Рішення № 56720047, 29.02.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 642/6508/15-ц Головуючий І інстанції - Клименко О.І.

Провадження: 22-ц/790/541/16 Головуючий ІІ інстанції - Бездітко В.М.

Категорія: звільнення майна з-під арешту

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 лютого 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - Бездітка В.М.,

суддів - Сащенка І.С., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Міхелєвої Я.С., Калюжної Ю.В.,

розглянув матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа: Державний відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про звільнення з-під арешту іпотечного майна, -

встановила:

У серпні 2015 року позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 21 січня 2015 року між нею та ОСОБА_4 був укладений договір позики. Згідно умов договору вона надала ОСОБА_4 у позику грошові кошти у розмірі 2365831 грн., що є еквівалентом суми у розмірі 150 000 дол. США, виходячи з встановленого на день укладення договору позики курсу НБУ 1USD=15,772208 грн., а ОСОБА_4 була зобов'язана повернути суму позики не пізніше 04.02.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 21.01.2015 року між позивачем та ОСОБА_4 04.02.2015 року був укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 позичальник (іпотекодавець) передала в іпотеку позивачу позикодавцю (іпотекодержателю) наступне нерухоме майно: житловий будинок літ. «Б-1» з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

04.02.2015 року приватний нотаріус посвідчив підписання вищезазначеного договору іпотеки та наклав заборону відчуження на вказану земельну ділянку та житловий будинок.

Дане обтяження було зареєстроване у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер 33164386, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер № 33161642.

Позивачу стало відомо про те, що на виконанні в Дзержинському ВДВС ХМУЮ знаходиться ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.03.2015 року у цивільній справі № 638/3779/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, якою накладено арешт на все майно або грошові кошти, що належать ОСОБА_4 Крім того, позивачу стало відомо, що державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Атаманюком П.В. 25.03.2015 року на виконання зазначеної вище ухвали суду в рамках виконавчого провадження № 47018136 винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_4 та оголошено заборону відчуження майна, а саме, накладено арешт на все майно або грошові кошти боржника ОСОБА_4

Вважає, що обтяження спірного нерухомого майна на підставі постанови державного виконавця від 25.03.2015 року, яке зареєстроване 25.03.2015 року, не має пріоритету над обтяженням на підставі іпотечного договору, яке зареєстроване 04.02.2015 року. Арешт предмету іпотеки нерухомого майна на підставі постанови від 25.03.2015 року державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ Атаманюка П.В., яка винесена в рамках виконавчого провадження № 47018136, з можливістю його подальшої реалізації для задоволення вимог стягувача, порушує права та інтереси позивача.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 25.02.2015 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4, яка на підставі ст.1261 ЦК України є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4

Відповідно до листа Десятої Харківської державної нотаріальної контори № 2028/190/2015 від 16 липня 2015 року ОСОБА_3 09.04.2015 року подала до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4

Дані правовідносини позики та іпотеки, що виникли між позивачем та ОСОБА_4 не припинилися, допускають правонаступництво. З ІНФОРМАЦІЯ_1 року спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_4, а саме, обов'язки, які встановлені договором позики та договором іпотеки є такими, що прийняті після смерті ОСОБА_4 її єдиним спадкоємцем відповідачем ОСОБА_3 Зокрема, до відповідача ОСОБА_3 перейшло право володінні та користування іпотечного майна житлового будинку літ. «Б-1» загальною площею 102,6 кв.м., з відкритою верандою літ. «б» площею 33,2 кв.м.; а також на надвірні будівлі: погріб літ. «Б» площею 21,5 кв.м., гараж літ. «З» площею 52,2 кв.м. з оглядовою ямою літ. «з» площею 5,5 кв.м., огорожа № 1-3, колодязь № 4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Просила звільнити з-під арешту іпотечне майно житловий будинок літ. «Б-1» загальною площею 102,6 кв.м, з відкритою верандою літ. «б», площею 33,2 кв.м, а також надвірні будівлі: погріб літ. «Б» площею 21,5 кв.м, гараж літ. «З» площею 52,2 кв.м, з оглядовою ямою літ. «з» площею 5,5 кв.м, огорожа №1-3, колодязь №4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року позов ОСОБА_2 задоволено. Звільнено з-під арешту іпотечне майно житловий будинок літ. «Б-1» загальною площею 102,6 кв.м, з відкритою верандою літ. «б» площею 33,2 кв.м; а також надвірні будівлі: погріб літ. «Б» площею 21,5 кв.м, гараж літ. «З» площею 52,2 кв.м з оглядовою ямою літ. «з» площею 5,5 кв.м, огорожа № 1-3, колодязь № 4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подавапеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухваленого рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування усіх обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи. В обґрунтування скарги зазначено, що під час ухвалення рішення суд першої інстанції не врахував правову позицію та заявлені клопотання ОСОБА_1 Вважає, що зміст рішення ґрунтується тільки на позиції позивача. Суд не врахував, що рішення суду, на підставі якого померла ОСОБА_4 набула право власності на АДРЕСА_1 скасовано. Тому не зрозуміло, та чиї права захистив суд, скасувавши арешт на майно. Суд не зупинив провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 201 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.

