Рішення № 56678159, 15.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.2016Справа №910/1968/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Нечай О.Н., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/1885/16

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне спеціалізоване обладнання та технології», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Державний центр утилізації «Безпека», м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Павлоградський механічний завод Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова», м. Павлоград,

про розірвання договору №010804 від 01.08.11 та зобов'язання повернути майно передане на зберігання,

за участю представників:

позивача - Школяр А.В. (довіреність від 17.11.2015 № б/н);

відповідача - не з'явилися;

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасне спеціалізоване обладнання та технології» (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Державний центр утилізації «Безпека» (далі - Центр) про:

- розірвання договору зберігання від 01.08.2011 №010804 (далі - Договір);

- витребування у відповідача майна переданого за Договором і яке перебуває на зберіганні на території Павлоградського механічного заводу державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім.О.М.Макарова» (далі - Завод).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2016 №910/1968/16 порушено провадження у справі; призначено судовий розгляд на 23.02.2016; залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Завод. 17.02.2016 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2016 розгляд справи було відкладено на 15.03.2016, у зв'язку з неявкою представників відповідача та третьої особи.

26.02.2016 позивач подав суду для долучення до матеріалів справи документи, що підтверджують право власності на майно, яке було передано на зберігання відповідачу за Договором.

14.03.2016 третя особа подала суду відзив на позовну заяву, в якому вказала таке:

- 23.04.2007 Заводом та Центром було укладено договір простого товариства (про спільну діяльність) від 23.04.2007 №1799 (далі - Договір простого товариства) без права юридичної особи;

- пунктом 9.1 Договору простого товариства передбачено, що Договір простого товариства укладено строком на десять років, а саме з 23 квітня 2007 року до 23 квітня 2017 року;

- згідно з пунктом 6.2 Договору простого товариства вкладом заводу в спільну діяльність є право користування майном, в тому числі складами;

- на виконання умов Договору простого товариства Завод здійснив майновий вклад до спільної діяльності;

- керівництво, ведення спільних справ, ведення бухгалтерського та податкового обліку, повноваження діяти від імені обох сторін у відносинах з третіми особами щодо спільної діяльності Договором простого товариства покладено на відповідача (пункти 5.1 та 5.2 Договору простого товариства);

- тобто, третя особа ніякого відношення до укладення Договору Товариством і Центром не має, а надане в користування майно, в тому числі склади, відповідач використовує самостійно, та опломбовує своєю печаткою;

- крім того, площ та будівель, які знаходяться на праві постійного користування Центром відповідач не орендує;

- таким чином, третя особа надати докази знаходження чи відсутності спірного майна в будівлях та складах, переданих в користування за Договором простого товариства можливості не має.

Представник позивача у судовому засіданні 15.03.2016 надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву відповідач не подав.

Ухвали Господарського суду міста Києва було надіслано учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відмітками канцелярії на звороті таких ухвал та рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуті з адреси відповідача з відмітками пошти «за закінченням встановленого строку зберігання».

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 15.03.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 811 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем і третьою особою документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 Товариством (поклажодавець) та Центром (зберігач) було укладено Договір, за умовами якого:

- зберігач зобов'язується зберігати передане йому поклажодавцем майно, а поклажодавець бере на себе обов'язок сплатити вартість зберігання відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору);

- майном, яке передається зберігачеві для зберігання, повинно відповідати специфікації майна (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною Договору (пункт 2.1 Договору);

- загальна кількість майна - 349 виробів загальною оціночною вартістю 7 889 325,89 грн. (підпункти 2.2.2 та 2.2.3 пункту 2.2 Договору);

- закінчення зберігання визначається поклажодавцем, який зобов'язаний повідомити про це зберігача не пізніше ніж за один місяць до дати закінчення зберігання (пункт 3.3 Договору);

- повернення майна із зберігання оформлюється актом приймання-передачі майна (пункт 3.4 Договору);

- зберігач майна зобов'язаний, зокрема, повернути поклажодавцю майно, що було передано на зберігання. А також на першу вимогу поклажодавця повернути майно, навіть якщо строк зберігання зазначений в пункті 3.2 Договору не закінчився (підпункт 5.1.7 пункту 5.1 Договору);

- усі зміни і доповнення до Договору дійсні і складають невід'ємну частину Договору, якщо вони оформлені письмово та підписані обома сторонами (пункт 9.2 Договору);

