Рішення № 56720413, 17.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 614/94/16-ц Головуючий І інстанції - Федченко В.М.

Провадження: 22-ц/790/2185/16 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: договірні

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Сащенка І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Міхелєвої Я.С.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Борівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

встановила:

У лютому 2016 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 24.05.2005 р. між ним та ОСОБА_1 був укладений договір № SAMDN03000002612574 від 24.05.2005 р., відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до п. 1.1.2 вказаного кредитного договору погашення заборгованості по кредитому ліміту здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7 % від загальної суми заборгованості. Однак, відповідач не надавала банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. У зв'язку з чим станом на 31.10.2015 р. у неї утворилась заборгованість на загальну суму 21 864 грн. 59 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 3 157 грн. 14 коп.; заборгованість за відсотками за користування кредитом - 18 707 грн. 45 коп.

Просив стягнути на свою користь з відповідача заборгованість за кредитним договором№ SAMDN03000002612574 від 24.05.2005 р. у розмірі 21864 грн. 59 коп..

Рішенням Борівського районного суду Харківської області від 09.02.2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1, на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору № SAMDN03000002612574 від 24.05.2005 р. в загальній сумі 21 864 коп. та суму судового збору в розмірі 1218 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що згідно умов договору № SAMDN03000002612574 від 24.05.2005 р., остаточний термін повернення кредиту є 25.05.2007 р., з встановленням межі кредитного ліміту фіксованій сумі у розмірі 5800 грн.00 коп., однак позивач звернувся з позовом про стягнення з неї заборгованості лише в 2016 р.. У зв»язку з чим на її думку, позивачем безпідставно було порушено строки позовної давності, які відповідно до вимог ст.257 ЦК України становлять три роки. При цьому зазначила, що будь які відомості щодо пропущення встановленого законом трирічного строку зі сторони позивача надано не було.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, 24.05.2005 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір № SAMDN03000002612574 від 24.05.2005 р., відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з строком дії карти -2 роки, з встановленням межі кредитного ліміту фіксованій сумі у розмірі 5800 грн.00 коп., та зобов'язалася сплатити відсотки за користування кредитом в строки та в порядку, встановленим кредитним договором.

Відповідно до п. 1.1.2 вказаного кредитного договору погашення заборгованості по кредитому ліміту здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7 % від загальної суми заборгованості.

Відповідно до п.1.1.2 даного договору строк дії карти становить 2 роки /а.с. 8/.

У порушення умов договору відповідачка свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.

Позивач вказав, що станом на 31.10.2015 р. утворилась заборгованість на загальну суму 21 864 грн. 59 коп., яка складається з: заборгованості по кредиту - 3 157 грн. 14 коп.;

заборгованість за відсотками за користування кредитом - 18 707 грн. 45 коп.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не виконувались належним чином взяті на себе зобов'язання за кредитним договором№ SAMDN03000002612574 від 24.05.2005 р. .

Колегія суддів з такими висновками рішення суду не погоджується, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

09.02.2016 р. відповідачем було подано заперечення проти позову з проханням застосувати строки позовної давності, яке містить посилання на загальний вид позовної давності.

Згідно ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу.

Вимогами ч.1 ст. 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки .

Договір сторонами був укладений 24.05.2005 р. Відповідно до умов договору позивач видав відповідачу платіжну картку строком дії на два

З відповідним позовом позивач звернувся до суду в 2016 р..

З розрахунку заборгованості вбачається, що остання сплата відсотків зі сторони відповідача ОСОБА_1 відбулась 30.11.2006 р., тобто з даного моменту позивач міг та повинен був дізнатися про порушення його прав. При цьому, необхідно врахувати, що строк дії кредитного договору скінчився 25.05.2007 р. /а.с. 8/. Тобто позивач пропустив строк позовної давності, поважних причин щодо пропуску строку не зазначив. Тому колегія приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову.

Також судова колегія враховує, що умови кредитування та обслуговування кредитної картки позивачем надані не були. З наданої позивачем довідки зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки вбачається, що картка була замінена 24.05.2008 р. та строк дії картки сплив у травні 2009 р. /а.с. 7/.

Проте, ніяка посадова особа підписала цю довідку, ні будь-яких доказів про отримання відповідачем 24.05.2008 р. нової картки суду не надано.

Проте, із травня 2009 року до часу звернення позивача до суду сплило майже 6 років.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Борівського районного суду Харківської області від 09 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення . У позові Публічному акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -