Постанова № 56678689, 23.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2016 р. Справа№ 910/19002/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Фесенко А. В.

За участю представників:

від позивача: Мовчанюк М. М. - представник за довіреністю від 18.02.2016

від відповідача: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET»)

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2015

у справі № 910/19002/15 (суддя Грєхова О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET»)

до Фірми «Odessa Trade Company Sp. z o.o.»

про стягнення 3 714 євро, що еквівалентно 89 953,08грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19002/15 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET») повернуто заявнику без розгляду на підставі п.п. 2, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Не погоджуючись з ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET») звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 по справі № 910/19002/15 і передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою від 20.08.2015 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET») прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 23.03.2016 о 10:10, провадження у справі зупинено на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК України.

Ухвалою від 23.03.2016 апеляційне провадження у справі № 910/19002/15, порушене за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET»), поновлено.

Відповідач в судове засідання представників не направив, про причини неявки суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, а також те, що ч. 2 ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення, в яких апеляційну скаргу підтримав повністю, уточнивши що просить оспорювану ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва (в апеляційній скарзі було зазначено про те, що апелянт просить передати справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва - примітка суду).

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши додані до позовної заяви матеріали, судова колегія Київського апеляційного господарського суду встановила таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Фірми «Odessa Trade Company Sp. z o.o.» про стягнення 3 714 євро, що еквівалентно 89 953,08грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19002/15 позовні матеріали повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 2, 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України з посиланням на те, що:

- позивачем у позовній заяві фактично не вказано повного найменування позивача (ТОВ «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET») оскільки при вказанні організаційно-правової форми останнього застосовано скорочення: «ТОВ», що є порушенням вимог ст. 54 ГПК України, згідно з якою позовна заява, серед іншого, повинна містити найменування для юридичних осіб, та згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду;

- додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 3134600059 від 03.07.2015 оформлене не у відповідності до вимог Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, а саме, на зазначеному платіжному дорученні відсутні підписи відповідальних осіб та відбиток печатки платника (позивача), що згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України є підставою для повернення позовної заяви та доданих до неї документів без розгляду.

Щодо того, що позивачем у позовній заяві фактично не вказано повного найменування позивача (ТОВ «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET»), слід зазначити наступне.

Частина ст. 54 ГПК України встановлює, що позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 54 ГПК України позовна заява повинна містити найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків за його наявності.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано повного найменування сторін, їх поштових адрес.

З поданої позивачем до суду позовної заяви № 69 від 09.07.2015 слідує, що у вступній частині заяві у своєму найменування позивачем використане скорочення щодо організаційно-правової форми позивача - ТОВ замість Товариство з обмеженою відповідністю.

Згідно з п. 3.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» недодержання вимог статей 54, 56 та пунктів 2 і 3 частини першої статті 57 ГПК щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК. Так, позовна заява підлягає поверненню без розгляду, якщо позивачем не вказано повне найменування сторін та їх поштових адрес, або позовну заяву підписано не уповноваженою належним чином особою чи особою, посадове становище якої не вказано, або прокурор не зазначив орган, уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах, або позовна заява не підписана позивачем.

Отже, зі змісту вказаного пункту слідує, що підставою для повернення позовної заяви є одночасне незазначення позивачем повного найменування сторони та її поштової адреси, в той час як у спірному випадку позивачем не зазначено лише повну назву організаційно-правової форми позивача, що не може бути підставою для повернення позовної заяви без розгляду з посиланням на приписи п. 2 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Водночас колегія суддів зазначає про таке.

Згідно з п.п. 1.1 , 1.2 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», цей стандарт поширюється на організаційно-розпорядчі документи (далі - документи) - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності: органів державної влади України, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності. Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташовування реквізитів документів; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомогою друкувальних засобів.

Відповідно до п. 5.7 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», назва організації - автора документа повинна відповідати назві, зазначеній у його установчих документах. Скорочену назву організації зазначають тоді, коли її офіційно зафіксовано в статуті (положенні про організацію). Скорочену назву подають у дужках (або без них) нижче повної, окремим рядком у центрі.

Позивачем до позовної заяви додано копію Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якого слідує, що організаційно-правовою формою позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю.

Слід зазначити і про те, що позовна заява складена на бланку позивача, на якому зазначено повну назву його організаційно-правової форми - Товариство з обмеженою відповідальністю, та про те, що відомості про скорочену назву організаційно-правової форми (виду товариства) товариства з обмеженою відповідальністю - ТОВ є загальновідомі.

За обставин, що склалися, суд першої інстанції не мав правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду з підстав п. 2 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України виходячи з того, що позивачем у позовній заяві не вказано повного найменування позивача.

Щодо того, що додане позивачем до позовної заяви платіжне доручення № 3134600059 від 03.07.2015 оформлене не у відповідності до вимог Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22, слід зазначити таке.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Згідно ч. 4 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Порядок сплати та розмір судового збору встановлені Законом України «Про судовий збір».

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» в редакції, чинній на дату звернення з позовом, встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми;

- за подання апеляційної скарги на ухвалу суду 0,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» встановлено, що абзацом другим частини першої статті 6 Закону передбачено порядок сплати судового збору за подання позовів, ціна яких визначається в іноземній валюті. За змістом пункту 4 частини першої статті 55 ГПК у позовах про стягнення іноземної валюти ціна позову визначається як в іноземній валюті, так і в національній валюті України відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову. Виходячи саме з такої ціни позову (в національній валюті) й визначається сума судового збору, що підлягає сплаті. Однак якщо день подання позову не співпадає з днем сплати судового збору (збір сплачується раніше), то останній визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого Національним банком України саме на день сплати, а не на день подання позову (абзац другий частини першої статті 6 Закону). Аналогічним чином вирішується й питання щодо сплати судового збору за подання апеляційних (касаційних) скарг у відповідних справах, тобто цей збір визначається з урахуванням офіційного курсу гривні до іноземної валюти, встановленого на день сплати судового збору за подання скарги.

Предметом позову у цій справі є стягнення з відповідача 3 714 євро.

З урахуванням вищевказаних приписів закону, того, що 2% від ціни позову, тобто 74,28 євро, обраховані по курсу НБУ станом на 09.07.2015 (дата сплати позивачем судового збору - примітка суду) становлять суму меншу за 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, відповідно до підпункту 4 п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при зверненні до суду з позовом позивач мав сплати судовий збір в сумі 1 827 грн. (1 218*1,5).

До позовної заяви позивачем додано платіжне доручення № 3134600059 від 09.07.2015 на суму 1 827 грн. грн., тобто при зверненні до суду позивачем судовий збір сплачено у встановленому законом розмірі.

Щодо того, що у наданому суду позивачем платіжному дорученні № 3134600059 від 09.07.2015 відсутні підписи відповідальних осіб та відбиток печатки платника (позивача), слід зазначити таке.

Згідно п. 2.20. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України» чинним законодавством не встановлено якихось спеціальних вимог щодо оформлення платіжних документів, за якими перераховуються суми судового збору. Отже, таке перерахування здійснюється за загальними правилами згідно з вимогами Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» і відповідних нормативно-правових актів Національного банку України.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в України» встановлено, що платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Відповідно до п. 11.1 Інструкції Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг» тощо.

Платіжне доручення № 3134600059 від 09.07.2015 сформоване та передане позивачем банку за допомогою автоматизованої системи дистанційного обслуговування АТ «Сбербанк Росії» «Кліент-Банк iFOBS».

Пунктом 11.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлено, що реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них:

- дату і номер;

- назву, код платника та номер його рахунку;

- код банку платника;

- назву, код одержувача та номер його рахунку;

- код банку одержувача;

- суму цифрами;

- призначення платежу;

- електронний/і цифровий/і підпис/и.

Частина 2 пункту 11.5 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті встановлює, що відповідальні особи платника, які вповноважені розпоряджатися рахунком і на законних підставах володіють особистим ключем, від свого імені або за дорученням особи, яку представляють, накладають підписи під час створення електронного розрахункового документа.

Платіжне доручення № 3134600059 від 09.07.2015 містить відомості про підписання його електронними підписами та відмітку банку про те, що вказані підписи є коректними.

Отже, зі змісту платіжного доручення № 3134600059 від 09.07.2015 слідує, що воно містить всі, необхідні для електронного розрахункового документу, реквізити, а відтак, є належним доказом на підтвердження сплати судового збору.

За таких обставин, суд першої інстанції не мав правових підстав для повернення позовної заяви без розгляду з підстав п. 4 ч.1 ст.63 Господарського процесуального кодексу України виходячи з того, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

За правилами ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадку скасування апеляційною інстанцією ухвали про відмову у прийнятті позовної заяви, матеріали заяви передаються на розгляд місцевого господарського суду.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET») підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19002/15 - скасуванню, матеріали позовної заяви направляються на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Керуючись ст. 99, ст. ст. 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET») на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19002/15 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.07.2015 у справі № 910/19002/15 скасувати.

3. Матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Він-Пелета» (LLC «VIN-PELLET») передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.

Повний текст постанови складено: 25.03.2016

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха