Ухвала суду № 56722582, 24.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

24 березня 2016 року м. Київ К/800/4852/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Іваненко Я.Л., перевіривши касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано наказ Державної податкової служби України від 05 грудня 2011 року №492-о «Про припинення державної служби». Поновлено ОСОБА_1 з 21 червня 2012 року на державній службі на посаді начальника Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Зобов'язано Красноармійську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Донецькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 липня 2015 року по 23 вересня 2015 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року скасовано постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та прийнято нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Зобов'язано Державну фіскальну службу України визнати недійсним запис №46 у трудовій книжці ОСОБА_1 про припинення державної служби за частиною 2 статті 30 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ. Поновлено ОСОБА_1 з 05 грудня 2011 року на державній службі на посаді начальника Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області. Стягнуто з Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 липня 2015 року по 23 вересня 2015 року у сумі 4014,92 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року.

Ухвалою судді Вищого адміністративного суду України від 26 лютого 2016 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк до 17 березня 2016 року для усунення недоліків касаційної скарги, а саме, надання документа про сплату судового збору, копій оскаржуваних судових рішень, завірених відповідно до вимог Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 174 від 17 грудня 2013 року, та копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, із зазначення ім'я (найменування), поштової адреси осіб, які беруть участь у справі, їхніх номерів засобу зв'язку, адреси електронної пошти, якщо такі є.

16 березня 2016 року Державною фіскальною службою України надіслано до Вищого адміністративного суду України копії оскаржуваних судових рішень та копії касаційної скарги.

Документ про сплату судового збору відповідачем не надано.

Посилання Державної фіскальної служби України на те, що позивача звільнено від сплати судового збору під час розгляду в усіх інстанціях справ про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", а тому ставка судового збору, що підлягає сплаті відповідачем за подання касаційної скарги дорівнює нулю, є помилковим, оскільки, виходячи із наведених норм, пільги щодо сплати судового збору в даній категорії справ передбачено лише для позивачів, а не для всіх осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, оскільки на момент постановлення даної ухвали відповідачем не надано документ про сплату судового збору, а отже належним чином не усунуто зазначені в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 26 лютого 2016 року недоліки, тому відповідно до вимог статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повертається особі, яка її подала.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до суду касаційної інстанції в установленому Кодексом адміністративного судочинства України порядку.

Керуючись статтями 108, 213, 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, третя особа - Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити певні дії повернути відповідачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого

адміністративного Я.Л. Іваненко

суду України