- Договір вступає в силу після підписання Договору обома сторонами та діє до виконання сторонами своїх обов'язків (пункт 9.6 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Ружановським Валерієм Олеговичем, який діяв на підставі статуту, та від відповідача - генеральним директором Свєчковим Левом Бенціоновичем, який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Отже, укладений позивачем і відповідачем договір за своєю правовою природою є договором зберігання.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Крім того, судом було встановлено, що 23.04.2007 Заводом та Центром було укладено Договір простого товариства, за умовами якого вкладом заводу в спільну діяльність є право користування майном, в тому числі складами.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Державний Центр Утилізації Безпека» в особі Генерального директора Куліша В.С. та Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені Макарова» в особі Генерального директора Щеголя В.А. 23.04.2007 укладений договір про спільну діяльність №1799, відповідно до умов якого сторони зобов'язувались об'єднати вклади та спільно діяти в сфері виробництва вибухових матеріалів промислового призначення, виготовлення та реалізації вибухових речовин розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації боєприпасів шляхом залучення інвестиційних коштів, придбання сучасного обладнання, впровадження нових технологій тощо, з метою одержання прибутку.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 21.05.2008 №29/242-08 задоволено заяву ТОВ "Державний Центр Утилізації" "Безпека" про видачу виконавчого документу на виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" від 24.01.2008 справі № 05/ПТС-07 за позовом ТОВ „Державний Центр Утилізації" Безпека" до ОВ "Олімпія Будсервіс", м. Київ 3-я особа - ДП „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Олімпія Будсервіс".

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Всеукраїнській організації інвалідів "Союз організацій інвалідів України" від 24.01.2008 у справі № 05/ПТС-07 в задоволені позову Товариству з обмеженою відповідальністю „Державний Центр Утилізації" Безпека" відмовлено та повністю задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпія Будсервіс» - визнано чинним Договір простого товариства про спільну діяльність № 1799 від 23 квітня 2007 р. укладений між Державним підприємством „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" та Товариством з обмеженою відповідальністю „Державний Центр Утилізації" Безпека", зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Державний Центр Утилізації" Безпека" виконати умови інвестиційного договору №10 від 04 січня 2008 р., зобов'язано Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" та Товариство з обмеженою відповідальністю „Державний Центр Утилізації" Безпека" виконувати умови Договору простого товариства про спільну діяльність №1799 від 23 квітня 2007 р., зобов'язано Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Державний Центр Утилізації" Безпека" при виконанні Договору простого товариства про спільну діяльність №1799 від 23 квітня 2007 р.

На виконання рішення третейського суду видано наказ наступного змісту: "Визнати чинним Договір простого товариства про спільну діяльність № 1799 від 23 квітня 2007 р. укладений між Державним підприємством „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд.1) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Державний Центр Утилізації" Безпека" (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд.15, р/р 26000600883101 в Подільської філії Кббанк, МФО 320597); Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Державний Центр Утилізації" Безпека" (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд.15, р/р 26000600883101 в Подільської філії Кббанк, МФО 320597) виконати умови інвестиційного договору №10 від 04 січня 2008 р; Зобов'язати Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд.1) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Державний Центр Утилізації" Безпека" (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд.15, р/р 26000600883101 в Подільської філії Кббанк, МФО 320597) виконувати умови Договору простого товариства про спільну діяльність №1799 від 23 квітня 2007 р.; Зобов'язати Державне підприємство „Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О. М. Макарова" (49008, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, буд.1) не чинити перешкод Товариству з обмеженою відповідальністю „Державний Центр Утилізації" Безпека" (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд.15, р/р 26000600883101 в Подільської філії Кббанк, МФО 320597) при виконанні Договору простого товариства про спільну діяльність №1799 від 23 квітня 2007 р."

Згідно до розділу 6 Договору, вкладом товариства є грошові кошти та право користування спеціальним обладнанням, що оцінений на загальну суму 6' 000'000 грн.(п.6,1), які мали бути внесені протягом року з дня підписання Договору частками 1' 700' 000 грн -І квартал 2007, 1' 500' 000 грн -ІІ квартал 2007, 1' 400' 000грн -ІІІ квартал 2007, 1' 400'000грн.-ІV квартал 2007року (п.3.1 та Додаток1), а вкладом заводу є (Додаток 2 ), що оцінений на загальну суму 1' 500' 000 грн (п.6.2), який мав бути внесено протягом 60днів з дня підписання Договору.

Додатковою угодою №1 від 01.07.2008 до Договору сторони прийняли рішення визначити Договір чинним , початок дії встановили 21.05.2008 та виклали п.6.1 Договору: вкладом товариства є грошові кошти, майно, майнові права, професійні та інші знання, технології, ділова репутація, навики та вміння для досягнення мети спільної діяльності згідно з графіком внесення вкладу (п.6,1) і додаток №1 частками 1' 700' 000 грн -ІІІ квартал 2008, 1' 500' 000 грн -ІІ квартал 2008, 1' 400' 000грн -І квартал 2009, 1' 400' 000грн.-ІІ квартал 2009року

Додатковою угодою №2 від 30.06.2009 до Договору сторони виклали п. 3.1 в новій редакції вклад товариства має бути внесений до кінця 2009 року; та виклали п.6.1 Договору: вкладом товариства є грошові кошти, майно, майнові права, професійні та інші знання, технології, ділова репутація, навики та вміння для досягнення мети спільної діяльності згідно з графіком внесення вкладу товариством (додаткова угода №1) оцінені сторонами на загальну суму 6' 000' 000 грн і має бути внесений товариством згідно до графіку Додаткової угоди №2 частками 1'800' 000 грн -ІІ квартал 2009 до 30.06.2009, 2' 000' 000 грн -ІІІ квартал 2009, 2' 200' 000грн -ІV квартал 2009.

Згідно до п.7.3 Договору прибуток розподіляється відповідно до фактичного внеску сторін.

Згідно до Додатку № 2 Договору майном Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім..О.М. Макарова» право користування на яке передано як вклад є - 1) Корпус 1/1 інв№21760 варт.756,9 тис. грн., 2) склад №6 інв№21752 варт 60,6тис грн., 3) погребок інв№21765, варт 9,3тис.грн, 4) водопровід інв№21756 варт 55,0тис. грн., 5)колектор фекальної каналізації інв№21755 варт125,0тис.грн, 6)трансформаторна підстанція (ТП-21) інв№22736 варт.94,2 тис.грн, 7)повітряні електричні мережі свердловин на пл..10 інв№2468 варт 35,7 тис.грн., 8)кабельні лінії пл.10 і корп1/1 інв№19589 варт 145,3 тис.грн, ., 9)кабельні лінії пл.2 (к.2-1) до пл..ю10 (ТП21) інв№21331-213399 варт 121,4 тис.грн, 10)каналізаційні мережі пол..10 інв №21754 варт52,4 тис.грн, 11) офіс інв№18643 варт 64,1тис.грн.

Таким чином, спірне майно перебуває на зберіганні у складах на території Заводу, якими користується Центр на підставі Договору про повне товариство.

Позивач передав відповідачу на зберігання майно в кількості 93 шт. з 13 найменувань загальною вартістю 291 985,37 грн., що підтверджується актом прийому-передачі майна на відповідальне зберігання від 01.08.2011№ б/н.

На вимогу суду Товариство подало документи, що підтверджують право власності на вказане майно, а саме:

- договір купівлі-продажу від 24.06.2011 № АСН-31/2011 (далі - Договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого позивач придбав у товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Параллакс», утому числі, майно, яке в подальшому було передано на зберігання відповідачу;

- специфікацію від 24.06.2011 (додаток № 1 до Договору купівлі-продажу);

- акт прийому-передачі від 20.10.211 № б/н;

- видаткові накладні: від 09.08.2011 № РН-0000035 на суму 516 755,16 грн.; від 08.08.2011 № РН-0000034 на суму 585 655,85 грн.; від 08.08.2011 № РН-0000033 на суму 585 655,85 грн.; від 05.08.2011 № РН-0000032 на суму 585 655,85 грн.; від 05.08.2011 № РН-0000031 на суму 585 655,85 грн.; від 04.08.2011 № РН-0000030 на суму 585 655,85 грн.; від 04.08.2011 № РН-0000029 на суму 585 655,85 грн.; від 03.08.2011 № РН-0000028 на суму 585 655,85 грн.; від 03.08.2011 № РН-0000027 на суму 585 655,85 грн.; від 02.08.2011 № РН-0000026 на суму 585 655,85 грн.; від 02.08.2011 № РН-0000025 на суму 585 655,85 грн.; від 01.08.2011 № РН-0000024 на суму 574 264,48 грн.; від 01.08.2011 № РН-0000023 на суму 591365,32 грн.; від 29.07.2011 № РН-0000020 на суму 192705,60 грн.; від 28.07.2011 № РН-0000019 на суму 582 961,53 грн.; від 28.07.2011 № РН-0000018 на суму 591 278,92 грн.; від 27.07.2011 № РН-0000017 на суму 577 089,20 грн.; від 27.07.2011 № РН-0000016 на суму 584 010 грн.; від 26.07.2011 № РН-0000015 на суму 584 010 грн.; від 26.07.2011 № РН-0000014 на суму 584 010 грн.; від 25.07.2011 № РН-0000013 на суму 584 640,36 грн.; від 25.07.2011 № РН-0000012 на суму 583 066,39 грн.

