Ухвала суду № 56686631, 23.03.2016, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 1-в/754/233/16

Справа № 754/8816/14-к

У Х В А Л А

Іменем України

23 березня 2016 року Деснянський районний суд м. Києва

в складі:

головуючого судді Татаурової І.М.,

за участю:

секретаря Павлюсюк М.В.,

засудженого ОСОБА_1,

потерпілої ОСОБА_2,

державного виконавця ОСОБА_3.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду заяву засудженого ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду,

в с т а н о в и в :

До Деснянського районного суду м. Києва надійшла заява засудженого ОСОБА_1 про розстрочку виконання вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2014 в частині стягнення з нього моральної шкоди в сумі 86 236 грн. у зв'язку із ускладненим матеріальним становищем.

В судовому засіданні ОСОБА_1 заяву підтримав за викладених обставин, просив розстрочити виконання рішення суду про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 86 236 грн. строком на 10 років, шляхом щомісячних виплат у розмірі 20% від його заробітної плати.

Прокурор в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про дату час і місце розгляду заяви, про причини неприбуття суд не повідомив, клопотань на адресу суду не направляв.

Суд, враховуючи думку учасників судового розгляду та норми ст.539 ч.4 КПК України, вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 у відсутність особи, яка не прибула у судове засідання.

Потерпіла ОСОБА_2 заперечила проти задоволення заяви засудженого, оскільки його заява порушує її права на отримання відшкодування завданої шкоди, заподіяної в наслідок вчинення злочину, у розмірі встановленому судовим рішенням. Крім того, потерпіла зазначила, що засуджений має матеріальну можливість виконати судове рішення, але навмисно ухиляється від його виконання.

Державний виконавець ОСОБА_3. суду пояснив, що він отримав виконавче провадження стосовно засудженого ОСОБА_1 лише 29.02.2016, а тому практично ніяких виконавчих дій він не вчиняв і на даний момент не може повідомити суд про те, чи всі виконавчі дії вчиненні на пошуки майна засудженого ОСОБА_1, який виступає як боржник у виконавчому провадженні.

Суд, вислухавши думку учасників судового розгляду, приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 за наступних підстав.

Так, вироком Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2014 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.

Згідно ст.75 КК України ОСОБА_1 звільнений від відбування основного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку терміном на 2 роки та покладенням обов'язків, відповідно до ст.76 ч.1 п.п. 2,3,4 КК України.

Крім того, даним вироком частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 та стягнуто на її користь з ОСОБА_1 104 937 грн. 50 коп. з яких: матеріальні витрати - в сумі 14 701 грн. 50 коп.; витрати на правову допомогу - в сумі 4 000 грн.; моральну шкоду - в сумі 86 236 грн.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10.02.2015 вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Вирок набрав законної сили 10.02.2015.

Відповідно до ст. 537 КПК України суд має право вирішувати питання, пов'язані із виконанням вироку.

Судом встановлено, що на момент судового розгляду заяви ОСОБА_1 здійснюється виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання вироку Деснянського районного суду м. Києва від 16.10.2014.

Зі змісту постанови про відновлення виконавчого провадження від 08.12.2015 вбачається, що державним виконавцем ВДВС Деснянського РУЮ у м. Києві відновлено виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість в сумі 86 236 грн.

Конституцією України, в статті третій, закріплено, що п рава і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ст.2 ЗУ «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

В ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» закріплені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні, де також, вказано, що державний виконавець, зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Однак, під час судового розгляду встановлено, що державний виконавець не використав всі надані йому, відповідно закону, повноваження для захисту прав потерпілої ОСОБА_2, як сторони виконавчого провадження, для виконання судового рішення, тобто не вчинені всі дії спрямовані на виявлення рухомого та нерухомого майна боржника з метою повного, своєчасного виконання виконавчого листа №1кп/754/327/14 від 25.02.2015, виданого Деснянським районним судом м. Києва.

Статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, завикладених обставин в задоволенні заява ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 3,19 Конституції України, ст.ст.537,539 КПК України, ст.ст. 2, 6 Закону України «Про виконавче провадження» суд -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про розстрочку виконання судового рішення відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя І.М. Татаурова