Рішення № 56678167, 17.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.03.2016Справа №910/2241/16Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/2241/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс», м. Київ,

до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - державне підприємство «Тетерівське лісове господарство», смт. Пісківка,

про стягнення 25 574,30 грн.,

за участю представників:

позивача - Філоненка В.О. (довіреність від 23.02.2016 № б/н); Вихристюк В.Ф. (довіреність від 23.02.2016 № б/н);

відповідача - Ситайло Н.В. (довіреність від 17.03.2016 № 2/3-04/101);

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Метрудтранс» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - Залізниця) про стягнення 25 574,30 грн., які безпідставно, в порушення умов договору 1033-52/2012 від 23.03.2012 (далі - Договір), списані з коду замовника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2016 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 25.02.2016.

25.02.2016 відповідач подав суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

25.02.2016 позивач подав суду клопотання про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача державне підприємство «Тетерівське лісове господарство» (далі - Підприємство).

Також, 25.02.2016 Товариство подало суду документи та пояснення на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2016 розгляд справи було відкладено на 17.03.2016, у зв'язку з неявкою представників відповідача; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Підприємство.

16.03.2016 третя особа подала суду клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника та письмові пояснення, в яких, зокрема, вказала, що Підприємство знімає з себе будь-яку відповідальність за непорозуміння, які виникли між позивачем і відповідачем. Так, третя особа вказує, що на підставі договору від 30.03.2015 № МРТ-25 про надання послуг з організації перевезень вантажів (далі - Договір від 30.03.2015), Товариство (виконавець) організовує забезпечення Підприємство (клієнта) вагонами під навантаження та надає послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, а згідно підпункту 2.4.4 пункту 2.4 вказаного договору виступає платником залізничного тарифу, послуг, пов'язаних з відправленням або видачею вантажу.

17.03.2016 позивач подав суду письмові пояснення, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі; клопотання про долучення до матеріалів справи документів.

17.03.2016 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю.

Представники позивача у судовому засіданні 17.03.2016 надали пояснення по справі; просили позовні вимоги задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні 17.03.2016 надав пояснення по справі; проти задоволення позовних вимог заперечив.

Представники третьої особи у судове засідання не з'явилися.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене та з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 17.03.2016 за наявними в ній матеріалами (стаття 75 Господарського процесуального кодексу України; далі - ГПК України).

У судовому засіданні 17.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані учасниками процесу документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2012 Товариством (замовник) і державним підприємством «Український транспортно-логістичний центр» (далі - Центр, правонаступником якого є Залізниця; основний виконавець) було укладено Договір, за умовами якого основний виконавець та співвиконавець зобов'язуються за плату і за рахунок замовника виконати або організувати виконання послуг, пов'язаних з організацією внутрішньодержавних та експортно-імпортних перевезень вантажів у платформах для перевезення лісу (лісовозах).

27.04.2015 на станції Тетерів Південно-Західної залізниці були прийняті до перевезення власні вагони № 91503631, №91502989, №91503417, №91503482, відправлені по залізничним накладним № 34386607, № 34386896 сполученням Тетерів П-Зах. - ЧФР Дорнешти, вантаж «деревина паливна»; вантажовідправник - Підприємство (залізничний код відправника 0934).

На прикордонній станції Вадул-Сірет Львівської залізниці вагони було повернуто через відсутність рахунку-фактури та затримані на вказаній станції, про що складено акти загальної форми від 04.05.2015 №427, від 13.05.2015 №447 та нараховано додаткові збори і тариф у сумі 25 574,30 грн.

На думку позивача, відповідач порушив умови Договору, яким не передбачено самостійне списання основним виконавцем коштів з коду замовника, а також статті 137 Статуту залізниць України та пункту 2.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів від 21.11.2000 № 644, та без згоди замовника списав кошти з коду Товариства 9215396 грошові кошти у сумі 25 574,30 грн.

Про списання коштів позивача було повідомлено листом від 24.09.2015 №УТЛЦ- 10/2600.

Також, Товариство вважає безпідставним нарахування додаткових платежів, у зв'язку з порушенням працівниками залізниці правил оформлення перевізних документів та термінів доставки вантажу.

Пунктом 4.2 Інструкції про взаємодію посадових осіб митних органів, що здійснюють митні процедури з товарами (вантажами), переміщуваними залізничними вантажними поїздами, і працівників залізниць України, затвердженої наказом Державної митної служби України від 18.09.2008 №1157/15848 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 04.12.2008 за №1157/15848 (далі - Інструкція), передбачено, що у разі оформлення ВМД на товар (вантаж), який перевозитиметься одночасно в декількох вагонах за окремими перевізними документами, оригінал ВМД долучається працівником станції відправлення до перевізних документів на один з цих вагонів. У графі 23 цих накладних УМВС або в графі 9 накладних ЦІМ або ЦІМ/УМВС на інші вагони працівником залізниці вчинюється запис «Оригінал ВМД N долучено до документів на вагон N», який засвідчується підписом цього працівника залізниці й відбитком календарного штемпеля.

У разі затримки вагона з оригіналом ВМД або ПМД з технічних чи інших причин на станції на шляху прямування працівник цієї станції перекладає ВМД або ПМД з пакета документів на цей вагон до пакета документів на інший вагон, який рухається далі, про що робиться відмітка в графі 23 накладної УМВС або в графі 9 накладних ЦІМ або ЦІМ/УМВС.

Позивач вказує, що внаслідок порушення працівником станції Тетерів вказаних положень Інструкції при оформленні перевізних документів на вантаж, який перевозиться в декількох вагонах за однією вантажною митною декларацією, відбулось безпідставне розформування вагонів № 9103631, № 1503482, № 91502989 та 91503417, без перекладування оригінала ВМД до пакету документів на інший вагон, який рухається далі, про що позивачеві стало відомо з листа Львівської залізниці від 05.11.2015 №МЮ-87/15-346.

В результаті розформування вагони № 9103631, № 91503482, що прибули раніше за вагон в якому знаходились оригінали документів, не були прийняті та були повернуті на станцію Вадул-Сирет на затримку.

Лише після прибуття вагону з оригіналами документів, а саме 13.05.2015 вагони № 9103631, № 91503482 були випущені із затримки та прийняті митницею Республіки Румунії.

Товариство вказує, що:

- вагони № 9103631, № 91503482, № 91502989 та № 91503417 були прийняті з вантажем до перевезення 27.04.2015;

- вагони № 9103631, № 91503482 прибули до кордону з Республікою Румунії та були затримані 04.05.2015, відповідно до акта загальної форми №427;

- вагони № 91502989, № 91503417 прибули на станцію Вадул-Сирет 13.05.2015 та вагони № 9103631, № 91503482 були випущені із затримки.

Тобто, вагони № 9103631, № 91503482 слідували з вантажем 7 діб, а вагони № 91502989, № 91503417 - 16 діб.

Відповідач, у свою чергу, заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що списання коштів було правомірним.

Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що існують договірні відносини між позивачем і відповідачем, які виникли на підставі Договору, та відносини між позивачем та третьою особою на підставі Договору про надання послуг з організації перевезень вантажів №МРТ-25 від 30.03.2015 (далі - Договір МРТ-25).

Зі змісту Договору МРТ-25 вбачається, що позивач по суті надає послуги, що полягають у використанні його рахунку та зобов'язаний, зокрема, виступати платником залізничного тарифу, послуг пов'язаних з відправленням або видачею вантажу, платником при перевезенні порожніх вагонів та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, замовлених третьою особою (підпункт 2.4.4 пункту 2.4 Договору від 30.03.2015).

Таким чином, саме з рахунку позивача списуються грошові кошти за надання додаткових послуг Залізницею.

Щ ж до посилань Товариства на те, що відповідачем неправомірно та в порушення умов Договору списані кошти у сумі 25 574,30 грн., то слід вказати таке.

Обов'язком виконавця (пункт 2.4 Договору) є організація, відповідно до наданої замовником узгодженої заявки, забезпечення замовника вагонами під навантаження та надання послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів, що замовлені замовником.

Також Центр виступає платником залізничного тарифу, послуг пов'язаних з відправленням або видачею вантажу, платником тарифу при перевезенні порожніх вагонів та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезень вантажів замовлених замовником.

На виконання підпункту 2.4.7 пункту 2.4 Договору Центр надав позивачу підкод до свого коду платника по ЄТехПД залізниці №9000000, а саме код платника по Південно-Західній залізниці - 9215396.

У квітні 2015 року на виконання умов Договору, за замовленням Товариства, Центром було організовано перевезення зі станції Тетерів Південно-Західної залізниці призначенням на станцію Дорнешти ЧФР власних вагонів №91503631, № 91502989, №91503417, № 91503482 з вантажем «деревина паливна» відповідно до залізничних накладних № 34386607, № 34386896.

У графі 91 залізничних накладних зазначено присвоєний позивачу код (9215396).

Підпунктом 2.2.13 пункту 2.2 Договору від 30.03.2015 передбачено обов'язок замовника інформувати виконавця про всі обставини, які перешкоджають відправленню та просуванню вагонів з причин, які не залежать від виконавця і залізниці.

Разом з тим, про зупинення вагонів № 91503631, № 91503482 Центр дізнався від Південно-Західної залізниці у серпні 2015 року.

Відповідно до переліку від 07.08.2015 №20150807, наданого Південно-Західною залізницею, за затримку вагонів № 91503631, № 91503482 нараховано додаткові збори по коду 115 - маневрова робота, пов'язана з затримкою вагонів на прикордонних станціях, по коду 116 - зберігання вантажів у вагонах через затримку вагонів на прикордонних станціях, по коду 117 - плата за користування вагонами, яка виникла через затримку вагонів на прикордонних станціях, по коду 118 - надання інформації про вантажні вагони, зважування вантажів при затримці на прикордонних станціях, провізну плату від держкордону до станції Вадул-Сірет Львівської залізниці та по кодах 105, 106, 107.

На виконання умов договору від 14.12.2011 № ПЗ/М-116903/023, укладеного ДТГО «Південно-Західна залізниця» та Центром було стягнуто з розрахункового рахунку Центру кошти у сумі 25 574,30 грн.

Так, в акті загальної форми від 04.05.2015 №427 зазначено, що вагони № 91503631, № 91503482 повернуті румунською стороною за причин відсутності рахунку-фактури, внаслідок чого були затримані.

Саме на підставі затримки вагонів були нараховані додаткові збори.

Листом від 24.09.2015 № УТЛЦ-10/2600 Центр повідомив Товариству про проведення коригування платежів за перевезення, що відбулись у квітні 2015 року на суму 25 574,30 грн., додавши підтверджуючі документи про списання коштів з рахунку Центру, надані Південно-Західною залізницею.

Відповідно до умов Договору Центр здійснив донарахування позивачу додаткових зборів та надав коригування № 9 до акта наданих послуг від 30.04.2015 №4 на суму 25 574,30 грн., який підписано представниками та скріплено печатками без жодних зауважень зі сторони Товариства як замовника.

Підпунктом 2.2.7 пункту 2.2 Договору передбачено обов'язок замовника проводити оплату за надані послуги, пов'язані з організацією перевезень вантажів, та інші додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, які замовлені замовником.

Згідно з пунктом 4.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань згідно з Договором та відповідно до діючого законодавства України.

Пунктом 1 додатку № 2 до Договору у редакції, чинній на момент здійснення перевезення, зазначено, що замовник перераховує виконавцю за кожний перевезений вагон з вантажем за напрямком Вадул- Сірет-екс Льв, в тому числі, додаткові збори, пов'язані з перевезенням вантажів, включені до перевізного документу та встановлені «Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги».

Крім того, судом встановлено, що документи додані позивачем до позовної заяви, а саме залізничні накладні та подані відповідачем примірники не є тотожними та мають різні дані.

Так, у графі 23 залізничних накладних № 34386607 та № 34386896, які надані Товариством, відсутні відмітки, передбачені Інструкцією щодо групового перевезення та відмітки залізниці, що були зроблені на шляху слідування вагонів, в тому числі щодо додаткових зборів.

Разом з тим, згідно з підпунктом 2.2.9 пункту 2.2 Договору замовник зобов'язаний забезпечувати належне оформлення перевізних документів із зазначенням підкоду платника, наданого замовнику основним виконавцем у письмовій формі.

Підпунктом 2.2.12 пункту 2.2 Договору передбачено обов'язок замовника самостійно оформляти або організовувати оформлення перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних та інших процедур державного контролю.

Відповідно до розділу 4 Договору замовник несе відповідальність за неправильно оформлені перевізні та супровідні документи та, у разі залучення третьої сторони до виконання свого зобов'язання за Договором, несе перед іншими сторонами відповідальність за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань цією третьою особою, як за свої власні.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Позивач документально не підтвердив наявність підстав для стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 25 574,30 грн.; неправомірність нарахування додаткових послуг; відсутність вини Товариства як замовника за Договором перед Центром за невірно оформлені документи.

Статтею 120 Статуту залізниць України передбачено, що за затримку вагонів через недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших адміністративних правил або неналежне їх оформлення, вантажовідправник вносить плату встановлену відповідно до статті 119 Статуту і несе відповідальність перед залізницею.

Оскільки, позивач, уклавши, Договір МРТ-25 та Договір, набув функції вантажовідправника і несе відповідальність перед Центром за неправильність оформлення документів та зобов'язаний сплачувати додаткові послуги. А на підставі Договору МРТ-25 позивач наділений правом відображати в особовому рахунку використання третьою особою коштів для оплати послуг, пов'язаних з організацією перевезень (п.3.7), і вправі на відшкодування/компенсацію списаних коштів.

Позивач жодним чином не підтвердив, що залізничні документи та супровідні документи були оформлені належним чином і затримка вагонів та подальше списання коштів було неправомірним.

Саме на позивачеві лежить тягар доказування тих обставин, на які він посилається, заявляючи позовні вимоги.

Відповідно до частини першої статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово (частина друга статті 32 ГПК України).

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Позивач не подав суду належних та допустимих доказів (у розумінні статі 32 ГПК України) наявності обставин та підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на наведене у позові слід відмовити.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 24.03.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук