ «Альфред Інтернешенал ГМБХ, Гамбург», експедитор ДП «Юран»; пункт розвантаження: ПАТ «Укрелеваторпром» (код ЄДРПОУ 31640002).

На підтвердження виконання вказаних господарських відносин з ТОВ «Укрснаб-Агро» позивачем було надано копії наступних документів: договору поставки від 31.10.2013 року № 510/1-090745 та додатку до нього №1 від 06.11.2013 року, видаткових та податкових накладних, рахунків про оплату, товарно-транспортних накладних, виписки по рахунку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», реєстру прийнятого вантажу на особовий рахунок, копії карантинних результатів.

Крім того, під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем було надано картки аналізу зерна виписані ТОВ «Укрелеваторпром», сертифікати якості, договір надання послуг з перевалки зерна №129 від 02.08.2013 року, укладеного з ПАТ «Укрелеваторпром», разом з додатками №1, №2, №3, №4 та додатковою угодою від 01.10.2013 року.

Разом з тим, зазначені вище документи, надані позивачем на підтвердження факту виконання господарських операцій судом апеляційної інстанції обґрунтовано не визнано належними доказами правомірності формування ним податкового обліку.

Так, надані картки аналізу зерна датовані пізніше, ніж оформлено товарно-транспортні накладні, тобто здійснено поставку товару, що суперечить умовам договору поставки.

Позивачем не надано жодних документів на підтвердження виконання взятих на себе обов'язків на виконання умов договору перевалки зерна №129 від 02.08.2013 року, укладеного із ПАТ «Укрелеваторпром» яке згідно наявних первинних документів приймало безпосередню участь у господарських взаємовідносин позивача з його контрагентом ТОВ «Укрснаб Агро».

Поставка на адресу позивача проводилась у період з 31.10.2013 року по 06.11.2013 року, тоді як наявні в матеріалах карантинні сертифікати датовані 11.11.2013 року та 08.11.2013 року, тобто отримані після здійснення поставки товару, що є порушенням умов договору та Фітосанітарних правил, затверджених наказом Міністерства аграрної політики України від 23.08.2005 року №414.

Також в матеріалах справи відсутні ветеринарні сертифікати наявність яких є обов'язковою умовою для постачання (транспортування) товару.

Крім того, відповідачем на підтвердження відсутності здійснення поставок позивачу товару (сої) від контрагента ТОВ «Укрснаб Агро» долучено до матеріалів справи інформацію отриману з бази даних АІС «Автомобіль» ДАІ МВС України, на підставі Протоколу про порядок обміну інформацією, терміни, структуру та формат файлів між Департаментом Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України та Міністерством доходів і зборів України від 29.11.2013 року. Згідно вказаної інформації відомості щодо деяких державних номерних знаків транспортних засобів, які відповідно до транспортних накладних (копії яких наявні в матеріалах справи) здійснювали перевезення товару, відсутні. Реєстрація деяких державних номерних знаків транспортних засобів була проведена після здійснення поставки товару на адресу позивача. Також відомості щодо деяких державних номерних знаків не відповідають дійсності, а саме знаки належать легковим автомобілям, або причепам до легкових автомобілів.

Крім того, доказів отримання товару за наданими товарно-транспортними накладними позивачем до матеріалів справи не долучено. Зокрема, в матеріалах справи відсутні довіреності на отримання матеріальних цінностей, договори комісії, експедиторські договори, тощо.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія Договору складського зберігання, приймання, сушки, очистки та відпуску зерна від 09.07.2013 року №18, укладеного між позивачем (поклажодавець) та ТОВ «АГРАРІКО» (зерновий склад), а також документи, що були складені за наслідком реалізації вказаного договору.

Статтею 37 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні» зерновий склад на підтвердження прийняття зерна видає один з таких документів: подвійне складське свідоцтво; просте складське свідоцтво, складську квитанцію. Складський документ на зерно виписується після передачі зерна на зберігання не пізніше наступного робочого дня.

В матеріалах справи відсутні зазначені документи на підтвердження того, що отриманий позивачем від контрагента товар було передано на зберігання ТОВ «АГРОРІКО». Крім того, згідно наявних в матеріалах справи актів надання послуг, останнім було отримано на зберігання зерно, ріпак 1 класу, тоді як предметом за договором поставки №510/1-090745 від 31.10.2013 року є соя.

Судом апеляційної інстанції також вірно зазначено, що подані позивачем заяви зі скаргами на постачальника по податковим накладним (не отриманим та/або отриманим з порушенням), копії податкових декларацій з податку на додану вартість самі по собі не можуть свідчити про факт поставки такого товару, а відтак про фінансову господарську операцію.

Крім того, судом апеляційної інстанції правомірно не взято до уваги пояснення директора ТОВ «Укрснаб-Агро» Вітвіцького С.В., надані в судовому засіданні в суді першої інстанції, оскільки останній лише підтвердив, що він є керівником вказаного підприємства, факт укладання договору поставки між позивачем та ТОВ «Укрснаб-Агро» та підписання ним первинних фінансово-господарських документів, що не є свідченням про фактичне виконання поставки товари на адресу позивача.

Отже, враховуючи сукупний аналіз наведених вище обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що первинні документи не розкривають зміст та обсяг господарських операцій з метою їх використання у господарській діяльності позивача, а отже не дають підстав для відображення їх у податковому обліку позивача, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.06.2014 року №000493720, № 0000503720.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АДМ ТРЕЙДІНГ Україна» - залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ О.В. Вербицька

____ Ю.І. Цвіркун