Рішення № 56712520, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680,м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Фаркош Ю.А.

№22-ц/796/3392/2016 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №757/42262/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

ЧобітокА.О.,

за участю секретаря Горобець А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі,-

В С Т А Н О В И Л А

У листопаді 2015 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі.

У мотивування вимог посилався на те, що 27.03.2013 року між ним та Державним агентством України з питань управління державними корпоративними правами та майном, яке в подальшому реорганізовано та утворено Міністерство промислової політики України, укладено контракт №2, згідно якого його призначено на посаду директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш».

Термін дії контракту з 27 березня 2013 року по 26 березня 2018 року.

06 листопада 2016 року з факсимільної копії наказу з особового складу Мінекономрозвитку України від 05 листопада 2015 року №164-п він дізнався про своє звільнення з посади директора ДП «Завод «Електроважмаш».

З наказу про звільнення вбачається, що його звільнено з підстав, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з одноразовим грубим порушенням директором обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки.

Проте, йому взагалі не було доведено, яке саме одноразове грубе порушення ним вчинено, зокрема, не надано будь-яких актів перевірки діяльності підприємства органом управління чи будь-яких інших документів, які підтверджували одноразове грубе порушення ним законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом чи настання негативних збитків для підприємства.

Його звільнення було здійснено в порушення п. 24 Наказу Міністерства промислової політики України від 3 вересня 2004 року №175-д, зокрема, без погодження з Харківською обласною державною адміністрацією, так як відсутній лист-запит на погодження його звільнення з посади директора ДП «Завод «Електроважмаш».

Окрім того, про звільнення його було повідомлено лише 06.11.2015 року, а з наказом про звільнення він ознайомлений 06.11.2015 року о 12:41 год, що свідчить про порушення ст. 47 КЗпП України щодо порядку видачі наказу про звільнення з займаної посади.

Також у порушення ст. 149 КЗпП України письмові пояснення у нього не відбиралися.

З урахуванням наведеного просив суд визнати незаконним та скасувати наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №164-п від 05.11.2015 про звільнення ОСОБА_2 з посади директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш»; поновити на роботі ОСОБА_2 на посаді директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 05.11.2015 року; поновити дію контракту №2 від 27.03.2013 року з керівником підприємства, що є у державній власності з дати звільнення ОСОБА_2, а саме, з 05.11.2015 року.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року позов ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення на роботі задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №164-п від 05.11.2015 про звільнення ОСОБА_2 з посади директора державного підприємства завод «Електроважмаш».

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора державного підприємства завод «Електроважмаш» з 05.11.2015 р.

Поновлено дію контракту №2 від 27.03.2013 з керівником підприємства, що є у державній власності з дати звільнення ОСОБА_2, а саме, з 05.11.2015.

Стягнуто з Міністерства економічного розвитку і торгівлі України на користь держави судовий сбір в розмірі 487 грн 20 коп.

Рішення суду в частині поновлення позивача ОСОБА_2 на роботі підлягає негайному виконанню.

Не погоджуючись з рішенням, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Зазначає, що судом неправильно застосовано положення п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», ст. 21, п. 6 ст. 36 КЗпП України, безпідставно застосовано положення ст. 149 КЗпП України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Так, факти одноразового грубого порушення ОСОБА_2 законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали негативні наслідки (сплата штрафних санкцій у розмірі 2 666,8 тис. грн) та порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті підтверджуються листами Державної фіскальної служби України від 14.09.2015 року №1240/3/99-99-22-01-01-11 та від 22.09.2015 року №22312/5/99-99-22-03-02-16, а також зафіксовані у Довідці, складеній за результатами перевірки Міністерством ДП «Електроважмаш» від 04.11.2015 року №3243-03/1035.

Наведене свідчить про наявність підстав для дострокового розірвання контракту, що передбачені п. 11, 26 Контракту у співвідношенні з визначеними п. 1, 12 Контракту обов'язками, а отже, звільнення відбулося з дотриманням вимог Закону та КЗпП України.

Вказує, що ОСОБА_2 порушено порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, внаслідок чого підприємству була нарахована та сплачена ним пеня у розмірі 2666,8 тис. грн, що не було враховано судом при ухваленні рішення.

Крім того, судом не встановлено те, що наказом від 28.08.2015 року №1057 Мінекономрозвитку було утворено робочу групу з проведення перевірки окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП «Завод «Електроважмаш», затверджено програму та доручено провести відповідну перевірку з 31.08.2013 року по 16.09.2015 року, керівнику робочої групи доручено протягом трьох робочих днів із дати закінчення перевірки надати Мінекономрозвитку довідку з висновками. Наказом Мінекономрозвитку від 16.09.2015 року №1145 період проведення перевірки продовжено до 31.10.2015 року.

За результатами розгляду Довідки про результати перевірки ДП «Завод «Електроважмаш» від 04.11.2015 року №3243-03/1035. листів ДФС України від 14.09.2015 року №1240/3/99-99-22-01-01-11 та від 22.09.2015 року №22312/5/99-99-22-03-02-16 заступником Міністра економічного розвитку і торгівлі України Коржом Р.А. було підготовлено та подано Міністру економічного розвитку і торгівлі України А. Абромавичусу доповідну записку від 05.11.2015 року №3243-03/88 із пропозицією звільнити ОСОБА_2 з посади директора ДП «Завод «Електроважмаш» на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України та розірвати контракт.

Того ж дня Міністром економічного розвитку і торгівлі України А. Абромавичусом погоджено таку пропозицію. Наказом Мінекономрозвитку від 05.11.2015 року №164-п ОСОБА_2 звільнено з посади директора ДП «Завод «Електроважмаш» 05.11.2015 року з підстав, передбачених контрактом, п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Також судом зроблений неправильний висновок про відсутність погодження звільнення ОСОБА_2 з головою місцевої державної адміністрації. Так, листом від 04.11.2015 року №2202-14/36570-06 відповідач звернувся до Голови Харківської обласної державної адміністрації з проханням погодити в одноденний термін звільнення ОСОБА_2 Проте, до Мінекономрозвитку ні протягом 5 днів, ні на момент подання позову не надійшло повідомлення про погодження або вмотивована відмова щодо звільнення позивача, а тому пропозиція відповідача щодо його звільнення вважається погодженою, а висновок суду про відсутність погодження не відповідає обставинам справи.

Посилається, що у разі припинення трудових відносин на підставі контракту, сторони керуються виключно його умовами. Оскільки контрактом не передбачалися вимоги щодо відібрання письмових пояснень перед застосуванням дисциплінарної санкції, обов'язку доведення наказу про звільнення під розписку чи обмеження щодо неможливості звільнення в період непрацездатності, то у Мінекономрозвитку не було підстав для їх врахування.

Звертає увагу й на те, що відповідач не міг видати трудову книжку, оскільки вона знаходилася у ДП «Завод «Електроважмаш», з яким позивач перебував у трудових відносинах на підставі контракту, що не було встановлено при ухваленні рішення.

Окрім того, обов'язок щодо ознайомлення ОСОБА_2 із наказом про звільнення покладено на ДП «Завод «Електроважмаш».

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 27.03.2013 року між Державним агентством України з управління державними корпоративними правами та майном і ОСОБА_2 укладено Контракт №2 з керівником підприємства, що є у державній власності, згідно якого позивача призначено на посаду директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» на термін з 27 березня 2013 року до 26 березня 2018 року (а.с.13-23 т.1).

Додатковою угодою №25 від 29.08.2014 внесено зміни до Контракту, з якого вбачається, що Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном було реорганізоване та створене Міністерство промислової політики України, а тому по тексту контракту замінено слова «Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном» на «Міністерство промислової політики України» (а.с. 29-30 т. 1).

Наказом Міністра економічного розвитку і торгівлі України №132-к від 27.08.2015 року ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року даний наказ визнано незаконним та скасовано, поновлено позивача на посаді директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 27.08.2015. (а.с. 43-46 т. 1)

На виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 15.10.2015 року 05.11.2015 наказом №163-п Міністерства економічного розвитку і торгівлі України ОСОБА_2 було поновлено на посаді директора Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з 27 серпня 2015 року (а.с 216 т. 1).

Відповідно ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організація праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування Контракту визначається законами України.

У рішенні Конституційного Суду України від 09.07.1998 року №12-рп/98 щодо офіційного тлумачення ч.3 ст.21 КЗпП України акцентовано увагу на те, що незважаючи на ці (які містить ст.9 КЗпП України) та інші застереження, що містяться у Кодексі законів про працю України та інших актах трудового законодавства України і спрямовані на захист прав громадян під час укладання ними трудових договорів у формі контрактів, сторонами в контракті можуть передбачатися невигідні для працівника умови: зокрема, це, як правило тимчасовий характер трудових відносин, підвищена відповідальність працівника, додаткові підстави розірвання договору, тощо.

Таким чином, при укладенні контракту закон надає право сторонам установлювати підвищену відповідальність особи й додаткові підстави для розірвання трудового договору - контракту.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є зокрема підстави, передбачені контрактом.

Так, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 05.11.2015 за №164-п позивача звільнено з займаної посади з підстав, передбачених п. 8 ст. 36 КЗпП України, у зв'язку з одноразовим грубим порушенням директором законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки, у зв'язку з порушенням порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. При цьому підставою для звільнення позивача з посади стали пп. б) та з) п. 26 Контракту №2 від 27.03.201 року, доповідна записка заступника міністра Коржа Р.А., матеріали Державної фіскальної служби України (вх. № 03/56055/3-15 від 18.09.2015 року, № 03/61538 від 25.09.2015 року), довідка від 04.11.2015 року. (а.с. 35 т. 1)

Як зазначено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06 листопада 1992 року № 9, вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, судді повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами у контракті для його розірвання.

Згідно підпункту в) п. 25 Контракту цей Контракт припиняється до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 26 і 27 цього Контракту.

У підпунктах б), з) п. 26 Контракту №2 від 27.03.2013 року зазначено, що керівник може бути звільнений з посади, а цей контакт розірваний з ініціативи Міністерства промислової політики України в односторонньому порядку з дати, вказаної в наказі про його звільнення, у тому числі за пропозицією органу виконавчої влади, до закінчення терміну його дії у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки;у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті (а.с. 21 т.1).

Так, з 10.03.2015 року по 08.06.2015 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби України в Державному підприємстві «Завод «Електроважмаш» проводилася планова документальна перевірка, за результатами якої складено Акт від 15.06.2015 року №2/28-09-22-02-04/00213121.

Відповідно Акту від 15.06.2015 року №2/28-09-22-02-04/00213121 ДП «Завод «Електроважмаш» порушено ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994 року №185/94-ВР зі змінами та доповненнями, з урахуванням Закону України від 06.11.2012 року №5480-VІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення інструментів впливу на грошово-кредитний ринок», п. 1 Постанови Правління НБУ від 12.05.2014 року №270 «Про зміну строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів і запровадження обов'язкового продажу надходжень в іноземній валюті», п. 1 Постанови Правління НБУ від 20.08.2014 року №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України», п. 1 Постанови Правління НБУ від 20.11.2014 року №734 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», п. 1 Постанови Правління НБУ від 01.12.2014 року №758 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України», в редакції чинній на день здійснення експортних операцій, в результаті чого ДП «Завод «Електроважмаш» по контрактах №97/13 від 04.11.2013 року та №58/14 від 04.11.2014 року з Pitfield Traders Ltd, Великобританія, порушено строки розрахунків. (а.с. 49-185 т. 2)

Листами від 14.09.2015 року та 22.09.2015 року Державна фіскальна служба України повідомила Міністерство економічного розвитку і торгівлі України про те, що за результатами проведення планової документальної перевірки Державного підприємства «Завод «Електроважмаш» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 31.12.2014 року Державному підприємству «Завод «Електроважмаш» донараховано 4 458,3 тис. гривень, у тому числі пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності 2,666,8 тис. гривень, які сплачені Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» до бюджету.

Згідно частин 1, 3, ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

У разі прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, зупиняються і пеня за їх порушення в цей період не сплачується.

З Акту від 15.06.2015 року №2/28-09-22-02-04/00213121, листів Державної фіскальної служби від 14.09.2015 року та 22.09.2015 року, доповідної записки заступника Міністра економічного розвитку і торгівлі України Коржа Р.А. вбачається, що валютна виручка за експортовану за контрактами №97/13 від 04.11.2013 року та №58/14 від 04.11.2014 року продукцію зарахована на рахунок уповноваженого банку з порушенням законодавчо встановлених строків.

Матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство «Завод «Електроважмаш» не зверталось до суду відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» до закінчення встановленого строку розрахунків, що потягнуло стягнення з підприємства пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті.

Таким чином, керівником Державного підприємства «Завод «Електроважмаш»в особі ОСОБА_2 порушено порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, внаслідок чого підприємству була нарахована та сплачена ним пеня у розмірі 2 666,8 тис. грн.

Згідно п. 1 Контракту керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна.

Отже, внаслідок порушення керівником Державного підприємства «Завод «Електроважмаш»ОСОБА_2 порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті підприємством сплачено пеню та понесено збитки у розмірі 2666,8 тис. грн.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні позивача не були дотримані вимоги ст. 149 КЗпП України. При цьому суд не врахував, що позивач працював на контрактній основі й умовами контракту були визначені конкретні підстави припинення трудового договору за наявності умов, визначених сторонами у контракті для його розірвання, а саме, у разі порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті. (а.с. 21 т.1)

Наявність порушення строку здійснення розрахунків в іноземній валюті та донарахування 4 458,3 тис. грн, у тому числі пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності 2,666,8 тис. гривень, які сплачені Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» до бюджету ОСОБА_2 визнано.

Колегія суддів не погоджується з доводами представника ОСОБА_2, що при попередньому звільненні позивача мало бути враховане дане порушення, оскільки результати перевірки надійшли відповідачу 18 вересня 2015 року, тобто в період, коли позивач був звільнений з роботи за попереднім наказом.

Не погоджується колегія суддів і з висновками суду першої інстанції, що відсутність погодження на звільнення позивача з Харківською обласною державною адміністрацією є безумовною підставою для поновлення позивача на роботі з огляду на те, що така підстава не передбачена ні ст. 36 КЗпП України, ні умовами укладеного сторонами контракту.

За своєю суттю така згода має характер рекомендації та не може бути визначальною при вирішення питання про звільнення за наявності порушення, яке конкретно зазначене в контракті підставою для звільнення.

У даному випадку це порушення порядку здійснення розрахунків в іноземній валюті.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 88, 303, 304, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А

Апеляційну скаргу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 15 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та дії контракту відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

А.О. Чобіток