По справі встановлено, що 21 січня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір позики. Згідно умов договору ОСОБА_2 надала ОСОБА_4 у позику грошові кошти у розмірі 2365831 грн., що є еквівалентом суми у розмірі 150 000 дол. США, виходячи з встановленого на день укладення договору позики курсу НБУ 1USD=15,772208 грн., а ОСОБА_4 була зобов'язана повернути суму позики не пізніше 04.02.2015 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за договором позики від 21.01.2015 року між позивачем та ОСОБА_4 04.02.2015 року був укладений іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_4 позичальник (іпотекодавець) передала в іпотеку позивачу нерухоме майно: житловий будинок літ. «Б-1» з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

04.02.2015 року приватний нотаріус посвідчив підписання вищезазначеного договору іпотеки та наклав заборону відчуження на вказану земельну ділянку та житловий будинок.

Дане обтяження було зареєстроване у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер 33164386, а також в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, реєстраційний номер № 33161642.

У зв'язку з простроченням виконання зобов'язанняОСОБА_4 за договором позики від 21.01.2015 р., ОСОБА_2, через приватного нотаріуса ХМНО 05.02.2015 року було повідомлено ОСОБА_4 про порушення основного зобовязання, та про те, що у разі, якщо вимога щодо повернення суми позики до 06.03.2015 року не буде задоволена, позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки та зареєструвати за собою право власності на житловий будинок літ. «Б-1» з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Звернення з вимогою про усунення порушення основного зобов'язання було надіслано ОСОБА_4, про що в реєстрі вчинення нотаріальних дій було внесено запис за № 80,81. ОСОБА_4 отримала вимогу 05.02.2015 року, що підтверджується її особистим підписом на повідомленні, посвідченим приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Макушевою Н.В.

Однак, вказана вимога ОСОБА_4 не була виконана.

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 25.02.2015 року ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Відповідач ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4, яка на підставі ст.1261 ЦК України є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_4

Відповідно до листа Десятої Харківської державної нотаріальної контори № 2028/190/2015 від 16 липня 2015 року ОСОБА_3 09.04.2015 року подала до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4

Дані правовідносини позики та іпотеки, що виникли між позивачем та ОСОБА_4 не припинилися та допускають правонаступництво. З ІНФОРМАЦІЯ_1 року спадщина, що залишилася після смерті ОСОБА_4, а саме, обов'язки, які встановлені договором позики та договором іпотеки є такими, що прийняті її єдиним спадкоємцем відповідачем ОСОБА_3 Зокрема, до відповідача ОСОБА_3 перейшло право володінні та користування іпотечного майна житлового будинку літ. «Б-1» загальною площею 102,6 кв.м., з відкритою верандою літ. «б» площею 33,2 кв.м.; а також на надвірні будівлі: погріб літ. «Б» площею 21,5 кв.м., гараж літ. «З» площею 52,2 кв.м. з оглядовою ямою літ. «з» площею 5,5 кв.м., огорожа № 1-3, колодязь № 4, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1

На виконанні в Дзержинському ВДВС ХМУЮ знаходиться ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.03.2015 року у цивільній справі № 638/3779/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, якою накладено арешт на все майно або грошові кошти, що належать ОСОБА_4

25.03.2015 року державним виконавцем Дзержинського ВДВС ХМУЮ Атаманюком П.В. на виконання зазначеної вище ухвали суду в рамках виконавчого провадження № 47018136 винесено постанову про арешт коштів боржника та оголошено заборону його відчуження, а саме, накладено арешт на все майно або грошові кошти боржника ОСОБА_4

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що обтяження спірного нерухомого майна на підставі постанови державного виконавця від 25.03.2015 року, яке зареєстроване 25.03.2015 року, не має пріоритету над обтяженням на підставі іпотечного договору, яке зареєстроване 04.02.2015 року, а арешт предмету іпотеки нерухомого майна на підставі постанови від 25.03.2015 року державного виконавця Дзержинського ВДВС ХМУЮ Атаманюка П.В., яка винесена в рамках виконавчого провадження № 47018136, з можливістю його подальшої реалізації для задоволення вимог стягувача, як елемент звернення стягнення на це майно на користь іншого кредитора ніж іпотекодержателя порушує права та інтереси позивача.

Колегія суддів з такими висновками рішення суду не погоджується, оскільки вони суперечать обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Закону України "Про виконавче провадження" для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Частиною 1 ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" передбачено, що обтяжувач має право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором.

Позивач посилається як на підстави задоволення його позову на те, що діями ДВС України по накладенню арешту на спірне майно порушені права позивача, як заставодержателя. Проте, рішення або інший документ про визнання дій ДВС України неправомірними позивач не надав.

У відповідності до положень п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 року "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження", вимоги інших осіб, а не учасників виконавчого провадження, щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не заявляє про своє право власності на майно і не вимагає у зв'язку із цим зняти із нього арешт. Тобто на момент звернення з цим позовом до суду не є власником спірного майна, а тому не наділений правом на пред'явлення позову про звільнення майна з-під арешту.

Відповідач ОСОБА_3 не укладала ні договір позики, ні договір іпотеки. Вона є спадкоємцем ОСОБА_4, тому може відповідати по зобов'язанням останньої в межах прийнятої спадщини.

Судова колегія вважає, що відсутні підстави про скасування рішення та закриття провадження у справі у зв'язку з непідсудністю справи суду загальної юрисдикції. Спір виник між фізичними особами, питання про дії державного виконавця не були предметом розгляду по даній справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову у задоволенні первісного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 12 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_2 відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення. Рішення може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий -

Судді -