Рішення № 5670437, 23.06.2009, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.09 Справа№ 2/66

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Залицайло М.С. за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Мудрика А.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дрогобич до Акціонерного комерційного банку “Національний кредит” в особі філії в м. Дрогобич про стягнення 12812,85 грн.

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Дрогобич звернулася до господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного комерційного банку “Національний кредит” в особі філії в м. Дрогобич про стягнення 12812,85 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 23.03.2009р. призначив розгляд справи на 06.04.2009р. Ухвалами суду розгляд справи відкладався на 28.04.2009р., 07.05.2009р., 23.06.2006р. За клопотанням сторони строк вирішення спору був продовжений.

В судових засіданнях позивач позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір на здійснення розрахунково-касового обслуговування, згідно якого відповідач зобовязувався виконувати розпорядження позивача щодо перерахування грошових коштів з рахунку. Однак, починаючи з 01.11.2008р. відповідач не виконує розпорядження позивача щодо перерахування коштів з його рахунку. Станом на дату подання позову залишок коштів на рахунку становить 9567 грн. 63 коп. Просить стягнути з відповідача вищевказану суму, а також нараховану пеню в сумі 2298 грн. 24 коп., інфляційні втрати в сумі 785 грн. 22 коп. та 3% річних в сумі 71 грн. 76 коп.

В судових засіданнях представник відповідача пояснив, що невиконання операцій по рахунку позивача повязана з відсутністю коштів на кореспондентських рахунках відповідача. Зазначив також, що для оздоровлення фінансового стану відповідача, постановою правління НБУ з 19.12.2008р. до 18.06.2009р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Позивачу, представнику відповідача розяснено їх права та обовязки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, суд встановив наступне:

28 липня 2003р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №497 на здійснення розрахунково-касового обслуговування.

За цим договором банк (позивач) відкриває клієнту (відповідачу) поточний рахунок №НОМЕР_2 у національній валюті для: надання послуг, які повязані з переказом коштів з рахунку/на рахунок, видачею клієнту грошей у готівковій формі, зберігання його грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цим рахунком відповідно до чинного законодавства та цього договору.

Позивач надав відповідачу для виконання платіжні доручення на перерахування грошових коштів одержувачу коштів. Платіжні доручення були прийняті відповідачем до виконання, однак на рахунок одержувача зазначені в платіжних дорученнях кошти не були зараховані.

Відповідно до проведеної сторонами звірки розрахунків, залишок коштів на рахунку позивача становить 9567 грн. 63 коп.

За вих. №24 від 25.11.2008р. позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою про видачу коштів, які знаходились на поточному рахунку позивача.

Листом за вих. №01/260-2 від 03.12.2008р. відповідач повідомив позивача, що платіжне доручення, яке було надано для проплати, поставлене на облік по рахунку 9804 і буде перераховане в порядку черговості та наявності коштів на кореспондентському рахунку відповідача.

За вих. №30 від 27.01.2009р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою про видачу коштів в сумі 9567 грн. 63 коп., які знаходились на поточному рахунку позивача.

Листом від 28.01.2009р. за вих. №01/41 відповідач повідомив позивача, що платіжні доручення оприбутковані на позабалансовий рахунок відповідача і будуть задоволені в порядку черговості та наявності коштів на кореспондентському рахунку відповідача. Повідомив також, що на період до 18.06.2009р. постановою НБУ №439 від 19.12.2008р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідача.

30 січня 2009р. позивач надіслав відповідачу претензію, в якій вимагав повернути готівкою або перерахувати по платіжних дорученнях грошові кошти в сумі 9567 грн. 63 коп. та сплатити пеню в розмірі 1720 грн. 80 коп. Вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.

Відповідно до п. 3.1.6. договору №497 на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2003р., відповідач брав на себе зобовязання виконувати операції за розрахунковими документами, прийнятими від клієнта (позивача) протягом операційного дня, який триває з 9-00 години до 16-00 години, при умові належного оформлення документів, необхідних для здійснення зазначених операцій відповідно до законодавства України та вимог банку, та наявності достатніх коштів на рахунку, а за розрахунковими документами, прийнятими від клієнта після 16-00 години операційного дня наступного робочого дня. П. 3.1.7. договору передбачено, що відповідач зобовязаний видавати кошти в готівці на цілі та у розмірах відповідно до заявок клієнта з урахуванням вимог, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобовязань, є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України встановлено, що за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч. 2 ст. 1066 ЦК України банк гарантує клієнту право безперешкодно розпоряджатися коштами на рахунку останнього. Ч. 3 цієї статті передбачено, що банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Згідно ч. 3 ст. 1068 ЦК України, банк зобовязаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Пунктом 8.1 ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та пунктом 2.19 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004р. передбачено, що банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобовязаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Пунктом 8.4. ст. 8 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

П. 30.1. Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобовязання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

В силу ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобовязання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до п. 5.2. договору №497 на здійснення розрахунково-касового обслуговування від 28.07.2003р., у випадку несвоєчасного списання з вини банку (відповідача) коштів з рахунку, а також несвоєчасного зарахування сум, що належать власнику рахунку, банк сплачує клієнту (позивачу) пеню у розмірі 0,2% від не зарахованої/списаної суми за кожен день прострочки.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем за період з 01.11.2008р. по 28.02.2009р. нараховано пеню в розмірі 2298 грн. 24 коп., а також інфляційні втрати в розмірі 785 грн. 22 коп. та 3% річних в розмірі 71 грн. 76 коп.

Постановою правління Національного банку України №439 від 19.12.2008р., з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану відповідача, було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на шість місяців з 19.12.2008р. до 18.06.2009р.

Відповідно до п. 2 абз. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, протягом дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Після закінчення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, які банк був зобовязаний сплатити кредиторам за грошовими зобовязаннями та зобовязаннями щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено цим Законом (абз. 5 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”).

Таким чином, у відповідності з вимогами ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, нарахування пені та інших фінансових санкцій за порушення відповідачем строків переказу припиняється 18.12.2008р. З врахуванням цих положень, розмір пені після перерахунку становить 918 грн. 49 коп., інфляційних втрат 347 грн. 44 коп., 3% річних 37 грн. 74 коп.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 9567 грн. 63 коп. боргу, 918 грн. 49 коп. пені, 347 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 37 грн. 74 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 610, 626, 1066, 1068, 1073, 1074 ЦК України, ст. 193 ГК України, ст.ст. 8, 30 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задоволити частково.

2.Стягнути з Акціонерного комерційного банку “Національний кредит”, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58 (ідентифікаційний код 20057663) в особі філії в м. Дрогобич Львівської області, м. Дрогобич, вул. Д.Галицького, 1, Львівська область (ідентифікаційний код 25248379) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 9567 грн. 63 коп. боргу, 918 грн. 49 коп. пені, 347 грн. 44 коп. інфляційних втрат, 37 грн. 74 коп. 3% річних, 108 грн. 59 коп. державного мита та 100 грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4.Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Суддя