Ухвала суду № 56694179, 22.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22 -ц/790/775/16 Головуючий 1 - інстанції - Бобко Т.В.

Справа № 635/10695/14-ц Доповідач -Зазулинська Т.П.

Категорія - житлові

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів - КРУГОВОЇ С.С.,

- МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря - Прологаєвої А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, в інтересах якого діє ОСОБА_4, ОСОБА_6, Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області, треті особи: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, зняття з реєстраційного обліку та за зустрічним позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи: Служба у справах дітей Харківської районної державної адміністрації Харківської області, Публічне акціонерне товариство «Харківгаз» в особі Мереф`янської філії, Акціонерна компанія «Харківобленерго» про відновлення порушеного права, вселення та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

01 грудня 2014 року ОСОБА_3 звернулася до Харківського районного суду Харківської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила визнати ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право на проживання в домоволодінні АДРЕСА_1 та зобов'язати ГУДМС України в Харківській області зняти їх з реєстраційного обліку за зазначеною адресою.

В обгрунтування позову посилалась на те, що вона є власником домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається зі старого будинку та нової добудови, що не введена на сьогоднішній день в експлуатацію, а тому непридатна для проживання.

Відповідачів вона погодилася зареєструвати у зазначеному будинку як членів сім'ї свого сина ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. До смерті останнього відповідачі проживали в старому будинку, а після його смерті добровільно пішли проживати до батьків ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2. де проживають по сьогоднішній день. При цьому неповнолітній ОСОБА_5 відвідує дитячий дошкільний заклад за вказаним місцем проживання, перебуває на обліку в дитячій консультації Васищевської лікарні, позивач сама неодноразово відвідувала відповідачів за вказаною адресою. Таким чином відповідачі не проживають у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 з серпня 2012 року по теперішній час, тобто понад 6-ть місяців, реєстрація останніх за зазначеною адресою впливає на її психоемоційний стан, оскільки вона змушена постійно нервувати з приводу зазначених обставин.

У січні 2015 року відповідачі за первісним позовом ОСОБА_4, у своїх та малолітнього ОСОБА_5 інтересах та ОСОБА_6 звернулись із зустрічним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просили відновити їх порушене право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 не чинити їм перешкоди у користуванні зазначеним житлом та вселення.

В обґрунтування зустрічного позову посилалися на те, що ОСОБА_4 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 з 18 червня 1994 року та до дня смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_3. Після одруження ОСОБА_4 разом із чоловіком ОСОБА_9 проживали в належному ОСОБА_3, яка є матір'ю останнього, будинку АДРЕСА_1. При цьому ОСОБА_3 - ОСОБА_10 вселилася у зазначений будинок як член сім'ї, а згода на її реєстрацію у ньому власник будинку надала лише у жовтні 1998 року. Від шлюбу ОСОБА_4та ОСОБА_9 мають двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 таОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, які є онуками позивача за первісним позовом , зареєстровані і мешкали у спірному будинку з моменту свого народження зі згоди власника будинку.

Зазначали, що під час спільного подружнього життя ОСОБА_9 і ОСОБА_9 - ОСОБА_10 зі згоди ОСОБА_3 здійснили до будинку прибудову літ. «А1-1» та побудували новий житловий будинок літ. «Б-1», які входять до складу основного будинку літ. «А-1», розташованого в АДРЕСА_1. Незважаючи на те, що зазначені будівлі не були прийняті в експлуатацію і на них не оформлено право власності, вони були придатними для проживання до листопада-грудня 2013 року, тобто до часу відключення електропостачання та газопостачання до цього будинку. Прибудова літ. «А1-1», напівпідвальне приміщення та перший поверх нового будинку літ. «Б-1» фактично повністю збудовані та відремонтовані, експлуатувалися відповідачами за первісним позовом з 2005 року до кінця 2013 року, освітлювалися та опалювалися, останні сплачували спожиті комунальні послуги.

В подальшому вони планують претендувати на право власності на зазначені будівлі. ОСОБА_3 і за життя свого сина ставилася до них погано, а в листопаді 2013 року звернулась із заявами до АК «Харківвобленерго» та ПАТ «Харківгаз» про відключення будинку від мереж електропостачання і газопостачання, що і було зроблено цими організаціями протягом місяця.

Таким чином ОСОБА_3 були створені неможливі для їх проживання умови, тому вони змушені була виїхати зі спірного будинку.

Вважають, що причини їх непроживання у спірному будинку протягом останнього року є поважними, виникли всупереч їх волі, їх виселення з буднику не було добровільним і сталося через перешкоди з боку ОСОБА_3 Зазначали, що до теперішнього часу у спірному будинку продовжують знаходитися їх особисті речі, меблі, посуд, побутова техніка, тощо, а тому мають право на користування спірним житлом. Проте, ОСОБА_3 має намір продати будинок, а їх реєстрація в ньому заважає їй у досягненні цієї мети.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2015 року у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а також на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним у справі доказам.

Зазначає, що суд першої інстанції вибірково дав оцінку показам свідків, не вказуючи, що свідки ніколи не бачили ознак проживання відповідачів у дворі та будинку, а також їх речей.

Вважає, що факт непроживання відповідачів у спірному домоволодінні визнається самими відповідачами, які фактично визнають її позовні вимоги.

Вказує, що домоволодіння складається зі старої будівлі та нової добудови, яка до цього часу не оформлена законним чином, не здана в експлуатацію та непридатна до проживання по технічним причинам.

Стверджує, що вказану добудову будувала вона зі своїм сином на її кошти, на її земельній ділянці, письмової угоди про те, що добудова до її будинку здійснена на кошти відповідача, її сина та буде їх власністю не укладалась.

Наголошує, що відповідач з дітьми залишила її будинок добровільно, скандалів між ними не було, замків вона не міняла, ключі не забирала.

У запереченнях на апеляційну скаргуОСОБА_4 і ОСОБА_3 просять відхилити скаргу і залишити рішення без змін, посилаючись на безпідставність доводів скарги.

Заслухавши доповідь судді; пояснення осіб, які беруть участь у справі; перевіривши доводи апеляційної скарги ОСОБА_11 і матеріали справи, колегія суддів доходить висновку про те, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

У справі встановлено, що житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 в цілому належить ОСОБА_3, що підтверджено свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 12 вересня 1989 року, виданим на підставі рішення виконкому Харківської районної ради народних депутатів №763 від 15 серпня 1989 року. Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано за ОСОБА_3 в Харківському міжміському бюро технічної інвентаризації 20 жовтня 1989 року за реєстровим №21.

За даними технічних паспортів на житловий будинок за вказаною адресою станом на 23 жовтня 1988 року він складався з будинку літ.А-1, сараю літ.Б, погребу літ. В та огорожі № 1, а станом на 25 лютого 2013 року за цією адресою розташовані: житлові будинки літ.А-1, літ. Б-2, прибудова літ. А1 -1, напівпідвал літ. ппд, мезонін літ.мз, балкон літ.б, ганок літ. 61, тераса літ.б2 топочна літ.В, вхід в топочну літ. в, гараж літ. Г, вбиральня літ.Д, вигрібна яма літ.д, сараї літ.літ.Е,Ж.

При цьому будинок Б-2, прибудова літ. А1 -1, напівпідвал літ.ппд, мезонін літ. мз, тераса літ. 62. топочна літ.В, вхід в топочну літ. в., гараж літ. Г, вбиральня літ.Д, сарай літ.Е самочинно побудовані.

ОСОБА_4 знаходилась у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9.з червня 1994 року, в період якого у них 08 листопада 1994 року народилася дочка ОСОБА_6, а 20 січня 2010 року син ОСОБА_12, що не оспорюється позивачем за первісним позовом та підтверджено свідоцтвом про шлюб сер. НОМЕР_2 та свідоцтвами про народження відповідно сер. НОМЕР_1, сер. НОМЕР_3.

Згідно довідки виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради Харківського району Харківської області № 648 від 21 серпня 2013 року, у спірному житловому будинку ОСОБА_3зареєстрована з 01 листопада 1986 року, ОСОБА_4 з 20 жовтня 1998 року, ОСОБА_6 з 08 листопада 1994 року, ОСОБА_5 з 20 січня 2010 року.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть сер. НОМЕР_4 від 18 серпня 2012 року.

Позовні вимоги ОСОБА_3 заявлені на підставі ст.ст.71,72 ЖК України.

За роз"ясненнями, які містяться в п.39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» зазначено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користуватися цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша ст.405 ЦК України). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.

Відповідно до ч.1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. В ч. 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним та власником.

Отже, вказана норма ЦК України передбачає наявність одночасно трьох умов для втрати членом сім'ї власника права користування жилим приміщенням, а саме непроживання члена сім'ї власника в жилому приміщенні понад рік, відсутність поважності причин такого непроживання та відсутність домовленості між власником та членом його сім'ї щодо строків відсутності члена сім'ї власника.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі за її позовом відсутні за місцем реєстрації з поважних причин, оскільки їх непроживання за місцем реєстрації є вимушеним, пов"язаним з припиненням до будинку енергопостачання та газопостачання.

Колегія суддів погоджується з цим висновком, оскільки він відповідає обставинам справи, які судом досліджені повно і всебічно.

Судом об"єктивно оцінені надані позивачем акти від 12.09.2013 року, 05.06.2014 року, 27.06.2014 року, 10.07.2014 року про непроживання ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 в будинку АДРЕСА_1 з серпня 2012 року та показання свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_14

При цьому суд зазначив в рішенні, що акти складені за участю ОСОБА_15, ОСОБА_13, ОСОБА_14, підписи яких належним чином не завірені, посадова особа органу місцевого самоврядування участі у складенні цих актів не приймала.

Під час їх допиту в якості свідків ОСОБА_13 і ОСОБА_16пояснили, що зазначені акти були ними підписані зі слів та на прохання позивача ОСОБА_3

Пояснили також , що після серпня 2012 року - смерті сина позивачки і до 2014 року вони неодноразово приїздили за місцем її проживання в с.Лизогубівка, але жодного разу відповідачів в будинку та на території домоволодіння не бачили. ОСОБА_14 також пояснила, що зі слів позивачки їй відомо, що відповідач ОСОБА_4 з дітьми переїхала на постійне місце проживання до своїх батьків в сел. Васищево.

Візити свідків до будинку позивача мають періодичний нечастий характер, до частини домоволодіння, в якому мешкали відповідачі, свідки доступу не мали, а тому не можуть беззаперечно свідчити про те, що відповідачі остаточно залишили будинок та більше ним не користувались саме з серпня 2012 року. Факти відсутності за місцем реєстрації з кінця 2013 року та непридатність спірного домоволодіння для проживання на цей час відповідачами не заперечується. Крім того, зазначені свідки пояснили, що причини не проживання відповідачів у спірному домоволодінні їм не відомі.

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що акти не можуть бути визнані допустимими доказами, а показання ОСОБА_13.і ОСОБА_14 не є беззаперечними підтвердженнями непроживаня відповідачів за місцем реєстрації саме з серпня 2012 року.

Вказані висновки суду узгоджуються з іншими доказами, які досліджені судом, зокрема показаннями свідка ОСОБА_17, яка пояснила, що мешкає у будинку № 23 по цій же вулиці, та після відключення в будинку № 29-а газопостачання та електропостачання відповідачі деякий час проживали у неї, а потім переїхали до матері ОСОБА_4 та не спростовуються доводами апеляційної скарги, в якій ОСОБА_3, посилаючись на неврахування судом показань свідків ОСОБА_13.і ОСОБА_14, водночас зазначає, що сама вона у будинку не проживає з березня 2013 року.

В матеріалах справи також містяться копії чисельних звернень ОСОБА_18 та ОСОБА_6 з приводу дій ОСОБА_3, які перешкоджають їх проживанню за місцем реєстрації: до ПАТ " Харківгаз", АК " Харківобленерго", Харківського РВ ГУМВС України в Харківській області, голови і депутата Лізогубівської сільської ради, Харківської міжрайонної прокуратури, служби у справах дітей Харківської райдержадміністрації.( а.с.110-139 т.1)

Факти відокремлення будинку № АДРЕСА_1 від газопостачання 09.12.2013 року та енергопостачання 28.11.2013 року за заявами власника будинку ОСОБА_3 підтверджується змістом листів Харківського районного відділення «Харківенергозбут» від 16.06.2014 року та 10.12.2013 року, актом про відключення газоспоживаючих приладів від 09.12.2013 року.

Про неможливість проживання відповідачів в цьому будинку через відключення 28.11.2013 року енергопостачання , а 09.12.2013 року, - газопостачання зазначено в актах комісії у складі депутата Лизогубівської сільської ради ОСОБА_19, члена виконкому сільської ради ОСОБА_20, спеціаліста Харківського районного центру соціальних служб для сім"ї, дітей та молоді ОСОБА_21 , мешканців АДРЕСА_1 ОСОБА_27 (буд.27), ОСОБА_17 (буд.23), ОСОБА_28.( буд.29) від 19.12.2013 року, 19.03.2014 року, 05.01.2015 року, які посвідчені підписами Лизогубівського сільського голови ОСОБА_24 і печаткою вказаної ради.

В актах від 19.12.2013 року та 05.01.2015 року також зазначено про знаходження в спірному домоволодінні особистих речей відповідачів, побутової техніки, меблів, а в акті від 19.12.2013 року також про огляд членами комісії квитанцій про сплату ОСОБА_4 комунальних послуг. (а.с.141-145 т.1)

Неодноразові звернення ОСОБА_4 до виконкому Лизогубівської сільської ради з заявами на ОСОБА_3 з приводу перешкоджання у її з дітьми проживанні в будинку АДРЕСА_1 проведення обстежень домоволодіння 13.12.2013 року, 12.03.2014 року та 05.01.2015 року зі складанням відповідних акітв підтверджені листом голови вказаної сільської ради на запит представника ОСОБА_4 - адвоката Скробот В.А. В цьому листі також зазначено про звернення до виконкому сільської ради ОСОБА_26 20.12.2013 року з приводу погроз їй та матері з боку бабусі ОСОБА_3, примушення до виписки з житлового будинку, неможливості спокійно проживати в будинку через постійні сварки після смерті батька. ( а.с.140 т.1 )

На думку колегії суддів правильним є висновок суду і про те, що надані позивачем довідки Васищевського ДНЗ № 100 від 11.09.2013 року про відвідування ОСОБА_5 дитячого закладу з 19.09.2012 року та КЗОЗ Васищевської дільничної лікарні № 16 від 11.09.2013 року про тимчасове проживання ОСОБА_5 після виписки з пологового будинку в сел. Васищево жодним чином не підтверджують доводів позивача про непроживання відповідачів у спірному домоволодінні з серпня 2012 року, оскільки відвідування дитячого закладу в сел. Васищево не виключає можливості проживання дитини в с.Кирсанове, а довідка медичного закладу взагалі містить лише інформацію про тимчасове фактичне проживання дитини 2010 року народження після виписки з пологового будинку без зазначення кінцевої дати.

Крім того, за даними довідки виконавчого комітету Лизогубівської сільської ради за №2 від 05.01.2015 року на території цієї ради немає дитячого садку, найближчий дитячий навчальний заклад знаходиться в сел.Васищеве.

Безпідставним є і твердження ОСОБА_3 в апеляційній скарзі про визнання судом , що добудову та нове будівництво здійснили її син та відвовідачка ОСОБА_3 -ОСОБА_10 з її згоди, оскільки обставини здійснення цього будівництва, не були предметом судового розгляду і судом в рішенні наведені тільки дані, зазначені в актах, складених комісією за участю депутата Лизогубівської сільської ради ОСОБА_19 21.09.2012 року та 01.03.2013 року.

Колегія суддів визнає, що рішення за позовом ОСОБА_3 ухвалено судом з додержанням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Рішення за зустрічним позовом ОСОБА_4 і ОСОБА_3 не оскаржено і апеляційним судом не переглядалось.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2015 року за позовом ОСОБА_3 залишити без змін.

Вказане рішення за зустрічним позовом ОСОБА_4, ОСОБА_6 апеляційним судом не переглядалось.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на ухвалу апеляційного суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С. Кругова

(підпис) Н.О.Міненкова