Рішення № 56687653, 26.02.2016, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9317/13-ц

Провадження №2/761/204/2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26 лютого 2016 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Звонцовій О.І., Асановій Є.С.,Шибановій А.Ю., Іовенко М.В,

Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про відвід судді Шевченківського районного суду м. Києва Юзьковій О.Л. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю координаційно-технічна фірма «Вега», Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, 3-я особа Товариство з обмеженою відповідальністю Житлово-експлуатаційне підприємство № 612 «ІККТ Укрмонтаж» Шевченківського району, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень, -

ВСТАНОВЛЕНО:

Представник позивача звернувся до суду з позовом відповідно до якого просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень № 000764/10, укладений 13.08.2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна координаційно-технічна фірма «Вега». Свої вимоги мотивує тим, що у березні 2007 року виявилась, що підвальні приміщення у будинку АДРЕСА_1 які перебували у комунальній власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, було передане в оренду ТОВ «КТФ «Вега» та в подальшому з фірмою укладено договір купівлі-продажу зазначених приміщень. Мешканці будинку звертались до голови Шевченківської районної у м. Києві державної ради з проханням скасувати розпорядження про передачу приміщень у оренду, відновити зруйновані кладовки та повернути їх мешканцям. Відповідно до рішення Конституційного суду України № 4 - рн від 02.03.2004 р. допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними житлових квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Тобто кладовки, які перебували у підвальному приміщенні АДРЕСА_1 правомірно перебували у користуванні та спільній власності співмешканців будинку. У зв»язку із цим, що всі квартири в будинку приватизовані, всі допоміжні приміщення, а саме кладочки були приватною власністю мешканців будинку з моменту приватизації квартир. А отже належали і позивачу, яка є власником АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу приміщень укладено всупереч рішенню Конституційного суду України і без згоди співвласників та положень Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Закону України «Про об»єднання співвласників багатоквартирних будинків». За таких обставин відповідно до ст.ст. 203 ЦК України правочин має бути визнаний недійсним.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги, просив задовольнити. Зазначив, що у підвальному приміщенні наявні комунікації будинку, без яких не є можливою його експлуатація, підвальні приміщення за таких обставин не можуть бути самостійним об»єктом цивільно-правових відносин.

Представник ТОВ «КТФ «Вега» просив відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що по - перше під час укладання спірного договору його сторонами не було порушено вимог чинного законодавства. Відчужувані об»єкти мали статус нежитлових приміщень і могли бути предметом договору купівлі - продажу. По - друге на день розгляду справи позивач не є власником квартири в АДРЕСА_1, а отже її права не порушені.

Представник Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві радитакож заперечував щодо задоволення позову оскільки права позивача не порушуються. Спірний договір укладався відповідно до вимог діючих нормативно-правових актів та підстави для визнання його недійсним відсутні.

Інші учасники процесу в судове засідання не з»явились. Про день та час розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином, причини неявки не повідомляли, заяв та клопотань від них в адресу суду не надходило.

Вислухавши пояснення представників позивача, відповідачів, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Встановлено, що 13.08.2007 р. між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна координаційно-технічна фірма «Вега» було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 408,30 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 групи приміщень.

За приписами ст.. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов»язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи здійснення продажу нежилих приміщень відбулось за суму у розмірі 2 170 608,00 грн. та передано відповідачу на підставі Акту прийому - передачі приміщення від 15.08.2007 р.

Спірні приміщення належали на праві власності Територіальній громаді Шевченківського району м. Києва на підставі свідоцтва про право власності, виданого Територпіальній громаді Шевченківського району м. Києва Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 травня 2007 року та зареєстрованого в КМ «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна» 25. 06.2007 р.

Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, і це не заперечувалось представниками сторін, укладено спірний договір відповідно до рішення Київської міської ради № 119 від 23.11.2006 року «Про приватизацію об»єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва».

В подальшому, а саме 18.06.2008 року спірні приміщення за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., відповідачем ТОВ «МКТФ «Вега» ОСОБА_3.

Представник позивача зазначає, що угода укладена між відповідачами 13.08.2007 року не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки будучи співвласником допоміжного приміщення, якими є відчужене майно, не надавала згоду на його продаж.

Зазначає, що за висновком експерта № СЕ-1-1-279/14 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи встановлено, що спірні приміщення перебувають у підвалі житлового дому № 14а по вул. Артема в м. Києві де наявні елементи інженерних комунікацій, що виконують функцію життєзабезпечення будинку і призначені для забезпечення його експлуатації. Експерт зробив висновок, що ці приміщення є допоміжними і не можуть бути самостійним об»єктом цивільно-правових відносин.

За приписами ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

В свою чергу підставою недійсності правочину, відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Рішенням Конституційного Суду України № 4 - рн від 02.03.2004 року визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні та ін..) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.

Такі ж положення закріплені у ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

З іншого боку як вбачається з доказів, долучених до матеріалів справи, а саме довідкою-характеристикою БТІ, свідоцтвом про право власності, спірні приміщення є нежитловими.

Так, як свідчить рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29.11.2012 р. розглядалась цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Міжрегіональна координаційно-технічна фірма «Вега», ЖЕП № 612 «ІККТ-Укрмонтаж» Шевченківського району, Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради, третя особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди, зобов»язання вчинити дії.

Предметом розгляду зазначеної справи було визнання недійсним договору оренди нежилих приміщень у житловому будинку № 14а по вул. Артема в м. Києві, що є спірними у даній справі.

За результатами розгляду справи встановлено, що в оренду передавались нежитлові приміщення, які 13.087.2007 р. були відчужені за договором купівлі-продажу. В задоволенні позову відмовлено.

Колегією суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва 30.01.2013 р. рішення Шевченківського районного суду м. Києва залишено без змін.

Колегією суддів зазначено, що спірні нежитлові приміщення належали територіальній громаді м. Києва.

За приписами ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час розгляду справи доказів, які б свідчили про те, що статус приміщень у встановленому законом порядку змінювався отримано не було.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог суд звертає увагу на ту обставину, що експертом у висновку № СЕ-1-1-279/14 від 06.01.2015 р., складеному за результатами проведення призначеної судом експертизи зроблено висновок про спірні приміщення є допоміжними та відповідно до вимог чинного законодавства України є неподільним майном, що перебувають у спільній сумісній власності співвласників багатоквартирного будинку і не підлягають окремому відчуженню, а отже і не можуть бути самостійним об»єктом цивільно-правових відносин, проте такі висновки фахівця не узгоджуються з іншими доказами, отриманими в ході розгляду справи.

Також слід зазначити, що відповідно до положень ст.. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Підставою заявлення ОСОБА_5 позову стало порушення її прав як власника квартири АДРЕСА_1, проте станом на день розгляду справи, позивач не є власником зазначеної квартири, про що свідчать матеріали справи і не заперечується її представником, підстави позову представником не змінювались.

Положеннями ст. 60 ЦПК України встановлено обов»язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому приписами ст. 11 ЦПК України передбачено обов»язок суду розглядати цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Підсумовуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що вимоги задоволенню не підлягають.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України.

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,10,11,57,60,61,88,169,212-215 ЦПК України, ст.ст. 203,215 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення набирає законної сили в разі закінчення вищезазначених строків, або якщо його не скасовано після розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суддя: