Ухвала суду № 56711631, 13.01.2016, Нетішинський міський суд Хмельницької області

№ 2/679/28/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2016 року Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Фурсевич О.В.,

при секретарі Плазій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення матеріальної шкоди у вигляді недоотриманих коштів від розміщення власних коштів на банківському депозиті, неустойки (пені), процентів за користування коштами, втрат від інфляції, -

В С Т А Н О В И В:

В судове засідання представник відповідача подав клопотання про закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, оскільки дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. В обґрунтування клопотання зазначив, що участь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) в якості одного відповідача є порушенням правил підсудності та норм процесуального права. Фонд є особою публічного права а тому дана справа за його участі не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Фонд є субєктом владних повноважень, владних управлінських функцій, а спірні відносини виникли між банком та позивачем. Фонд не являється стороною жодного депозитного договору, тощо. Згідно ст.16 ЦПК України, не допускається обєднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом. Статті 3, 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачають, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є обєктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Основним завданням Фонду є функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку

Отже, Фонд є субєктом владних повноважень і на нього державою покладено обовязок здійснення владних управлінських функцій в сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Крім того, за своєю організаційно-правовою формою Фонд є державним підприємством, вид його діяльності за КВЕД-2010 «Державне управління загального характеру».

Згідно вимог ст.ст.2, 3, 17 КАС України та практики застосування законодавства, спори, які виникають за участю Фонду є публічно - правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України. Крім того, п.25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» встановлено, що згідно з ч.1 та 2 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права. Оскільки Фонд є спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАСУ.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Позивач в судове засідання не зявився, однак надіслав на адресу суду письмові заперечення проти поданого клопотання про закриття провадження у справі, в яких просив відмовити в задоволенні останнього. Зазначив, що аргументуючи свою позицію Фонд не вказав на ряд суттєвих обставин, які мають вирішальне значення для розгляду справи. Зокрема Фонд не повідомив, що ним прийнято рішення від 18 грудня 2015 року № 230 «Про початок процедури ліквідації АТ «Банк «Фінанси та кредит» на виконання постанови Правління НБУ від 17 грудня 2015 року № 898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит». Даним рішенням Фонд розпочав процедуру ліквідації банку, про що також опубліковано в газеті «Голос України» № 242 (6246) від 23.12.2015 року. Також Фондом призначено уповноважену особу Фонду та делеговано їй всі повноваження ліквідатора банку. Разом з тим, на період ліквідації банку на термін два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року Фонд вказав реквізити установи, що прийматиме претензії кредиторів - АТ «Банк «Фінанси та кредит»: код ЄДРПОУ 09807856, МФО 300131, адреса: 04050, м.Київ вул.Артема, 60.

Відтак Фонд не мав права заявляти клопотання про закриття провадження у справі, оскільки відповідачем, що прийматиме претензії кредиторів, визнано банк. Крім того, діяльність Фонду регулюється спеціальним законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» і згідно ч.2 ст.2 вказаного Закону його метою є захист прав і законних інтересів вкладників банків, а тому задоволення вимог Фонду буде прямим порушенням цього Закону.

Ознайомившись клопотанням, поданими запереченнями та позовною заявою, суд прийшов до наступних висновків.

Згідно п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Згідно розяснень викладених в п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01.03.2013 року, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають справи про захист порушених прав, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) віднесено до компетенції адміністративного суду.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається з роз'яснень викладених в п.п.21, 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ" № 3 від 01.03.2013 року, якщо орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування (субєкт владних повноважень) бере участь у справі не на виконання своїх владних повноважень, а з інших правових підстав; не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого учасника спору (наприклад, надання згоди іншому співвласнику житлового будинку на виконання переобладнання та перепланування), то залежно від змісту вимог і субєктного складу сторін справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог статті 15 ЦПК.

Ураховуючи положення статті 1 ЦПК та статті 2 КАС, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (субєктом владних повноважень) як субєктом публічного права та субєктом приватного права фізичною особою, в якому управлінські дії субєкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь субєкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Як вбачається з позовної заяви позивач не оскаржує дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як субєкта владних повноважень, а просить стягнути недоотримані кошти від розміщення власних коштів на банківському депозиті, неустойку (пеню), проценти за користування коштами, втрати від інфляції, які виникли внаслідок укладення ним 08.12.2014 року договору про банківський строковий вклад (депозит) з АТ «Банк «Фінанси та кредит», щодо якого на даний час розпочато процедуру ліквідації, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «Банк «Фінанси та кредит», заступнику начальника відділу супроводження виведення неплатоспроможних банків з ринку департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 на два роки з 18 грудня 2015 року до 17 грудня 2017 року включно.

Таким чином, в даному випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь субєкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.

Враховуючи вищевикладене, зміст та підстави позовних вимог, суд приходить до висновку, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому відсутні підстави для задоволення клопотання представника відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 15, п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуюча: