Рішення № 56712428, 22.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_________

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Музичко С.Г.

при секретарі Матвійчуку І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2016р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про скасування наказу,

встановила:

у червні 2015р. позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 214 від 5 серпня 2014р. «Про відсторонення ОСОБА_1 від посади керівника ПАТ «КиївЗНДІЕП».

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 31 жовтня 2012р. його було призначено на посаду генерального директора ПАТ «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву» на умовах контракту з 1 листопада 2012р. по 31 жовтня 2017р. Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 214 від 5 серпня 2014р. його відсторонено від посади генерального директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» з 7 серпня 2014р.

Позивач вважав зазначений наказ незаконним, оскільки ні статутом товариства, ні контрактом не передбачено право Міністерства відсторонити генерального директора товариства від виконання своїх обов'язків, а крім того, наказ про відсторонення не містить строку такого відсторонення, що суперечить положенням ч. 3 ст. 99 ЦК України.

Також позивач посилався на те, що строк звернення до суду ним пропущений з поважних причин, оскільки 11 серпня 2014р. він звернувся із позовною заявою до Окружного адміністративного суду м. Києва, який постановою від 12 вересня 2014р. задовольнив його позовні вимоги. Однак, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2014р. постанова Окружного адміністративного суду м. Києва була скасована, а провадження у справі було закрито. 1 грудня 2014р. він звернувся із позовною заявою до Печерського районного суду м. Києва, який ухвалою від 6 травня 2015р. залишив позовну заяву без розгляду, хоча його представник з поважних причин не з'явилася у судове засідання, про що був повідомлений суд.

Рішенням суду від 20 січня 2016р. у позові відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі представник позивача просить рішення суду скасувати,

№ апеляційного провадження:№ 22-ц/796/4695/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Литвинова І.В.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Рейнарт І.М.ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Представник позивача посилається на неповно з'ясовані судом обставини справи,

- 2 -

неправильну оцінку наданим доказам та порушення норм матеріального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, яка підтримала апеляційну скаргу, пояснення представника відповідача, яка просила залишити рішення суду без змін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на підставі наказу № 546 «ОС» від 31 жовтня 2012р. міністра Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України позивача призначено з 1 листопада 2012р. на посаду генерального директора ПАТ «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву» на умовах контракту з 1 листопада 2012р. по 31 жовтня 2017р.

Наказом № 214 від 5 серпня 2014р. Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України позивача відсторонено від посади керівника ПАТ «КиївЗНДІЕП» з 7 серпня 2014р. до окремого наказу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відсторонення позивача від посади генерального директора товариства не суперечило нормам матеріального права, а крім того, позивачем не дотримано строку звернення до суду, передбаченого ст. 233 КЗпП України, та не надано доказів поважності пропуску цього строку.

Згідно статуту Публічного акціонерного товариства «Український зональний науково-дослідний інститут по цивільному будівництву» засновником та єдиним акціонером інституту є держава в особі уповноваженого органу управління - Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Частиною 2 статті 97 ЦК України визначено, що органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 8 Статуту ПАТ «КиївЗНДІЕП» встановлено, що управління інститутом здійснюють: вищий орган інституту в особі Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, який виконує повноваження загальних зборів акціонерів та наглядової ради до моменту прийняття рішення про приватизацію, та генеральний директор інституту.

У рішенні Конституційного суду України № 1-рп/2010 від 12 січня 2010р. у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю „Міжнародний фінансово-правовий консалтинг" про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 Цивільного кодексу України зазначено, що за системним аналізом норм Цивільного кодексу (статті 99, 145, 147, 159, 161), Господарського кодексу України (стаття 89), Закону України „Про господарські товариства" (статті 47, 62, 63), Закону України „Про акціонерні товариства" (статті 52, 58, 59, 60, 61) виконавчий орган товариства вирішує всі питання, пов'язані з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що є компетенцією загальних зборів учасників товариства або іншого його органу. Здійснюючи управлінську діяльність, виконавчий орган реалізує колективну волю учасників товариства, які є носіями корпоративних прав. Керівник та інші члени виконавчого органу, здійснюючи управління товариством у межах правил, встановлених статутними документами, зобов'язані діяти виключно в інтересах товариства та його учасників (частина третя статті 92, друге речення абзацу третього частини першої статті 161 Цивільного кодексу).

Згідно ч. 3 ст. 58 Закону України «Про акціонерні товариства» виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).

Частиною 3 статті 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

У вищезазначеному рішенні Конституційного суду України зазначено, що зміст положень частини третьої статті 99 Цивільного кодексу треба розуміти як право компетентно-

- 3 -

го (уповноваженого) органу товариства усунути члена виконавчого органу від виконання обов'язків, які він йому визначив, у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав, але за умови, якщо в установчих документах товариства не були зазначені підстави усунення.

З наказу про відсторонення позивача від посади керівника ПАТ «КиївЗНДІЕП» вбачається, що приймаючи дане рішення відповідач керувався ч. 3 ст. 99 ЦК України, а не ст. 46 КЗпП України. При цьому, у наказі були зазначені підстави прийняття такого рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про відповідність дій відповідача при відстороненні позивача від виконання обов'язків генерального директора ПАТ «КиївЗНДІЕП» нормам матеріального права, а саме ч. 3 ст. 99 ЦК України.

Посилання представника позивача на те, що можливість відсторонити члена виконавчого органу настає у разі зловживання члена виконавчого органу або за інші дії, які можуть зашкодити діяльності товариства, не ґрунтуються на вищезазначених нормах матеріального права, які такого положення не містять.

Крім того, з наданих суду першої інстанції документів вбачається, що підставою для відсторонення позивача від посади керівника стало, зокрема, неналежне виконання ним обов'язків генерального директора ПАТ «КиївЗНДІЕП», що у подальшому стало і підставою для розірвання з ним контракту.

Разом з тим, колегія суддів вважає правомірними посилання представника позивача на неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме ст. 233 КЗпП України, оскільки відсторонення позивача від посади керівника не ґрунтувалося на положеннях ст. 46 КЗпП України.

Також судом першої інстанції не було враховано роз'яснення, надані у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009р. "Про судове рішення у цивільній справі" про те, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

За таких обставин, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог у зв'язку із їх безпідставністю та у зв'язку із пропуском строку звернення до суду, тому з мотивувальної частини рішення підлягає виключенню посилання на застосування судом строків позовної давності.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-314, 316-317 ЦПК України, колегія суддів

вирішила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 20 січня 2016р. змінити, виключити з мотивувальної частини рішення посилання на застосування позовної давності.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: