Рішення № 56678130, 28.01.2016, Господарський суд м. Києва

О ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2016Справа №910/32838/15

За позовом Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничої промисловості "Кривбаспроект"

до Державного підприємства "ДЕРЖЕКОІНВЕСТ"

про стягнення 426,00 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Батрак О.О. - представник, довіреність б/н від 27.02.2015;

Від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничої промисловості "Кривбаспроект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ДЕРЖЕКОІНВЕСТ" про стягнення коштів у сумі 426,00 грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Договору № 893/11-3371/12328 на здійснення авторського нагляду від 23.08.12 в частині своєчасної оплати виконаних позивачем робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 426,00 грн..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.01.16 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/32838/15 та справу призначено до розгляду на 28.01.16.

У судове засідання 28.01.16 з'явився уповноважений представник позивача .

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 28.01.16 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103037000446.

У судовому засіданні 28.01.16 р. представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи б/н від 28.01.2016, яке судом задоволено, документи долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 28.01.16 р. суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судового засідання 28.01.16 до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалою суду від 04.01.16 р., відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань від представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судовому засіданні 28.01.16 представника позивача ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 28.01.16 повідомив суд, що права та обов'язки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 28.01.16 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи, 23 березня 2012 р. між Державним підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничої промисловості "Кривбаспроект" (позивач у справі, замовник за договором) та Державним підприємством "ДЕРЖЕКОІНВЕСТ" (відповідач у справі, виконавець за договором) укладено договір №893/11-3371/12328 на здійснення авторського нагляду (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується здійснювати авторський нагляд під час робіт з капітального ремонту (санації) об'єкту соціальної сфери: по заміні вікон Комунального дошкільного навчального закладу №136 загального розвитку, розташованого за адресою: вул. Ціолковського, 17 (далі - роботи) відповідно до Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об'єкта архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2007 за № 903, а замовник приймає вказані роботи та здійснює їх оплату.

Розділами 2 - 8 Договору сторони узгодили якість робіт, ціну договору, порядок здійснення оплати та строки виконання робіт, а також права, обов'язки та відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 12.1. Договору договір набирає чинності з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2012 але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками позивача та відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 1 ст. 843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно п. 3.1. Договору загальна вартість робіт, які виконуються за цим договором, визначена за рахунком (додаток №1) і складає 426,00 грн., у тому числі ПДВ.

Зазначена вартість робіт можу уточнюватись в залежності від суми фактично виконаних робіт виконавцем, та підписаних сторонами актів виконаних робіт (п.3.2 Договору).

Відповідно до п. 4.1. Договору джерелом фінансування робіт є видатки Державного бюджету України КПКВ 6351020 "Державна підтримка заходів спрямованих на зменшення обсягів викидів (збільшення абсорбції) парникових газів, у тому числі на утеплення приміщень закладів соціального забезпечення, розвиток міжнародного співробітництва з питань зміни клімату".

У відповідності до ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно п. 2.1. Договору авторський нагляд здійснюється виконавцем відповідно до вимог державних стандартів, технічних умов та чинного законодавства України.

Пунктом 5.1. Договору передбачено, що виконавець здійснює авторський нагляд протягом всього періоду виконання робіт з капітального ремонту об'єкта.

За умовами п. 5.2. Договору строки виконання робіт можуть переглядатись у випадках:

- непереробної сили;

- відсутності бюджетного фінансування видатків по незалежним від замовника причинам.

Згідно з ч.1 ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, на виконання умов Договору позивач здійснив авторський нагляд за капітальним ремонтом по заміні вікон Комунального дошкільного навчального закладу №136 загального розвитку, розташованого за адресою: вул. Ціолковського, 17, на суму 426,00 грн., в т.ч. 71,00 грн. ПДВ, а відповідач прийняв вказані роботи без зауважень, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Акту здачі-приймання робіт №710 від 25.01.13 р., який містить підписи уповноважених представників замовника та виконавця та відбитки печаток сторін.

Крім того, суд звертає увагу, що виконані позивачем роботи та їх вартість, які оформлені Актом здачі - приймання робіт за Договором на суму 426,00 грн., були погоджені сторонами у кошторисі № 1 на виконання робіт (додаток № 1 до Договору), тобто не виходять за межі затвердженого кошторису (договірної ціни).

Факт виконання робіт за вказаним Актом здачі - приймання робіт згідно умов Договору відповідачем не заперечувався.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів виконання робіт та/або доказів опротестування представленого позивачем Акту здачі - приймання робіт №710 від 25.01.13 р. матеріали справи не містять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання зі здійснення авторського нагляду під час виконання робіт з капітального ремонту, обумовлених Договором, в обсягах, зазначених в Акті, а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт за вказаним Актом без будь - яких зауважень, що позбавляє останнього права посилання на невідповідність акту умовам Договору та виявлені недоліки, як на умову звільнення від оплати виконаних робіт.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Оплата робіт виконується на підставі наданих виконавцем розрахунків про обсяги виконаних робіт та підписаних актів виконаних робіт з авторського нагляду, після підписання замовником і підрядником актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3. Оплата авторського нагляду здійснюється за результатами звіту виконавця протягом 10 банківських днів з дня підписання сторонами актів виконаних робіт з авторського нагляду (п. 4.2. Договору).

Відповідно до п. 4.3. Договору всі виплати по цьому Договору здійснюються після отримання замовником відповідного бюджетного фінансування. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного фінансування. У разі зміни бюджетного фінансування замовника, він письмово повідомляє про це виконавця.

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановлені Договором.

За таких обставин, суд доходить висновку, що вказаний Акт є підставою для оплати вартості виконаного позивачем та прийнятого відповідачем авторського нагляду під час робіт по заміні вікон Комунального дошкільного навчального закладу № 136 загального розвитку, розташованого за адресою: вул. Ціолковського, 17.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, за твердженнями позивача, в порушення умов Договору ДП «Еконівест» свого грошового зобов'язання в частині оплати вартості виконаних позивачем робіт належним чином не виконав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних робіт за Договором позивачем була направлена на адресу відповідача вимога № 010-2002 від 22.10.15 р. про сплату заборгованості протягом 7 днів з дня отримання вимоги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача №26009962483794, яка була отримана відповідачем 02.11.2015, що підтверджується доданою позивачем до матеріалів справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №50000014739368.

Проте доказів задоволення відповідачем вимоги позивача та оплати вартості прийнятих робіт або надання обґрунтованої відповіді на претензію матеріали справи не містять.

Таким чином, як вбачається із матеріалів справи, підтверджено представником позивача в судовому засіданні та відповідачем не спростовано, свої зобов'язання щодо сплати позивачу грошових коштів в сумі 426,00 грн. за вказаним підписаним обома сторонами Актом здачі - прийняття робіт № 710 від 25.01.13 р. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, відповідач не виконав, в результаті чого у відповідача станом на час звернення до суду утворилась заборгованість перед позивачем у заявленому вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору №893/11-3371/12328 на здійснення авторського нагляду від 23.03.12 або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання або під час виконання з боку сторін відсутні.

Окрім того суд зазначає, що майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Бюджетні установи та державні підприємства для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності, укладають договори, оплата за якими здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

При цьому, незважаючи на залучення до відносин між бюджетними установами (державними підприємствами) бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних підприємств, організацій та установ, заснованих на державній власності.

Згідно частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд зазначає, що ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України при визначенні відповідальності за укладеним договором не виділяють в окрему категорію осіб "державні підприємства" і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, бюджетна установа/державне підприємство, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи, підприємства чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого підприємства, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування оплати за виконані роботи.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 48 Бюджетного кодексу України, згідно якої зобов'язання, взяті учасником бюджетного процесу без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет), не вважаються бюджетними зобов'язаннями (крім витрат, що здійснюються відповідно до частини шостої цієї статті) і не підлягають оплаті за рахунок бюджетних коштів, взяття таких зобов'язань є порушенням бюджетного законодавства, витрати бюджету на покриття таких зобов'язань не здійснюються, оскільки між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (ч. 1 ст. 1 Цивільного кодексу України), що регулюються актами цивільного законодавства України.

Зважаючи на те, що Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (ст. 1 Бюджетного кодексу України), за висновками суду у зв'язку з цим застосування бюджетного законодавства до відносин юридично рівних учасників є неприпустимим. А тому відсутність у відповідача необхідних бюджетних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання за договором, яке не припинилось відповідно до приписів глави 50 Цивільного кодексу України.

Також як було зазначено судом вище, умовами п. 4.3 Договору в частині оплати робіт передбачено, що всі виплати по цьому договору здійснюються після отримання замовником відповідного бюджетного фінансування. У разі затримки бюджетного фінансування не з вини замовника, оплата за виконані роботи здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання замовником відповідного бюджетного фінансування. У разі зміни бюджетного фінансування замовника, він письмово повідомляє про це виконавця.

Суд зауважує, що документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов'язання з виконання робіт згідно Договору, так і факт виникнення у відповідача зобов'язання з оплати виконаних робіт, є акт здачі - приймання робіт за Договором, який сторонами належним чином оформлений та підписаний без зауважень.

Проте, суд наголошує, що саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, які засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість виконаних робіт.

Отже, підписання замовником акту прийому - здачі виконаних робіт, який є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і який відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Суд звертає увагу сторін, що Цивільним кодексом, а саме ч. 1 ст. 212 зазначено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина). Разом з тим, ч.1 ст. 613 передбачено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Отже, враховуючи вищезазначені умови Договору щодо встановлення строку оплати та приписи чинного законодавства, обов'язок відповідача оплатити виконані роботи пов'язаний із фактом прийняття самих робіт, а не наявністю відповідного бюджетного фінансування замовника.

Тобто, за висновками суду умови п. 4.3 Договору не є визначенням строку/терміну виконання зобов'язання, адже не є подією, яка має неодмінно настати, а також не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів п. 4.2. Договору строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті вартості виконаних позивачем та прийнятих відповідачем робіт станом на момент розгляду справи настав.

При цьому суд звертає увагу на той факт, що відповідач не скористався передбаченим пунктом 10.3 Договору правом щодо можливості замовника призупинити виконання робіт чи розірвати даний договір за обставин: відсутності коштів для фінансування робіт або невиконання виконавцем будь - яких зобов'язань за даним Договором, що, в свою чергу, додатково свідчить про неможливість посилання відповідача на відсутність бюджетних коштів як на підставу звільнення від обов'язку з оплати виконаних робіт.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт згідно Акту здачі - прийняття робіт №710 від 25.01.13 у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 426,00 грн. заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "ДЕРЖЕКОІНВЕСТ" (03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 35, код ЄДРПОУ 36939719) на користь Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств гірничої промисловості "Кривбаспроект" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пр. К. Маркса, 40; код ЄДРПОУ 04689369) 426,00 грн. (чотириста двадцять шість гривень) основного боргу та 1218,00 грн. (одну тисячу двісті вісімнадцять гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон