Ухвала суду № 56713320, 22.03.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Шимонович Р.М.

Суддя-доповідач:Капустинський М.М.

УХВАЛА

іменем України

"22" березня 2016 р. Справа № 806/1408/15

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Капустинського М.М.

суддів: Мацького Є.М.

Шидловського В.Б.,

при секретарі Гунько Л.В. ,

за участю сторін,розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної фіскальної служби України на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" вересня 2015 р. у справі за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Житомирської митниці Державної фіскальної служби України про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці ДФС, у якому просило скасувати рішення про коригування митної вартості №101060000/2014/300364/2 від 26.11.2014 року, №101060000/2014/300371/2 від 08.12.2014 року та №101060000/2014/300375/2 від 12.12.2014 року. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що для здійснення митного оформлення товарів, поставлених компанією - продавцем AarhusKarlshamn Sweden AB (м. Карлсхам, Швеція), за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), застосованим позивачем, крім самої декларації, митному органу були надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару відповідно до п.2 ст.53 Митного кодексу України. Проте, на думку позивача, митним органом безпідставно не були взяті до уваги документи, з причин відсутності в них достатньої інформації, необхідної для підтвердження заявленого декларантом розрахунку митної вартості. Позивач вважає, що у відповідача не було достатніх підстав для визначення митної вартості з використанням резервного методу, оскільки митним органом не доведено існування обставин, які б підтверджували обґрунтованість його сумнівів щодо задекларованої декларантом митної вартості імпортованих товарів.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано рішення Житомирської митниці Міндоходів №101060000/2014/300364/2 від 26.11.2014 року.

Скасовано рішення Житомирської митниці ДФС №101060000/2014/300371/2 від 08.12.2014 року та №101060000/2014/300375/2 від 12.12.2014 року.

Вирішено відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" 182,70 грн. сплаченого судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Житомирська митниця Державної фіскальної служби України звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову суду від 08.09.2015р. скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. На думку скаржника, митний орган, прийнявши до митного оформлення документи, зобов'язаний був відповідно до ст.54 Митного кодексу України, здійснити контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положенням Митного кодексу України. Митним органом під час проведення митного контролю правильності визначення митної вартості було виявлено заниження митної вартості товару відповідно до бази даних цінової інформації ЄАІС ДМСУ, яка містить інформацію про рівень цін на такі товари, митне оформлення яких вже здійснено. що саме по собі є достатньою підставою для сумніву у правильності заявленої позивачем митної вартості товарів. Правомірність використання митним органом базі даних ЄАІС ДМСУ при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості підтверджується також ст.ст.31,33,362,363 Митного кодексу України та наказом Держмитслужби України від 13.07.2012р. №362. З зв'язку з наведеними обставинами декларанту було запропоновано надати документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, від чого декларант відмовився. Крім того скаржник звертає увагу суду на те, що позивачем до позовної заяви було долучено копію специфікації №41 від 20.11.2014р., оформленої належним чином, та відмінної від тої , яка подавалась до митного оформлення. В зв'язку з тим, що декларант відмовився від надання додаткових документів, була проведена процедура консультації з метою обґрунтування методу визначення митної вартості товару на підставі інформації, яка наявна в органу доходів і зборів. Відповідач звертає увагу суду на те, що при коригуванні митної вартості було взято за основу МД №101060000/2014/14500 від 26.09.2014р., за якою позивач розмитнював аналогічний товар за першим методом за вищою ціною. Викладене, на думку скаржника, спростовує висновки суду про те, що митним органом визначено митну вартість товару за резервним методом.

Вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшола висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.09.2009 року між AarhusKarlshamn Sweden AB (м.Карлсхам, Швеція) (Продавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (Покупець) укладено контракт №01/ZL/2009, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує рослинні жири в кількості, асортименті та за ціною відповідно до специфікацій, які додаються до кожної поставки і є невід'ємними частинами даного Контракту.

Згідно пунктів 2.1, 2.3 Контракту, ціна та загальна вартість кожної партії товару встановлюється за згодою сторін на момент підписання специфікації на поставку відповідної партії товару, з урахуванням змін цін на ринку, та зазначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного контракту. Валюта даного контракту - долари США.

З метою розмитнення поставленого позивачу AarhusKarlshamn Sweden AB товару, а саме: рослинний кондитерський жир, спеціального призначення AKOBLEND E в 800 мішках, загальною вагою нетто 20000 кг, вартістю 27000, 00 доларів США, ТДВ "ЖЛ" подано до митного органу митні декларації №101060000/2014/018621 від 26.11.2014 року, №101060000/2014/019541 від 08.12.2014 року, №101060000/2014/019936 від 12.12.2014 року.

Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються 1,390 доларів США/кг.

До вказаних декларацій також надавалися контракт купівлі-продажу №01/ZL/2009 від 02.09.2009 року та доповнення №1/1 від 08.10.2010 року; інвойси №5290104506 від 21.11.2014 року, № 5290105577 від 03.12.2014 року, № 5290106059 від 09.12.2014 року; прайс лист від 20.11.2014 року; калькуляція від 20.11.2014 року; специфікація від 20.11.2014 року № 41.

За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом із вказаними митними деклараціями, Житомирською митницею винесено рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2014/300364/2 від 26.11.2014 року, №101060000/2014/300371/2 від 08.12.2014 року та №101060000/2014/300375/2 від 12.12.2014 року.

Згідно із зазначеними рішеннями, митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у ч.2 ст.53 Митного кодексу України, подані для митного оформлення, містять розбіжності, а також у зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів, відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України, додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:

- виписки з бухгалтерської документації;

- каталоги виробника товару;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями.

Щодо виявлених розбіжностей, митний орган у рішенні №101060000/2014/300364/2 від 26.11.2014 року указав, що в інвойсі від 21.11.2014 року №5290104506 зазначений контракт №03/ZL/2009 від 24.09.2014 року та специфікація №40, хоча в поданій ВМД в графі 44 зазначені контракт №01/ZL/2009 від 02.09.2009 року та специфікація №41 від 20.11.2014 року. Також зазначив, що в специфікації №41 від 20.11.2014 рокук зазначена сума прописом відрізняється від числової суми.

У рішеннях №101060000/2014/300371/2 від 08.12.2014 року та №101060000/2014/300375/2 від 12.12.2014 року митним органом зазначено про виявлену розбіжність в специфікації №41 від 20.11.2014 року, зокрема, зазначена сума прописом відрізняється від числової суми.

За наявною інформацією митного органу, вартість ідентичних товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів.

Митна вартість визначена за другорядним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях на основі митних декларацій №101060000/2014/14500 від 26.09.2014 року, №101060000/2014/0118677 від 26.11.2014 року, з урахуванням опису товару, кількості товару, що відповідає принципам і критеріям, визначених Угодою про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Джерело інформації цінової бази ЄАІС щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, Митний кодекс України.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та вищезазначеним висновкам митниці, як суб'єкта владних повноважень, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно не погодився з останніми, з огляду на наступне.

У відповідності до ч.1 ст.246 Митного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України), метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно зі ч.1 ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст.257 МК України).

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно зі ст.49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст.50 МК України).

За приписами ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Приписами ч.ч.2-5 ст.57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст.ст.59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями ст.ст. 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до ст.62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до ст.63 цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст.58 МК України.

Так, відповідно до вказаної норми, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У ст.53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.5 ст.53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу наведених вище правових норм випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Наведене відповідає стандартним правилам, встановленим п.п.3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Також, це узгоджується з проголошеними у ст.8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 ст.53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу приписів ч.4 ст.53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частин 1, 2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

Згідно зі п.1 ч. 4 цієї статті МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст.53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п.п.1, 2 ч.5 ст.54 МК України).

Пунктом 2 ч.6 ст.54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч.1 ст.55 МК України).

Аналізуючи наведені положення Митного кодексу України суд вірно виходив з того, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визнання митної вартості.

Контролюючий орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Суд встановив, що позивачем, у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару, подано до контролюючого органу всі необхідні для цього документи, які підтверджують ціну товарів, зазначених у кожній декларації. При цьому, представником відповідача не було наведено обставин в підтвердження того, що подані декларанта основні документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.

У даній справі судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у ст.58 МК України.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.

Такі дії відповідача є прямим порушенням ч.7 ст.54 МК України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Щодо зазначення у спірних рішеннях про неподання додаткових документів, то суд вірно виходив з того, що подання контролюючому органу для митного оформлення товару висновків про якісні та вартісні характеристики товарів; виписки з бухгалтерської документації; каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, відповідно Митного кодексу України, не є обов'язковим. Такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в основних доданих до декларації документах, достовірність яких викликає сумнів у митного органу, у випадку їх наявності у декларанта.

Пункт 3.15 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур визначено, що митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.

Таким чином, значення вартості страхування в даному випаду не потребують додаткового обґрунтування.

В суді, представником позивача зазначено, що витребувані у електронних повідомленнях додаткові документи не надано, оскільки підстав для вимагання додаткових документів у митного органу не було.

Так, ціна товару, що поставлявся, складала 1,390 доларів США за 1 кг, про що позивачем та його контрагентом досягнуто згоди у специфікації №41 від 20.11.2014 року до контракту № 01/ZL/2009 від 02.09.2009 року.

Із інвойсів, копії яких наявні у матеріалах справи, видно, що визначена у них загальна вартість кожної поставки відповідає загальній вартості імпортованого товару, визначеній декларантом у відповідній митній декларації, та становить 27800,00 доларів США.

Щодо установлених розбіжностей у інвойсі від 21.11.2014 року №5290104506 та специфікації №41 від 20.11.2014 року, позивачем був наданий лист Постачальника про допущену описку (а.с.56), проте, дана обставина залишена поза увагою відповідачем.

Відтак, вказані відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів розбіжності не впливають на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.

Окрім цього, в оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість задекларованого позивачем товару була відкоригована у зв'язку з тим, що за інформацією, яка наявна у митного органу (інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ) вартість ідентичних товарів є вищою в порівняні з митною вартістю оцінених товарів.

Суд обгрунтовано не погодився з такими доводами відповідача, так як зазначена система відповідно до приписів МК України носить інформаційний характер і не є виключною підставою відмови визнання задекларованої митної вартості декларантом, оскільки така підстава для коригування не передбачена ст. 55 МК України і не викладена в ст. VII ГАТТ та в Угоді про застосування ст. VII ГАТТ.

Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Тому враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, то такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Колегія суддів вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини оскарженої постанови суду висновок, що оскаржувані рішення містять посилання на те, що методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю цінової інформації на такі товари. Методи визначення митної вартості на основі віднімання, додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю основ, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу.

Дане твердження спростовується вищенаведеними встановленими судом обставинами, а саме, що відповідач, при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу її визначення, зазначив у спірних рішеннях те, що митна вартість визначена саме за другорядним (а не резервним, як зазначено в постанові) методом , яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях на основі митних декларацій №101060000/2014/14500 від 26.09.2014 року, №101060000/2014/0118677 від 26.11.2014 року, з урахуванням опису товару, кількості товару, що відповідає принципам і критеріям, визначених Угодою про застосування статті VІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

При цьому, колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції щодо посилання контролюючого органу на зазначені митні декларації, оскільки МД №101060000/2014/018677 від 26.11.2014 року подана до митного оформлення після прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості №101060000/2014/300364/2 від 26.11.2014 року , яке є предметом оскарження у даній справі.

Отже, посилання відповідача на вищевказані митні декларації є передчасним і необґрунтованим.

Крім того, у відповідності до опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 (надалі - Правила), у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог ст.ст.59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу її визначення, у спірних рішеннях не зазначив в якості інформації, митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Спірні рішення докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів не містять.

Згідно зі ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Частиною другою ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується, що відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, всупереч ст.71 КАС України не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування другорядного методу, а також прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин колегія суддів погоджується з постановленим сдовим рішенням яким, висновки Житомирської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції) правомірно визнані необґрунтованими, а рішення про коригування митної вартості товарів №101060000/2014/300364/2 від 26.11.2014 року, №101060000/2014/300371/2 від 08.12.2014 року та №101060000/2014/300375/2 від 12.12.2014 року, - підставно скасованими.

Ухвалою судді Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.12.2015 року Житомирській митниці Державної фіскальної служби України відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до винесення рішення по справі. Тому, судовий збір підлягає стягненню з апелянта у розмірі 2009,70 грн. за наступними реквізитами: номер рахунку 31216206781002, найменування отримувача УДКСУ у м. Житомирі, банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЄДРПОУ отримувача 38035726, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу - судовий збір; код 37446362 -ЖААС,050; п.3 ст.4.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Житомирська митниця Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "08" вересня 2015 р. без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної фіскальної служби України 2009,70 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги. Реквізити для стягнення судового збору: 31216206781002, найменування отримувача УДКСУ у м. Житомирі, банк отримувача ГУДКСУ у Житомирській області, МФО 811039, код ЄДРПОУ отримувача 38035726, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу судовий збір. Код 37446362.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя М.М. Капустинський

судді: Є.М. Мацький

В.Б. Шидловський

Повний текст cудового рішення виготовлено "24" березня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з додатковою відповідальністю "ЖЛ" вул.Щорса,67,м.Житомир,10003

3- відповідачу/відповідачам: Житомирська митниця Державної фіскальної служби України вул.Перемоги,25,м.Житомир,10000

- ,