Постанова № 56722673, 24.03.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6226/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Бжассо Н.В.,

при секретарі: Музики І.О.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Одеса справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( ФОП ОСОБА_1) звернувся до адміністративного суду з позовом до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31.07.2013 року №0014561710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 17746,77 грн.

У своєму позові позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийняте на підставі необґрунтованих даних, таких що не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача, які викладені в акті перевірки від 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.202 року по 31.12.2012 року, а саме відповідачем невірно визначено обсяг виручки за 2012 рік, а тому й помилково прийнято рішення щодо заниження суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 11717,85 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі надав суду заяву з проханням розглянути справу на підставі доказів, які є в матеріалах справи в порядку письмового провадження.

В свою чергу представник відповідач надав до суду заперечення з додатками (Т.1 арк.с. 47-66), в яких зазначив, що на підставі ст.ст. 77, 82 Податкового кодексу України, наказу Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 29.05.2012р. № 403, наказу Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 27.06.2013 р. № 66 на продовження терміну проведення перевірки, направлення від 13.06.2013р. № 22/17-01 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 р., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб Тимофєєвим В.Т., проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.202 року по 31.12.2012 року. За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт від 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.202 року по 31.12.2012 року, який отримано позивачем власноручно.

В ході проведення перевірки відповідачем встановлено, що під час визначення валового доходу (обсяг виручки) позивачем занижено валовий дохід у сумі 69690,00 грн. у зв'язку з з тим, що усього на розрахунковий рахунок позивача за перевіряє мий період надійшло 12220683,00 грн. - виручка від реалізації ПММ з урахуванням ПДВ, у т.ч. без ПДВ 10183903,00 грн., а позивачем у рядку 02 «Сума загального оподаткованого доходу отриманого від відображення господарської діяльності» податкової декларації про майновий стан і доходи позивача за 2012 рік зазначена сума 10114213,00 грн. в порушення вимог пп. 164.1.3 п. 164.3 ст. 164 Податкового кодексу України. Та під час визначення витрат за 2012 рік встановлено завищення валових витрат на суму 8429,00 грн., в результаті включення до суми валових витрат коштів сплачених на адресу ТОВ ВТФ «АВІАС», ТОВ «Рістайл ОЙЛ, ТОВ «Інтек Трейд», ППТК «Укр-Петроль» без отримання товару.

З наведених підстав, відповідач вважає доводи та вимоги ФОП ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Протокольною ухвалою суду від 14.03.2016 року, занесеною до журналу судового засідання, суд прийняв рішення щодо розгляду справи в порядку письмового провадження, яке буду здійснено 24 березня 2016 року, що відповідає іимогам ч.6 ст.128 КАС України.

Суд, заслухавши представників позивача, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до п. 1.3 акту 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.202 року по 31.12.2012 року ФОП ОСОБА_1 зареєстровано рішенням виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 07.08.2006 р., номер запису про державну реєстрацію № 25520000000003798, перебуває на податковому обліку у Білгород-Дністровській ОДПІ з 11.08.2006 р. № 12672.

У період з 14.06.2013 р. по 05.07.2013 р. на підставі ст.ст. 77, 82 Податкового кодексу України, наказу Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 29.05.2012р. № 403, наказу Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 27.06.2013р. № 66 на продовження терміну проведення перевірки, направлення від 13.06.2013р. № 22/17-01 та плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання на 2 квартал 2013 р., головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи доходів і зборів з фізичних осіб Тимофєєвим В.Т., проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.202 року по 31.12.2012 року. За наслідками проведення перевірки відповідачем складено акт від 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.202 року по 31.12.2012 року. (а.с. 5-19).

Зазначеним актом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 пп.49.18.6 п. 49.18 ст. 49, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, п. 177.3 ст. 177 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування у розмірі 11717,85 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Білгород-Дністровською об'єднаною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області складено податкове повідомлення-рішення від 31.07.2013 року №0014561710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на суму 17746,77 грн.

у тому числі: 11717,85 грн. - за основним платежем, 6028,92 грн. - за штрафними санкціями (Т.1 арк.с. 20).

Так суд зазначає, що відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПКУ), Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За правилами статті 16 ПКУ, платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПКУ, платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України (пункт 163.1 статті 163 ПКУ).

Положеннями пункту 164.1 статті 164 ПКУ, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Підпунктом 164.1.1 пункту 164.1 статті 164 ПКУ встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Згідно підпункту 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПКУ, загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу (підпункт 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПКУ).

Статтею 177 ПКУ регулюються відносини щодо оподаткування доходів, отриманих фізичними особами-підприємцями від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно пункту 177.1 статті 177 ПКУ, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (пункт 177.2 статті 177 ПКУ).

