Ухвала суду № 56713127, 02.03.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"02" березня 2016 р. справа № 804/6113/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представника позивача Панишко А.О.,

представника відповідача Клімовської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 р. у справі № 804/6113/15

за позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль"

про стягнення заборгованості, -

встановив:

У травні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- стягнути з відповідача користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 510 326,74 грн.;

- стягнути з відповідача на користь держави в особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 510,33 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постанова мотивована тим, що відповідачем у 2014 році вжито усіх залежних від нього заходів, які необхідні для виділення та створення у належній кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач, зокрема, зазначив, що відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, де

середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. При цьому, сплата зазначених адміністративно-господарських санкцій не ставиться законодавцем в залежність від того, чи вживав роботодавець необхідних, передбачених законодавством заходів, щодо працевлаштування інваліда.

Тому, на думку позивача, відповідач, за 11 робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не зайнятих інвалідами, зобов'язаний був самостійно сплатити в термін до 15.04.2015 року 510 326,74 грн. адміністративно-господарських санкцій.

Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову.

До апеляційного суду надішли письмові заперечення на апеляційну скаргу та додаткові письмові пояснення, в котрих відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. Відповідач, зокрема, зазначив, що ДП "Криворізька теплоцентраль" подавало при наявності (відкритті/звільненні) вакансій звітність форми №3-ПН від 14.07.2014р. вих. № 5598/05, звітність форми №3-ПН від 07.11.2014р. вих. № 7992/05, звітність форми №3-ПН від 07.11.2014р. вих. № 7993/05 та листом від 03.12.2014р. вих. №8693/05. Відповідно до Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів. При цьому обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком самостійно підбирати інвалідів на створені робочі місця, а тому на підприємства покладено обов'язок надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій у зв'язку з відсутністю у складі правопорушення вини відповідача. Також відповідач зазначив, що ним відповідно до вимог ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" було створено 55 робочих місць інвалідів.

До додаткових письмових пояснень відповідач долучив Реєстр посад, створених відповідно до ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідно до якого з 55 створених посад 11 є вакантними.

Представник позивача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав.

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги позивача заперечував.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що 27 лютого 2015 року державним підприємством "Криворізька теплоцентраль" подано до Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2014 рік за формою №10-ПІ, відповідно до якого на підприємстві середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу - 1 382 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 44 особи; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 55 осіб; фонд оплати праці штатних працівників - 64 115,6 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 46 393 грн.

Розмір адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 510 326,74 грн., проте, у встановлений законодавством термін вказану суму не сплачено, у зв'язку з чим позивачем у відповідності до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" було нараховано пеню у сумі 510,33 грн.

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. До вказано висновку суд першої інстанції дійшов на підставі того, що:

- позивачем подавалась при наявності (відкритті/звільненні) робочих місць звітність форми №3-ПН для працевлаштування інвалідів за вакансіями: контролер теплового господарства (1 робоче місце), розподілювач робіт (1 робоче місце), прибиральник виробничих приміщень (2 робочих місця);

- підприємство відповідача є стратегічно важливим об'єктом енергетичної промисловості України; на підприємстві переважно встановлені робочі місця зі шкідливими умовами праці, а саме 877 осіб працюють на відповідних робочих місцях; відповідач виконав свої обов'язки, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та створив робочі місця для працевлаштування інвалідів; станом на 01.01.2015 року кількість працюючих інвалідів на підприємстві складає 44 особи; за наявності попиту на робочу силу не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансій відповідач надсилав до центру зайнятості звіти форми №3-ПН та звітував перед позивачем у 2014 році про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності обґрунтованих підстав для задоволення позову, на підставі наступного.

Відповідно до ч.2 ст.17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця ч.1 ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Згідно ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.3 ст. 18-1 цього Закону Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З наведеного вбачається, що на підприємства покладено обов'язок по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів та повідомлення центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для інвалідів.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 p., інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною другою зазначеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012р. роботодавець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання даної норми Закону Міністерством соціальної політики України видано наказ від 31.05.2013р. № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання" (далі - Порядок № 316).

Відповідно до п.1.3 Порядку № 316 роботодавці подають інформацію до територіального органу Державної служби зайнятості України у містах Києві та Севастополі, районі, місті, районі у місті (далі - територіальний орган) незалежно від місцезнаходження.

Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п.2.1 Порядку № 316).

Відповідно до положень Порядку №316 звітність форми № 3-ПН подається лише в десятиденний термін після відкриття певної вакансії, вимоги щодо щомісячного подання такої звітності по всім відкритим вакансіям Порядок №316 не містить.

Відповідно до звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів відповідача форми № 10-ПІ за 2014 рік, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", складає 55 осіб, а середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, становила 44.

На думку відповідача, адміністративно-господарські санкції за невиконання зазначеного нормативу не підлягають застосуванню у зв'язку з відсутністю складу правопорушення - вини відповідача, оскільки ним створено 55 робочих місць для інвалідів та направлялася звітність про наявність вакансій у десятиденний строк з після відкриття відповідної вакансії.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у 2014 році до Криворізького центру зайнятості подавалися відомості про наявність вакансій робочих місць інвалідів: у липні 2014 року- 2 вакансій прибиральника виробничих приміщень (звітність форми №3-ПН від 14.07.2014р. вих. № 5598/05), у листопаді 2014 року - 1 вакансії контролера та 1 вакансії розподілювача робіт (звітність форми №3-ПН від 07.11.2014р. вих. №7992/05 та №3-ПН від 07.11.2014р. вих. № 7993/05), у грудні 2014 року - 1 вакансії контролера та 1 вакансії розподілювача робіт (лист від 03.12.2014р. вих. №8693/05).

Отже, упродовж 2014 року, за який позивачем було заявлено позовні вимоги, відповідач звітував перед службою занятості належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач у справі не спростував доводів відповідача, що звітність форми №3-ПН направлялась відповідачем у десятиденний строк після відкриття відповідної вакансії.

Відповідно до наданого відповідачем реєстру посад, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", відповідачем було створено 55 робочих місць для інвалідів, 11 з яких є не зайнятими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць та працевлаштування інвалідів у передбаченій ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" кількості, тому адміністративного-господарські санкції застосуванню не підлягають.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.07.2015 р. у справі № 804/6113/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун