Ухвала суду № 56713667, 22.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 р.Справа № 534/1068/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Сіренко О.І.

Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу Державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції на постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 10.02.2015р. по справі № 534/1068/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Відділу Державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції

про скасування постанови державного виконавця,

ВСТАНОВИЛА:

10 лютого 2015 року постановою Комсомольського міського суду Полтавської області позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції від 01 квітня 2014 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 850 грн. за виконавчим провадженням ВП №42658999.

Стягнуто з відділу державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 73,08 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 600 грн.

В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

Відділ Державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції у апеляційній скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, посилаючись на неправильне встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення норм процесуального права. Зазначає, що спірна постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.04.2014 року ВП№42658999 була прийнята відповідачем на підставі частини 1 статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" з огляду на невиконання ОСОБА_1 постанови №0132/80600/13, виданої 25.01.2014р. Митною службою, у строк для її добровільного виконання, тобто до 31.03.2014 року. Вважає, що семиденний строк, наданий позивачу як боржнику у виконавчому провадженні ВП №42658999, почав спливати з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що відповідає нормі частини 2 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження", тому не може бути поставлений у залежність від дати, коли ОСОБА_1 фактично таку постанову отримав.

ОСОБА_1 письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду не подав.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст. 195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що 24 березня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№42658999 з виконання постанови №0132/80600/13, виданої 25.01.2014 року Митною службою, про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави штрафу 8500 грн. Боржнику надано строк для добровільного виконання рішення - до 31.03.2014 року (а.с.8 зворотній бік).

25 березня 2014 року копію постанови про відкриття провадження від 24.03.2014 року надіслано на адресу позивача (а.с.8).

01 квітня 2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції винесено постанову ВП№42658999 про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 850,00 грн. з підстав невиконання останнім постанови №0132/80600/13, виданої 25.01.2014 року Митною службою, в добровільному порядку у семиденний строк (а.с.17).

08 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу Державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції із заявою, в якій повідомив про те, що копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 24 березня 2014 року отримав лише 01 квітня 2014 року, у зв'язку з чим не мав об'єктивної можливості добровільно виконати постанову Митної служби №0132/80600/13 від 25.01.2014 року у строк, встановлений державним виконавцем. Просив відповідача встановити додатковий строк для добровільного виконання зазначеної постанови з наведених у листі підстав (а.с.10).

08 квітня 2014 року ОСОБА_1 на адресу відповідача було направлено заяву про приєднання до матеріалів виконавчого провадження копію квитанції про оплату штрафу в розмірі 8500,00 грн., що врахувати як добровільне виконання постанови Митної служби №0132/80600/13 від 25.01.2014 року (а.с.12).

16 квітня 2014 року Відділом державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції листом за вих.№2892 позивача повідомлено про відсутність підстав для задоволення заяви про встановлення додаткового строку для добровільного виконання постанови Митної служби №0132/80600/13 від 25.01.2014 року (а.с.5).

Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції від 01 квітня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не допустив умисного невиконання рішення у строк, наданий державним виконавцем для його добровільного виконання. Оскільки оскаржувана постанова була отримана ОСОБА_1 після спливу строку для добровільного виконання, така постанова є протиправною.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (далі - Закон №606-XIV) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 2 статті 25 цього Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно частини 1 статті 28 Закону №606-XIV, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

З викладеного вбачається, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не мав стати тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язував стягнення виконавчого збору з боржника у спірних правовідносинах. Виконавчий збір у ВП №42658999 мав стягуватись на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

Крім того, положеннями ч. 3 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 28.01.2015 року у справі № 3-217гс14 (у справі за аналогічним позовом).

В свою чергу, відповідачем з моменту закінчення наданого ОСОБА_1 строку на добровільне виконання постанови Митної служби №0132/80600/13 від 25.01.2014 року до моменту прийняття спірної постанови від 01.04.2014 року дії з примусового виконання не вчинялись. Крім того, на час отримання відповідачем квитанції про сплату ОСОБА_1 штрафу у розмірі 8500 грн. на виконання постанови Митної служби №0132/80600/13 від 25.01.2014 року також жодних дій з примусового виконання такої постанови не було вчинено. За таких обставин, колегія суддів вважає, що правові підстави для стягнення з позивача виконавчого збору відповідно до вимог частини 3 статті 27 та статті 28 Закону №606-XIV були відсутні, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо неправомірності оскаржуваної постанови.

Доводи апеляційної скарги про те, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору від 01.04.2014 року ВП№42658999 була прийнята відповідачем з огляду на невиконання ОСОБА_1 постанови №0132/80600/13, виданої 25.01.2014р. Митною службою, у строк для її добровільного виконання, тобто до 31.03.2014 року, є необґрунтованими та такими, що суперечать нормам статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки відповідачем не надано достовірних доказів на підтвердження факту вчинення дій з примусового виконання постанови Митної служби №0132/80600/13, виданої 25.01.2014р. до 01 квітня 2014 року.

Відповідно до вищевикладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Відділу Державної виконавчої служби Комсомольського міського управління юстиції - залишити без задоволення.

Постанову Комсомольського міського суду Полтавської області від 10.02.2015р. по справі № 534/1068/14-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Сіренко О.І.Судді Спаскін О.А. Любчич Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 25.03.2016 р.