Пункт 177.3 статті 177 ПКУ передбачає, що для фізичної особи-підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 177.5 статті 177 ПКУ, фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Підпунктом 177.5.3 пункту 177.5 статті 177 ПКУ закріплено, що остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб на підставі документального підтвердження факту його сплати.

Згідно з пунктом 177.10 статті 177 ПКУ, фізичні особи-підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Фізичні особи-підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (пункт 177.11 статті 177 ПКУ).

Відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПКУ, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон України від 16.07.1999 №996-XIV), господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку. Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких, як фактично, так і юридично, буде підтвердженням здійснення таких операцій.

Судом встановлено, що згідно висновків, викладених в Акті від 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.202 року по 31.12.2012 року, податковий орган дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань за 2012 рік.

Однак, відповідач не надав доказів на обґрунтування вказаних ним сум з посиланням на первинні документи та не зазначає, які саме первинні документи та в якому обсязі було використано під час вирахування суми заниження.

З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами ТОВ ВТФ «АВІАС», ТОВ «Рістайл ОЙЛ, ТОВ «Інтек Трейд», ППТК «Укр- Петроль», а саме: з 01.01.2012 по 31.12.2012 здійснював придбання ПММ (паливно-мастильних матеріалів).

На підтвердження правомірного формування валових витрат за 2012-2013 роки та валових витрат за 2012 рік по взаємовідносинам з ТОВ ВТФ «АВІАС», ТОВ «Рістайл ОЙЛ, ТОВ «Інтек Трейд», ППТК «Укр-Петроль» надав суду копії договору поставки нафтопродуктів №138/ГСМ від 30.04.2012 (Т.2 арк.с.2-5), договору поставки нафтопродуктів №15-01/12 від 16.01.2012р. (Т.2 об.арк.с.5), додаткової угоди від 16.01.2012р. до договору поставки нафтопродуктів №15-01/12 від 16.01.2012р. (Т.2 арк.с. 6), копії податкових накладних (Т.2 арк.с. 8-55), копії видаткових накладних (Т.1 арк.с. 71-72, Т.2 арк.с.56-107), копії товарно - транспортних накладних на відпуск нафтопродуктів (Т.2 арк.с. 108-116) та копії виписок з банківського рахунку (Т.1 арк.с.107-211).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що висновки відповідача щодо неправомірного формування валового доходу за 2012 рік та валових витрат за 2012 рік є безпідставними та необґрунтованими.

Таким чином, суд приходить до обґрунтованого переконання, що оспорюване податкове повідомлення-рішення №0014561710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 17746,77 грн. не відповідає висновкам акта документальної перевірки, що очевидно є неправомірним.

При цьому, суд акцентує увагу на тому, що навіть якщо зазначені вище висновки по змісту акта від 19.07.2013 року №176/17-01/НОМЕР_1 про результати планової виїзної документальної перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства приватного підприємця - фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за перевіряємий період з 01.01.202 року по 31.12.2012 року були обумовлені некоректним, помилковим чи недбалим їх формулюванням зі сторони податкового органу, вони в будь-якому разі повинні братися до уваги такими як є, позаяк, до компетенції суду не входить коригування чи виправлення висновків або інших частин акта документальної перевірки, а тому суд досліджує саме ті висновки, які були встановлені і викладені контролюючим органом у відповідному акті перевірки. Також і контролюючий орган не вправі довільно трактувати висновки акта перевірки, виправляючи їх на свою користь і приймаючи податкові повідомлення-рішення, котрі не відповідають висновкам акта перевірки, перекладаючи таким чином на платника податків тягар відповідальності за некоректні, помилкові чи недбалі формулювання акта перевірки, чіткі висновки якого про порушення законодавства власне і можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується також з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у п.110 рішення у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

При винесенні рішення суд також вважає за потрібне відмітити необхідність дотримуватися позиції Європейського суду з прав людини, яку він висловив у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Так, наведені Білгород-Дністровською об'єднаною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що підтверджують правомірність дій контролюючого органу, наявність достатніх підстав для винесення оспорюваних рішень та достовірно вказують на порушення ФОП ОСОБА_1 чинного законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача. А отже, відповідачем належними документально обґрунтованими доказами не підтверджено наявності правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень, прийнявши оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не дотримався принципу верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, вимог чинного податкового законодавства України та передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 70, 71, 86, 128, 159-164 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білгород-Дністровської об'єднаної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 31.07.2013 року №0014561710, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичним особами за результатами річного декларування на 17 746 (сімнадцять тисяч сімсот сорок шість) грн. 77 копійок

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н.В. Бжассо