Рішення № 5667797, 03.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.09 Справа № 17/39/09

Суддя Корсун В.Л.

за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ Україна”, 02089, м. Київ, вул. Радистів, 73а

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 7564,62 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Мульченко Є.В., довіреність від 16.02.09 б/н

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

20.01.09 до господарського суду Запорізької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ Україна” (надалі - ТОВ “ТІДІСІ Україна”) до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 7546,65 грн., яка складається з 6 354 грн. основного боргу за отриманий товар згідно накладної, 176,04 грн. - 3% річних та 1016,61 грн. - інфляційних витрат.

Ухвалою від 20.01.09 судом порушено провадження у справі № 17/39/09, судове засідання призначено до розгляду на 12.02.09, про що сторони повідомлені належним чином.

Ухвалою від 12.02.09 у звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 03.03.09.

Позивач надав суду заяву від 27.02.09 № 27/06-01/2009 про збільшення розміру позовних вимог, яка мотивована тим, що у позовній заяві помилково вказана сума основного боргу у розмірі 6354 грн., оскільки сума основного боргу складає 6 370 грн. У звязку з чим, просить суд стягнути з відповідача 6 370 грн. основного боргу, 175,43 грн. - 3% річних та 1019,19 грн. - інфляційних витрат. Заява надана відповідно до вимог ст. 22 Господарського процесуального кодексу України та прийнята судом.

У засіданні суду 03.03.09, на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування позовних вимог посилається на видаткову накладну від 26.05.08 № ЕБК 05260014, згідно з якою відповідачу передано товар на загальну суму 11334,00 грн. За отриманий товар відповідач розрахувався частково в сумі 4538,70 грн. У звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязання щодо оплати товару 29.11.08 позивачем на адресу ФОП ОСОБА_1 направлено претензію від 27.11.08 № 1036, яка останнім залишена без відповіді та задоволення. Враховуючи зазначене, позивач просить суд на підставі ст. ст. 11, 202, 205, 218, 509, 526, 530, 625, 638, 639 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193, 198, 216, 230, 231 Господарського кодексу України стягнути з відповідача 6370 грн. основного боргу, 175,43 грн. - 3% річних за період з 23.01.08 по 25.12.08 та 1019,19 грн. - інфляційних витрат за період з лютого 2008 р. по листопад 2008 р. включно.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом жодного разу не зявився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. (ст. 205 ЦК України).

Із змісту ст. 207 ЦК України вбачається, що правочин у простій письмовій формі вчиняється сторонами шляхом фіксації його змісту в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими сторони обмінялися за допомогою телетайпних, електронних або інших технічних засобів звязку.

Заявляючи вимоги про стягнення заборгованості, позивач посилається на видаткову накладну від 22.01.08 № ЕСТ 01220012, відповідно до якої відповідачу було поставлено товар на загальну суму 11148,00 грн., рахунок - фактуру від 22.01.08 № ЕСТ - 0122037 та податкову накладну від 22.01.08 (копія зазначених документів містяться у матеріалах справи). Факт отримання товару ФОП ОСОБА_1 підтверджується підписом та печаткою відповідача на видатковій накладній.

Надані до суду документи в сукупності свідчать про наявність між сторонами угоди (правочину), який за своєю правовою природою є угодою купівлі - продажу.

У відповідності з нормами ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу продавець зобовязується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобовязується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

Із змісту цієї статті випливає, що істотними умовами договору купівлі - продажу є предмет і ціна. Законодавством не передбачено обовязковість письмової форми договору поставки.

Як вбачається з наданих суду документів, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обовязки. Обовязки позивача виразились у поставці товару, а обовязки відповідача - в оплаті отриманого товару.

З матеріалів справи слідує, що за видатковою накладною 22.01.08 № ЕСТ 01220012 відповідачу поставлено товар на загальну суму 11148,00 грн.

Про прийняття ФОП ОСОБА_1 запропонованих умов купівлі - продажу свідчать сама видаткова накладна та підпис і печатка відповідача на цій накладній, яка підтверджує факт отримання товару, рахунок - фактура та податкова накладна.

Виходячи з цього, у відповідача виник обовязок оплатити отриманий ним товар.

Отже, суд приходить до висновку, що між сторонами відбулася угода купівлі - продажу в виду досягнення сторонами згоди по усім істотним умовам, необхідним для зазначених угод.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається крім випадків, передбачених законом.

У відповідності з п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь - який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання відповідачем його зобовязання щодо оплати товару визначений у рахунку - фактури від 22.01.08 № ЕСТ - 0122037, з якого вбачається, що рахунок дійсний до сплати до 23.01.08.

Матеріали справи свідчать, що вартість отриманого товару відповідачем оплачена частково в сумі 4778 грн., а саме 24.04.08 сплачено 1 600 грн., 11.06.08 - 1600 грн. та 19.11.08 - 1578 грн.

У звязку з несплату відповідачем вартості товару в строки, визначені в рахунку-фактурі, позивач 29.11.08 надіслав на адресу відповідача претензію від 27.11.08 № 1036 з вимогою виконати взяті на себе зобовязання по оплаті отриманого товару в розмірі 6354 грн. Відповідач зазначену претензію позивача залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, на момент розгляду справи ФОП ОСОБА_1 має перед позивачем заборгованість за поставлений товар у розмірі 6 370 грн.

Відповідач не надав суду доказів виконання прийнятих на себе зобовязань, внаслідок чого суд знаходить позовні вимоги про стягнення 6370 грн. основного боргу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлено інший розмір відсотків.

Факт прострочення платежу матеріалами справи доведений.

Враховуючи розрахунок позивача розмір інфляційних витрат за період з лютого 2008 р. по листопад 2008 р. включно складає 1019,19 грн., 3% річних за період з 23.01.08 по 25.12.08 становить 175,43 грн. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати у справі - 102 грн. державного мита та 118 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - відносяться на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуальногокодексуУкраїни, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТІДІСІ Україна” (02089, м. Київ, вул. Радистів, 73а, код ЄДРПОУ 33780248, п/р 26006038671241 в Міжрайонному відділенні Київської міської філії АКБ “Укрсоцбанк” м. Києва, МФО 322012) - 6370 (шість тисяч триста сімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 175 (сто сімдесят пять) грн. 43 коп. - 3% річних, 1019 (одна тисяча девятнадцять) грн. 19 коп. - інфляційних витрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Л. Корсун

Рішення суду набирає чинності протягом 10 днів із дня його підписання.

Рішення оформлено і підписано згідно з вимогами ст. 84 ГПК України 10.03.09