Постанова № 56678685, 22.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" березня 2016 р. Справа№ 911/4820/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Яковлєва М.Л.

Тарасенко К.В.

розглянув апеляційну скаргу Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2016року у справі № 911/4820/15 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України", м.Київ

до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини"

Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського

району Київської області, с.Крюківщина

про стягнення 100981,15 грн.

за участю представників сторін:

позивача-Чеботарьова І.Г. за довіреністю

відповідача-Дунаєвський І.В. за довіреністю

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/4820/15 позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 100 981,15грн. задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення скасувати в частині задоволених вимог.

Представник позивача в судовому засіданні проти вимог, викладених апеляційній скарзі заперечував, просив залишити їх без задоволення, рішення суду без змін.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, 28.12.2012 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Комунальним підприємством "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області укладений договір № 13/2132-ТЕ- 17 купівлі-продажу природного газу, за умовами якого позивач передає у власність відповідача у 2013 році природний газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками, а останній зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.

На виконання умов укладеного договору, позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а відповідач прийняв природний на загальну суму 470 717,62 грн., що підтверджуються актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013 року, від 28.02.2013 року, від 31.03.2013 року, від 30.04.2013 року та від 24.01.2014 року б/н на загальну суму 470 717,62 грн.

Звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення коштів, позивач зазначив, що відповідачем на момент подачі позову в повному обсязі сплачено суму основного боргу, однак розрахунки за поставлений природний газ проводились з простроченнями, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 32 967,38 грн. пені, 54 517,82 грн. інфляційних та 13 495,95 грн. 3% річних.

Частково задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що умови договору № 771/30 про організацію взаєморозрахунків не містять положень щодо внесення змін у договір № 13/2132-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу, в тому числі щодо строків оплати поставленого газу, п. 16. Договору № 771/30 стосується відсутності претензій стосовно предмета цього ж Договору № 771/30, а не Договору № 13/2132-ТЕ-17 поставки газу. Суд врахував, що п. 6.1. Договору № 13/2132-ТЕ-17 купівлі-продажу природного газу визначено строки оплати поставленого природного газу, і відповідна умова Договору № 13/2132-ТЕ-17 не змінювалась в установленому законодавством порядку. Поставлений протягом 2013 року природний газ мав бути оплачений протягом того ж 2013 року (поставка за грудень підлягала оплаті у січні 2014 року), однак Договір № 771/30 було укладено лише 14.10.2014 року і такий Договір не містить умов щодо зміни строків оплати чи звільнення Покупця від відповідальності за Договором № 13/2132-ТЕ-17.

Таким чином, Договір № 771/30 про організацію взаєморозрахунків стосуються виключно порядку та послідовності застосування бюджетної субвенції, до того ж на частину вартості поставленого протягом 2013 року природного газу (поставлено на 470 717,62 грн., а за Договором № 771/30 передбачено відшкодування 232768,46 грн.), тому відсутні підстави вважати зміненим порядок розрахунків за договором № 13/2132-ТЕ-17.

Заперечуючи проти рішення суду в частині стягнення пені, інфляції та 3% річних, відповідач зазначає, що уклавши договір про організацію взаєморозрахунків у позивача відсутні підстави для застосування санкцій.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що 14.10.2014 року між Головним управлінням Державної казначейської служби у Київській області, Департаментом фінансів Київської облдержадміністрації, Управлінням фінансів Києво-Святошинської районної державної адміністрації, КП "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, НАК "Нафтогаз України" було укладено Договір № 771/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до п. 2 ст. 16 Закону України "Про державний бюджет України на 2014 рік"), згідно умов п. 1 якого предметом договору є організація проведення сторонами взасморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30.

Згідно з пунктами 3-9 Договору № 771/30 про організацію взаєморозрахунків казначейство перераховує кошти, які надійшли до спеціального фонду державного бюджету від продажу облігацій внутрішньої державної позики згідно з пунктом 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", Стороні першій у сумі 232 768,46 грн. на підставі рішення Мінфіну. Сторона перша перераховує на рахунок Сторони другої кошти у сумі 232 768,46 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона друга перераховує на рахунок Сторони третьої кошти у сумі 232 768,46 грн. для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона третя перераховує на рахунок Сторони четвертої кошти у сумі 232 768,46 грн. для погашення частини заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона четверта перераховує на рахунок Сторони п'ятої кошти у сумі 232768,46 грн. для погашення частини заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню. Сторона п'ята перераховує на рахунок Сторони останньої кошти у сумі 232 768,46 грн., у тому числі ПДВ, для погашення заборгованості за спожитий природний газ згідно з договором від 28.12.2012 року № 13/2132-ТЕ-17 за 2013 рік. Сторона остання перераховує кошти для погашення та обслуговування запозичень, залучених під державні гарантії, сплату податкових зобов'язань і проведення розрахунків з постачальниками імпортованого природного газу.

Згідно з п. 16. Договору № 771/30 про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Колегія суддів зазначає, що умовами Договору про організацію взаєморозрахунків передбачалося не тільки надання державою коштів на погашення заборгованості, але також змінювалися строки виконання боржником грошових зобов'язань перед кредитором, які виникли на підставі Договору купівлі-продажу природного газу.

На виконання Договору про організацію взаєморозрахунків відповідач за рахунок коштів субвенції з державного бюджету погасив основний борг перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

За змістом підпункту 2 пункту 11 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Водночас, згідно з пунктом 16 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків сторони у такий спосіб змінили порядок і строки проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до умов Договору купівлі-продажу природного газу № 13/2132-ТЕ-17.

Водночас, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2. Договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата за природний газ була здійснена поза межами, порядку і строків, встановлених Договором про організацію взаєморозрахунків, відповідно до змісту якого сторони узгодили, що зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунку дій з погашення заборгованості відповідно до договору та засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмету договору.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2016 у справі № 911/4820/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 32 783,17грн. пені, 13 456,25 грн. 3% річних та 54 517,82 інфляційних втрат підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові в цій частині.

Керуючись ст. ст. 99, 101,103,105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити, рішення Господарського суду Київської області від 12.01.2016року у справі № 911/4820/15 в частині задоволених позовних вимог скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В іншій частині рішення господарського суду залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код 20077720) на користь Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08136, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Крюківщина, вул. Балукова, 10, код 37606213) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1 666,18грн. (тисяча шістсот шістдесят шість грн. 18 коп.)

Матеріали справи повернути, доручити господарському суду Київської області видати відповідний наказ.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя В.В. Куксов

Судді М.Л. Яковлєв

К.В. Тарасенко