Ухвала суду № 56682186, 23.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/5392/13-к Головуючий у 1-й інст. Дубцов О. В.

Категорія ст. 537 КПК України Доповідач Ляшук В. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді: Ляшука В.В.

суддів: Шевченко В.Ю., Кіянової С.В.

з участю секретаря: Гончарука С.С.

прокурора: Селюченко І.І.

засудженої: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу засудженої ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2016 року, якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про розстрочку виконання вироку Бердичівського міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Бердичівського міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі зі звільненням на підставі ст.ст. 75, 76 КК України від відбування покарання та іспитовим строком на 3 (три) роки з покладенням на неї обов'язків: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2 1392,93 грн. матеріальної шкоди та 70 000 грн. моральної шкоди.

25.12.2014 року ОСОБА_2 отримала виконавчий лист та звернула його на примусове виконання.

01.12.2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про розстрочку виконання вказаного вироку.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2016 року ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про розстрочку виконання вироку Бердичівського міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2 за безпідставністю.

Своє рішення суд першої інстанції мотивував тим, що будь-яких достатніх та переконливих доказів, що наявності обставин, які унеможливлюють виконання боржницею вироку суду в частині стягнення заподіяної злочином матеріальної та моральної шкоди, або ускладнюють його виконання суду не подано. Стан здоров'я заявниці враховувався судом при визначенні сум, що підлягають стягненню, а також застосованої міри покарання. Належних та допустимих доказів проходження заявницею необхідного лікування, придбання у період проходження лікування призначених у встановленому порядку медичних препаратів, суду не подано.

В апеляційній скарзі засуджена ОСОБА_1 вважає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою.

Вказує, що судом не взято до уваги, її стан здоров'я, а саме те, що вона має онкологічне захворювання, 21.01.2016 року її було визнано інвалідом 2 групи, та згідно рекомендацій МСЕК призначено проходження системної хіміотерапії, що потребує значних витрат на лікування та підтримання життєдіяльності організму.

Станом на 18 вересня 2014 року - на час ухвалення судом вироку, інвалідом вона не була, а тому вважає, що ця обставина судом при визначенні сум, що підлягають стягненню та при застосуванні міри покарання не враховувалася.

Зазначає, що вказані обставини утруднюють виконання судового рішення.

Просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити її заяву про розстрочку виконання вироку Бердичівського міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2

В запереченні потерпіла ОСОБА_2 вважає, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною.

Вважає, що будь-яких законних підстав для розстрочки виконання вироку суду в частині стягнення заподіяних злочином збитків немає, оскільки обставини, на які посилається ОСОБА_1, належним чином не доведені, а наявність у неї захворювання було враховано судами першої та апеляційної інстанції при стягненні на її користь моральної шкоди в розмірі 70 000 грн.

Вказує, що внаслідок скоєння ОСОБА_1 злочину щодо неї, вона стала інвалідом та потребує постійного лікування, має мінімальну пенсію.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2016 року без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення засудженої та прокурора, які підтримала апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України, за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

При цьому, відстрочка або розстрочка виконання рішення суду може бути надана у виняткових випадках (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), що обумовлюють об'єктивні ускладнення при виконанні судового рішення або наявність яких робить його виконання неможливим, що роз'яснено в п. 10 Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» № 14 від 26 грудня 2003 року.

Вказані вимоги закону, на думку колегії суддів, судом першої інстанції при прийнятті рішення про відмові в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання вироку Бердичівського міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2 були дотримані.

Суд першої інстанції на думку колегії суддів правильно встановив, що обставини зазначені заявницею були враховані судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні вироку та вирішенні цивільного позову, а відповідно не являються такими, що раптово виникли під час виконання судового рішення, а відповідно не являються винятковими.

Погоджуючись з прийнятим судом рішенням, колегія суддів також враховує, що кожне судове рішення повинно бути справедливим та не порушувати права інших осіб, а у даному випадку потерпілої ОСОБА_2, яка внаслідок протиправних, умисних дій засудженої отримала тяжке тілесне ушкодження, стала інвалідом, має похилий вік та фактично рівні з заявницею доходи ( пенсію), вимушена систематично проходити лікування та витрачати кошти з метою збереження зору.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Істотних порушень вимог кримінально процесуального закону, які давали б підстави для скасування або зміни судового рішення колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 376, 404, 405 407, 418 КПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 10 лютого 2016 року, якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про розстрочку виконання вироку Бердичівського міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року в частині стягнення матеріальної та моральної шкоди на користь ОСОБА_2 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: