Постанова № 56683497, 23.03.2016, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1164/16-а

Провадження № 2-а/552/41/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2016 року суддя Київського районного суду м. Полтави Васильєва Л.М. розглянувши у скороченому провадженні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про визнання дій протиправними та зобов'язання відновити виплату пенсії, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 11.03.2016 року звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про визнання дій Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про відмову відновленні виплати його пенсії за віком за період перебування його на посаді судді апеляційного суду Полтавської області з 1 квітня 2015 року по 10 лютого 2016 року призначеної йому відповідно до ЗУ « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» протиправною. Рішення Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві про припинення виплати його пенсії за віком за період з 01.04.2015 року по 10.02.2016 року скасувати. Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві відновити виплату пенсії за віком з 1 квітня 2015 року по 10.02.2016 року. У разі задоволення його позову зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві згідно положень ст. 267 КАС України подати до суду в місячний строк звіт про виконання судового рішення, стягнути на його користь витрати по справі. Посилався на те, що з 26.02.2011 року йому була призначена пенсія за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата якої припинена з 1 квітня 2015 року. Виплата пенсії йому була відновлена лише з 11 лютого 2016 року у зв»язку із його виходом у відставку. Вважає, що в період з 01.04.2015 року по 10.02.2016 року припинення виплати його пенсії є незаконним. В січні 2016 року він звернувся до відповідача із заявою про відновлення виплати йому пенсії з 01.04.2015 року , однак отримав 02.02.2016 року формальну відповідь, йому не зрозумілу та не вмотивовану вимогами закону.

Вважає, що невиплата пенсії за віком починаючи з 1 квітня 2015 року і по 10.02.2016 року є порушенням його прав, визначених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відповідач надав суду заперечення , позовні вимоги не визнав , просив відмовити у їх задоволенні пославшись на п.п. 4, 5 Прикінвецих положень Закону № 213-VIII , яким зазначено, що Кабінету Міністрів України необхідно у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом підготувати та подати до 1 травня 2015 року на розгляд Верховної Ради України проект закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних (крім пенсій військовослужбовців і наукових працівників), на загальних підставах. У раз неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії та щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України "Про державну службу" "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування», "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів Україні Положення про помічника-консультанта народного депутата України. П. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» визначено вичерпний перелік осіб, щодо яких скасовується норми щодо призначення всіх пенсій, у том числі спеціальних, а обмеження у виплаті пенсій для працюючих пенсіонерів продовжують діяти (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів Україні № 911 -VIII від 24.12.2015 року).

Суддя, розглянувши справу в порядку скороченого провадження, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві.

26.02.2011 року йому призначена пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Також встановлено, що позивач обіймав посаду судді Апеляційного суду Полтавської області з 09.12.1993 року по 10.02.2016 року.

В період до 1 квітня 2015 року пенсія позивачу нарахована та виплачувалася Управлінням Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві, а з 1 квітня 2015 року виплату пенсії було припинено та виплата пенсії поновлена з 11 лютого 2016 року у зв»язку із виходом у відставку.

Не погоджуючись з невиплатою пенсії з 01 квітня 2015 року по 10 лютого 2016 року , позивач посилається на порушення відповідачем його права на пенсійне забезпечення.

Погоджуючись з твердженням позивача про порушення його права на пенсійне забезпечення, суд виходить з наступного.

Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійне забезпечення громадян України, в т.ч. порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та іншими нормативно-правовим актами.

У правовій позиції Конституційного Суду України, висловленій ним у Рішенні у справі про гарантії незалежності суддів від 18 червня 2007 року №4-рп/2007, а також у низці його попередніх рішень, зокрема від 24 червня 1999 року №6-рп/99 (справа про фінансування судів), від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 1 грудня 2004 року №19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу), від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004 (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії щомісячного довічного грошового утримання), Конституційний Суд України наголошує, що ч.3 ст.22 Конституції України установила, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Ч.1 ст. 126 Конституції України закріплено положення, згідно з яким незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Складовою цих гарантій відповідно до ч. 1 ст. 130 Конституції України є обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови функціонування судів і діяльності суддів.

Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності і спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.

02.03.2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213 -VIII від 02.03.2015р., який набрав чинності з 01.04.2015року.

Вказаним Законом (пп.2 п.12 розділу 1) внесені зміни в ст. 47 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування", згідно яких тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року - у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України "Про статус народного депутата України", Законом України «Про державну службу», "Про прокуратуру", Законом України «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Передбачено, що після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Крім того, згідно п.2 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» вказаного Закону порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працював позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про державну службу» та «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим відповідачем Управлінням пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві було припинено виплату пенсії позивачу ОСОБА_1 з 1 квітня 2015 року.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України«Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів».

Вказаний в пункті 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 1 червня 2015 року не прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність норми Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) за цими Законами не призначаються.

На даний час особам, які підпадають під дію Закону України «Про державну службу» та Закону України «Про судоустрій і статус суддів», пенсія призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, з 1 червня 2015 року посада, на якій працював позивач, не дає права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу» та щомісячного довічного грошового утримання на умовах, передбачених Законом України «Про судоустрій і статус суддів», у зв'язку з чим відпали передбачені ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до вказаного Закону. Тому з 1 червня 2015 року перешкоди для виплати ОСОБА_1 вказаної пенсії відсутні.

Частиною 2 ст. 99 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ч.1 ст. 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що зостановлюється ухвала.

Ухвалою судді від 11.03.2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 щодо поновлення виплати пенсії з 1 квітня 2015 року по 10 вересня 2015 року залишені без розгляду.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що з 11 вересня 2015 року виплата пенсії, призначеної позивачу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», підлягає відновленню, у зв'язку з відсутністю підстав для її невиплати.

За таких обставин необхідно зобов'язати управління ПФУ Київського району в м. Полтаві відновити з 11 вересня 2015 року по 10 лютого 2016 року ( межі позовних вимог) виплату ОСОБА_1 пенсії за віком, яка призначена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та визнати відмову Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 11 вересня 2015 року по 10 лютого 2016 року призначеної йому відповідно до ЗУ « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком протиправними.

Щодо позовних вимог про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі в м. Полтаві про припинення виплати його пенсії за віком за період з 01.04.2015 року по 10.02.2016 року , то вказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у зв»язку з його відсутністю.

Оскільки на час розгляду справи Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві не припинене , як юридична особа , правонаступник не визначений , то Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві є належним відповідачем по справі.

Ч. 1 ст. 94 КАС України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про відновлення виплати пенсії судом задовольняються підлягає стягненню з Державного бюджету України судові витрати пов»язані зі сплатою судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України" суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положення абзацу сьомого пункту 4 частини першої статті 163, абзацу п'ятого пункту 4 частини першої статті 207 названого Кодексу, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Такий контроль здійснюється судом першої інстанції шляхом , зокрема, зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення.

Оскільки постанова суду вимагає вчинення певних дій, рішення суду ухвалене частково не на користь суб'єкта владних повноважень, то суд дійшов до висновку про встановлення відповідачу строк для подання звіту про виконання постанови - один місяць.

Керуючись ст.ст. 2, 9,94, 158, 159, 163, 167, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві щодо відновлення виплати пенсії ОСОБА_1 за період з 11 вересня 2015 року по 10 лютого 2016 року призначеної йому відповідно до ЗУ « Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» пенсії за віком протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві відновити з 11 вересня 2015 року по 10 лютого 2016 року виплату ОСОБА_1 пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 551 грн. 20 коп.

Встановити Управлінню Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві строк для подання звіту про виконання постанови - один місяць.

Зобов»язати Управління Пенсійного фонду України Київського району в м. Полтаві подати у місячний строк після набрання чинності постановою звіт про виконання постанови Київського районного суду м. Полтави від 23.03.2016 року про відновлення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком за період з 11 вересня 2015 року по 10 лютого 2016 року.

У задоволенні інщих позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.М. Васильєва