Рішення № 56677969, 17.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.2016 Справа № 905/3374/15

Господарський суд Донецької області в особі головуючого судді Гринько С.Ю. при секретарі судового засідання Татарині Б.Т., розглянув матеріали позовної заяви

за позовом – Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова», м. Лисичанськ

до відповідача – Державного підприємства «Донецька залізниця», м. Донецьк

про стягнення 5518,97 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» звернувся з позовною заявою до господарського суду з вимогою про стягнення з Державного підприємства «Донецька залізниця» недостачі вантажу в сумі 5518,97 грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що позивач, він же відправник, передав на станції відправлення – Переїзна Донецької залізниці до міста призначенні – Красноармійськ Донецької залізниці у групі вагонів № 65524118, № 60420700, № 67194944, № 62556758, № 66473851 вантаж – вугілля кам’яне з визначеною вагою у залізничних накладних № 48193379 від 08.09.2015 р., № 48241194 від 10.09.2015 р., № 48230460 від 09.09.2015 р., № 48230478 від 09.09.2015 р., № 48241186 від 10.09.2015 р. відповідно. На станції Ніжньодніпровськ-Вузол Приднепровської залізниці була проведена комісійне перевантаження вагонів, згідно якого вантаж прибув з недостачею, яка підтверджена складеними цією ж станцією комерційними актами № 011351/706/130 від 13.09.2015 р., № 011349/705/129 від 13.09.2015 р., № 011348/704/128 від 13.09.2015 р., № 011347/703/127 від 13.09.2015 р., № 011346/702/126 від 13.09.2015 р. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені позивачем збитки має нести перевізник.

Відповідач був належним чином повідомлений ухвалами суду про час і місце проведення судових засідань через розміщення інформації на сторінці господарського суду Донецької області в електронному варіанті за адресою: http: / www.reyestr.court.gov.ua / на офіційному веб-порталі “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет у зв’язку з неможливістю сповістити відповідача іншим способом. Він не скористався своїм законним правом на участь в судовому засіданні, не надав суду відзив на позов і документи, які були витребувані судом ухвалами суду.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Дослідивши надані позивачем документи до матеріалів справи, господарський суд дійшов про можливість вирішити спір без явки представників сторін за достатністю матеріалів для розгляду спору по суті.

Перевіряючи надані позивачем документи до позовної заяви, якими він обґрунтовує позовні вимоги, встановивши фактичні обставини та їх повноту, надавши юридичну оцінку цим обставинам, суд -

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного спору являється стягнення з залізниці недостачі вантажу, тобто спір стосується відповідальності залізниці при перевезені вантажу.

Відносини, пов’язані з діяльністю залізниці регулюються Статутом залізниць України, Законами України “Про транспорт”, “Про залізничний транспорт”, Правилами перевезення вантажів, Правилами користування вагонами і контейнерами, Правилами приймання вантажів до перевезення, Правилами видачі вантажів, Правилами оформлення перевізних документів, Правилами зберігання вантажів, Главою 64 Цивільного кодексу України “Перевезення”, Глава 32 Господарського кодексу України “Правове регулювання перевезення вантажів” тощо.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно п.2 ст.924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Протягом 08.09.2015 р. по 10.09.2015 р. у вагонах № 65524118, № 60420700, № 67194944, № 62556758, № 66473851 за залізничними накладними № 48193379 від 08.09.2015 р., № 48241194 від 10.09.2015 р., № 48230460 від 09.09.2015 р., № 48230478 від 09.09.2015 р., № 48241186 від 10.09.2015 р. Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» (вантажовідправник) зі станції Переїзна Донецької залізниці передало вантаж – вугілля кам'яне навалом, маса вагонів: № 65524118: тара – 23000 кг., нетто – 67000 кг., № 60420700: тара – 24000 кг., нетто – 68800 кг., № 67194944: тара – 22400 кг., нетто – 67500 кг., № 62556758: тара – 24000 кг., нетто – 68150 кг., № 66473851: тара – 22200 кг., нетто – 68350 кг., для відправлення і передачі його одержувачу на станцію Сороче Донецької залізниці.

Отримувач одержав вантаж, як зазначено в п. 52 залізничних накладних – 13.09.2015 р. та 17.09.2015 р., про що зроблена відмітка залізниці.

На станції Сороче Донецької залізниці були складені комерційні акти № 011351/706/130, № 011349/705/129, № 011348/704/128, № 011347/703/127, № 011346/702/126. Комерційні акти підписано належними особами, саме: начальником станції, комерційним агентом, приймальником потягів.

Згідно комерційного акта № 011351/706/130, вагон № 65524118 комісійно перевантажений на справних вагах 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах станції Ніжньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, повірених 15.10.2014 р.. В залізничній накладній значиться: брутто – не вказано, тара – 23000 кг., нетто – 67000 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає – 88500 кг., тара – 23000 кг., нетто – 65500 кг., що на 1500 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що течі вантажу немає, люки закрити, мається зазор справа по ходу поїзда між кришкою люку та поперечною балкою, який для запобігання подальшої втрати вантажу був ущільнений дрантям.

Згідно комерційного акта № 011349/705/129, вагон № 60420700 комісійно перевантажений на справних вагах 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах станції Ніжньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, повірених 15.10.2014 р.. В залізничній накладній значиться: брутто – не вказано, тара – 24000 кг., нетто – 68800 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає – 91250 кг., тара – 24000 кг., нетто – 67250 кг., що на 1550 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що течі вантажу немає, люки закрити, мається зазор справа по ходу поїзда між кришкою люку та поперечною балкою, який для запобігання подальшої втрати вантажу був ущільнений дрантям.

Згідно комерційного акта № 011348/704/128, вагон № 67194944 комісійно перевантажений на справних вагах 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах станції Ніжньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, повірених 15.10.2014 р.. В залізничній накладній значиться: брутто – не вказано, тара – 22400 кг., нетто – 67500 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає – 88200 кг., тара – 22400 кг., нетто – 65800 кг., що на 1700 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що течі вантажу немає, люки закрити, мається зазор справа по ходу поїзда між кришкою люку та поперечною балкою, який для запобігання подальшої втрати вантажу був ущільнений дрантям.

Згідно комерційного акта № 011347/703/127, вагон № 62556758 комісійно перевантажений на справних вагах 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах станції Ніжньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, повірених 15.10.2014 р.. В залізничній накладній значиться: брутто – не вказано, тара – 24000 кг., нетто – 68150 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає – 91000 кг., тара – 24000 кг., нетто – 67000 кг., що на 1150 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що течі вантажу немає, люки закрити, мається зазор справа по ходу поїзда між кришкою люку та поперечною балкою, який для запобігання подальшої втрати вантажу був ущільнений дрантям.

Згідно комерційного акта № 011346/702/126, вагон № 66473851 комісійно перевантажений на справних вагах 150-ти тонних електронно-тензометричних вагах станції Ніжньодніпровськ-Вузол Придніпровської залізниці, повірених 15.10.2014 р.. В залізничній накладній значиться: брутто – не вказано, тара – 22200 кг., нетто – 68350 кг. Фактично вага брутто після перевірки складає – 89550 кг., тара – 22200 кг., нетто – 67350 кг., що на 1000 кг. менше зазначеного в залізничній накладній. За описом перевірки встановлено, що течі вантажу немає, люки закрити, мається зазор справа по ходу поїзда між кришкою люку та поперечною балкою, який для запобігання подальшої втрати вантажу був ущільнений дрантям.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України, зокрема, ст. 129 якою передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційними актами № 011351/706/130, № 011349/705/129, № 011348/704/128, № 011347/703/127, № 011346/702/126 від 13.09.2015 року на станції Ніжньодніпровськ-Вузол Приднепровської залізниці.

Відповідно до ст.909 Цивільного Кодексу України (ЦК) за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Залізниця не довела, що нестача виникла з незалежних від перевізника причин.

Згідно ст.115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення, який становить 1% для мінерального палива.

Згідно наданої позивачем договірної ціни на вугільну продукцію по Публічному акціонерному товариству «Лисичанськвугілля» становить 799,85 грн. за 1 тонну.

