Ухвала суду № 56678356, 25.03.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

25.03.2016 р. Справа № 914/4142/15

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Коссака С.М.

розглянув заяву (вх. № 1684/15 від 23.03.2016р.) прокуратури Львівської області

про винесення додаткового рішення по справі № 914/4142/15 щодо повернення сплачено судового збору по справі

за позовом: Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі:

Позивача-1: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

Позивача-2 : Миколаївської міської ради, м. Миколаїв, Львівської області

Позивача-3: Тернопільської сільської ради, с. Тернопілля, Миколаївського району, Львівської області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Миколаївцемент”, м.Миколаїв, Львівської області

про стягнення збитків, завданих державі внаслідок незаконного видобутку та використання надр (підземних вод) в сумі 1 345 261,72 грн.

Представники сторін не викликались.

23.03.216р. прокуратурою Львівської області у справі 914/4142/15 подано заяву про винесення додаткового рішення (вх.№ 1684/16 від 23.03.2016р.), в якій просить повернути прокуратурі Львівської області 22 402,90 грн. сплаченого судового збору по справі. До даної заяви долучено копію платіжного доручення від 28.12.2015р. № 1512 на суму 22 402,90 грн. Заяву обґрунтовує тим, що при винесенні рішення у справі судом постановлено стягнути з ПАТ «Миколаївцемент» до державного бюджету судові витрати в розмірі 20 178,93 грн. Однак, на думку заявника, питання повернення сплаченого збору прокуратурі Львівської області не вирішено.

У залежності від конкретних обставин справи суд може призначити відповідну заяву про прийняття додаткового рішення до розгляду в судовому засіданні, повідомивши учасників судового процесу про час і місце його проведення (п.15 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012року №6 «Про судове рішення»). Отже, ст..88 ГПК України і відповідні роз»яснення пленуму Вищого господарського суду України не передбачають обов»язкового розгляду заяви про прийняття додаткового рішення у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих осіб. Суд доходить висновку про можливість розгляду заяви без виклику заінтересованих сторін.

Судом встановлено, що заступником прокурора Львівської області в інтересах держави в особі: позивача-1: Державної екологічної інспекції у Львівській області, позивача-2: Миколаївської міської ради, позивача-3: Тернопільської сільської ради до Публічного акціонерного товариства “Миколаївцемент” про стягнення збитків, завданих державі внаслідок незаконного видобутку та використання надр (підземних вод) в сумі 2 019 226,22 грн. Ухвалою господарського суду Львівської області від 04.12.2015р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.12.2015р. та відстрочено сплату прокурором судового збору до 21.12.2015рр., про що сторони були повідомлені належним чином під розписку, що підтверджуються повідомленнями про вручення поштового відправлення (оригінали в матеріалах справи).

Відповідно 2.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7, встановлено, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Відповідно п. 2.7.згаданої вище постанови, одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір.

Отже, за подання прокуратурою Львівської області позовної заяви про стягнення збитків, завданих державі внаслідок незаконного видобутку та використання надр (підземних вод) в сумі 2 019 226,22 грн. повинен оплатитись судовий збір в сумі 30 288,39 грн. (2 019 226,22*1,5%).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 21.12.2015р. розгляд справи відкладено на 25.01.2016р. та відстрочено сплату прокуратурою судового збору до 24.01.2016р.

25.01.2016р. судом винесено ухвалу про продовження строку розгляду справи, відкладення розгляду справи на 08.02.2016р. та відстрочення сплати судового збору прокуратурою до 08.02.2016р.

01.02.2016р. прокуратурою Львівської області подано заяву про зменшення позовних вимог (вх. № 453/16), в якій просить сягнути з відповідача на користь зведеного бюджету 1 345 216,72 грн. заподіяних державі внаслідок незаконного видобутку та використання надр (підземних вод) збитків.

Судом встановлено, що до подання заяви про зменшення позовних вимог, прокуратурою Львівської області не подано до матеріалів справи належних та допустимих доказів сплати судового збору в сумі 30 288,39 грн.

Крім цього, після подання заяви про зменшення позовних вимог прокуратурою Львівської області також не долучено до матеріалів справи належних та допустимих доказів сплати судового збору від зменшеної суми ціни позову (1 345 261,72*1,5%=20 178,93грн.).

У своїй заяві, прокуратура Львівської області визнає відстрочку сплати судового збору до 08.02.2016р. Причому представник прокуратури був присутній у судових засіданнях 21.12.2015р., 25.01.2016р., 08.02.2016р. та на момент прийняття рішення суду у справі. Однак доказів сплати судового збору і, відповідно, оригіналу платіжного доручення про сплату судового збору суду не надавав. Про цю обставину представник прокуратури не зазначає і у поданій заяві про повернення судового збору, зокрема саме коли, у якій спосіб та формі надано суду докази сплати судового збору і чи надані як такі. Натомість констатує факт сплати судового збору у розмірі 22 402,90грн. відповідно до платіжного доручення №1512 від 28 грудня 2015 року.

Слід зазначити, що розмір судового збору за подання прокуратурою Львівської області позовної заяви, на його думку, про стягнення збитків в сумі 2 019 226,22 грн., завданих державі внаслідок незаконного видобутку та використання надр (підземних вод) (до заяви про зменшення позовних вимог від 01.02.2016р.) складає 30 288,39 грн. (2 019 226,22*1,5%). З врахуванням зменшення позовних вимог - 20 178,93грн.

Отже, розмір сплати судового збору, який необхідно було сплатити у цій справі, не відповідає розміру судового збору, зазначеного у платіжному дорученні №1512 від 28 грудня 2015 року.

Ухвалою суду від 08.02.216р. розгляд справи відкладного на 16.02.2016р. та відстрочено сплату судового збору до 16.02.2016р.

У зв’язку з тимчасом не працездатністю судді Коссака С.М. судове засідання 16.02.2016р. не відбулось, так ухвалою суду від 22.02.2016р. розгляд справи призначено на 02.03.2016р.

Відповідно п. 3.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7, у разі відстрочення або розстрочення сплати судового збору господарський суд повинен зазначити в ухвалі (про прийняття заяви чи скарги до провадження або в іншій) конкретний строк (строки) сплати судового збору, який (які) не може бути пізнішим за дату, на яку судом призначено розгляд заяви чи скарги. У разі перенесення цієї дати (в зв'язку з відкладенням розгляду справи або з інших причин) відповідно може бути продовжено й строк (строки), на які відстрочено або розстрочено сплату судового збору, про що господарським судом зазначається у відповідній ухвалі.

Якщо строк (строки), на який (які) судом було відстрочено або розстрочено сплату судового збору, закінчився, а таку сплату не здійснено, господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи може своєю ухвалою продовжити цей строк (але не довше, ніж до прийняття судового рішення по суті справи), або звільнити сторону від сплати судового збору, або стягнути несплачену суму судового збору у прийнятті судового рішення (п. 3.3. згаданої вище постанови).

Відповідно п. 3.4. згаданої вище постанови, у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход державного бюджету України.

Відповідно до ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

02.03.2016р. у справі прийнято судове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю та з врахуванням п. 3.4. згаданої вище постанови та на підставі ст. 49 ГПК України судові витрати в сумі 20 178,93 грн. стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України.

Також, з матеріалів справи вбачається, що на момент прийняття рішення у справі до матеріалів справи не долучено належних та допустимих доказів сплати прокуратурою Львівської області судового збору.

З врахуванням вище наведено, твердження прокуратури Львівської області про не вирішення питання, щодо повернення сплаченого збору є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 57 подаються докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. Однак на момент прийняття рішення у справі та вирішення питання щодо розподілу господарський витрат в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази сплати судового збору і надання їх прокуратурою до суду.

До даної заяви долучено копію платіжного доручення від 28.12.2015р. № 1512 на суму 22 402,90 грн.

Відповідно п. 2.21. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013р. №7, платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором.

Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

З копії платіжного доручення № 1512 доданого до даної заяви вбачається, що прокуратурою Львівської області оплачено судовий збір за позовом Прокуратури Львівської області в сумі 22 402,90 грн. від 28.12.2015р. без зазначення конкретної справи та сторін спору.

Однак в термін з 29.12.2015р. по 02.03.2016р. ні оригіналу платіжного доручення, ні копії до матеріалів справи не долучено.

Отже, прокуратурою Львівської області не подано до матеріалів справи належних та допустимих доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Крім цього, відповідно до статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв’язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв’язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Статтею 7 Закону врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, які визначено цією статтею і перелік яких є вичерпним (п. 5. згаданої вище постанови).

Отже, в суду відсутні підстави для повернення судового збору відповідно ст. 7 Закону та за копією платіжного доручення.

Відповідно до ст..88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо:

1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення;

2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до п.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012року №6 «Про судове рішення» господарським судам слід мати на увазі, що прийняття додаткового рішення допустиме виключно з підстав, передбачених статтею 88 ГПК. Якщо порушується питання про прийняття додаткового рішення з інших підстав, суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Про відхилення заяви сторони чи прокурора щодо прийняття додаткового рішення виносяться ухвала (стаття 86 ГПК).

Враховуючи вище наведене, оглянувши і дослідивши матеріали справи та поданої заяви суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про винесення додаткового рішення про повернення прокуратурі Львівської області сплаченого судового збору в сумі 22 402,90 грн. згідно наданої копії платіжного доручення №1512 від 28 грудня 2015 року.

Керуючись ст..ст. 86, 88 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Відхилити заяву прокуратури Львівської області про прийняття додаткового рішення про повернення судового збору.

Суддя Коссак С.М.