22.07.2015 відповідач надіслав позивачу лист № 12/15, до якого було додано примірник додаткової угоди від 22.07.2015 №3 для підписання.

У вказаній угоді відповідач запропонував змінити вартість зберігання, а саме 11 760 грн. з врахуванням ПДВ - 1 960 грн.

Товариство не погодилось із запропонованими змінами умов Договору та 30.07.2015 надіслало Центру лист №300706 про виробничу необхідність у поверненні всього переданого на зберігання за Договором майна для чого просив надати допуск до такого майна, що зберігається території Заводу, визначеному колу осіб, які мали провести звірку наявності майна, а також транспортним засобам, якими проводитиметься його транспортування.

У свою чергу листом від 07.08.2015 №16/07 відповідач відмовив у надані доступу до майна позивача та відмовив у його поверненні.

Крім того, 03.08.2015 Центр надіслав Товариству лист №04/09, до якого було додано: примірник додаткової угоди від 22.07.2015 № 3; рахунок на оплату та акт надання послуг за серпень 2015 року.

Позивач листом від 17.09.2015 №170901 повідомив відповідача про неприпустимість порушення умов Договору та встановив строк повернення майна до 22.09.2015.

06.10.2015 на адресу Товариства надійшов лист Центру (від 02.10.2015 №06/10), до якого були додані: рахунок на оплату; акт надання послуг за вересень 2015 року, а також лист повідомлення про відмову у розірванні Договору та поверненні майна позивача.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами Договору передбачено обов'язок відповідача на першу вимогу повернути майно позивачу.

Крім того, статтею 953 ЦК України передбачено, що зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Таким чином, позовні вимоги щодо зобов'язання повернути майно є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до вимог про розірвання умов Договору, то слід вказати таке.

Відповідно до частини першої статті 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

З листування сторін вбачається, що відповідачем було запропоновано збільшення розміру плати за зберігання, який позивач не влаштував.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої - другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оскільки вартість зберігання є однією із істотних умов Договору, про зміну якої сторони не дійшли згоди, а відповідачем було порушено обов'язок щодо повернення майна позивачу, то суд вважає, що Договір підлягає розірванню, у зв'язку з істотним порушенням зі сторони Центру.

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю «Державний центр утилізації «БЕЗПЕКА» (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6; ідентифікаційний код: 33597840) виконати підпункт 5.1.7 пункту 5.1 договору зберігання від 01.08.2011 №010804, повернувши товариству з обмеженою відповідальністю «Сучасне спеціалізоване обладнання та технології» (03150, м. Київ, вул. Пирогова, 6-а; ідентифікаційний код: 36691706), передане на зберігання згідно із специфікацією та актом-прийому передачі майно, а саме: вироби 3М9М3 1-А категорія 1977 р.в. 2шт.; планер 3М9М3 без в/д 6 шт.; корпус відсіку №4 5 шт.; сигналізатор тиску С1/2А 5 шт.; хвостові антени У17М3 Н/В 5 шт.; корпус відсіку №2 5 шт.; корпус відсіку №3 2 шт.; крила KP 2 шт.; стабілізатор СТ 2 шт.; ВЗ та обтікач ВЗ 7 шт.; джерело живлення 40 шт.; рульові машинки 9Б330 8 шт.; контейнер К5ПАМ3 4 шт.

3. Розірвати договір зберігання від 01.08.2011 №010804, укладений товариством з обмеженою відповідальністю «Державний центр утилізації «БЕЗПЕКА» (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6; ідентифікаційний код: 33597840) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сучасне спеціалізоване обладнання та технології» (03150, м. Київ, вул. Пирогова, 6-а; ідентифікаційний код: 36691706).

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Державний центр утилізації «БЕЗПЕКА» (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6; ідентифікаційний код: 33597840) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасне спеціалізоване обладнання та технології» (03150, м. Київ, вул. Пирогова, 6-а; ідентифікаційний код: 36691706) 5 597 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто сім) грн. 78 коп. судового збору.

5. Після набрання рішенням законної сили видати відповідні накази.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 23.03.2016.

Суддя І.Д. Курдельчук