Правилами видачі вантажу, затвердженими наказом Міністерства транспорту України 11.11.2000р. № 644 встановлені норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто на вугілля кам’яне (мінеральне паливо)

Господарський суд дійшов висновку, що сума недостачі з урахуванням норми втрати вантажу в вагонах:

· № 65524118 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 663,87 грн., виходячи із розрахунку: 1500 кг. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 % (67000 кг. х 1% = 670 кг). Кількість фактичної нестачі складає 830 кг. (1500 кг. – 670 кг).

· № 60420700 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 689,47 грн., виходячи із розрахунку: 1550 кг. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 % (68800 кг. х 1% = 688 кг). Кількість фактичної нестачі складає 862 кг. (1550 кг. – 688 кг).

· № 67194944 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 819,84 грн., виходячи із розрахунку: 1700 кг. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 % (67500 кг. х 1% = 675 кг). Кількість фактичної нестачі складає 1025 кг. (1700 кг. – 675 кг).

· № 62556758 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 375,12 грн., виходячи із розрахунку: 1150 кг. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 % (68150 кг. х 1% = 681 кг). Кількість фактичної нестачі складає 469 кг. (1150 кг. – 681 кг).

· № 66473851 (сума норми природної втрати маси вантажу i граничного розходження визначення маси нетто) складає 253,55 грн., виходячи із розрахунку: 1000 кг. (нестача вантажу, з урахуванням норми недостачі 1 % (68350 кг. х 1% = 683 кг). Кількість фактичної нестачі складає 317 кг. (1000 кг. – 683 кг).

Загальна кількість недостачі вугілля кам’яного становить з урахуванням норми природної втрати вантажу становить 3503 кг. на суму 2801,87 грн.

Згідно п.2 ст. 924 ЦК перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, оскільки відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 920 ЦК обумовлено, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Статею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з ст.113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

На підставі рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року № 15-рп/2002 у справі про досудове врегулювання спорів постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2002 року № 1973 було внесено зміни до статуту залізниць України, згідно з якими дотримання претензійного порядку пред’явлення вимог до перевізника не є обов’язковим, недотримання досудового порядку врегулювання спору не є перешкодою для звернення з позовом безпосередньо до господарського суду.

Строки позовної давності у спорах, що виникають з договору про перевезення вантажів, встановлені нормами у відповідності до ч.2 ст. 9 Цивільного кодексу України і становлять шість місяців. Загальні та скороченні строки позовної давності встановлені у ст. ст. 257, 258 Цивільного кодексу України. Однак, частиною другою ст. 9 Цивільного кодексу України встановлено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, господарський кодекс України, норми якого у регулюванні майнових відносин суб’єктів господарювання є спеціальними щодо норм цивільного кодексу України. Це стосується і положень про позовну давність.

Частина п"ята ст. 315 Господарського кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України встановлюють шестимісячний строк для пред’явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що виливають з перевезення.

Виходячи з принципу рівності суб’єктів господарювання, з урахуванням частини другої ст. 9 Цивільного кодексу України та п. 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог п. 134 цього Статуту – з дня встановлення обставин, що спричинили заяву позову (складання комерційного акту, акту загальної фори, списання коштів з особового рахунку тощо).

Ст. 315 Господарського кодексу України та п.п. 136, 137 Статуту залізниць України встановлюють скорчений шестимісячний строк позовної давності лише відносно позову вантажовідправника (вантажоодержувача) до залізниці і залізниць до відправників або одержувачів, і не можуть застосовуватися до спорів вантажоодержувача та вантажовідправника між собою, навіть якщо цей спір випливає з нестачі чи пошкодження вантажу, який перевозився залізницею.

З огляду на викладене, господарський суд вважає, що підстави позову доведені та обґрунтовані, але розрахунок вимог здійснений без урахування п. 27 Правил видачі вантажів, а тому підлягають задоволенню частково.

Приймаючи до уваги, що з вини відповідача виник цей спір, на нього покладаються судові витрати на підставі ст., 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» до Державного підприємства «Донецька залізниця» про стягнення недостачі вантажу в сумі 5518,97 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька залізниця» (ЄДРПОУ 01074957, 83001, м. Донецьк, вул. Артема, 68) на користь Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» (ЄДРПОУ 26349183, 93113, м. Лисичанськ, вул. Первомайська, буд. 217) вартість недостачі в сумі 2801,87 грн., 1218,00 грн. судові витрати.

Суддя С.Ю. Гринько