Постанова № 56675067, 21.03.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

21 березня 2016 року Справа № 814/339/15

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Марича Є.В. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

доДержавної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Артема, 1-А,Миколаїв,54052

провизнання протиправною та скасування вимоги від 22.01.2015р. № Ф-0000181701, податкового повідомлення-рішення від 06.02.2015р. № 00052011701, рішення від 06.02.2015р. № 0002021701,ВСТАНОВИВ:

Позивач, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач). З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 22.01.2015 р. № Ф-0000181701, скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.02.2015 р. № 0002011701, а також рішення про застосування штрафних санкцій від 06.02.2015 р. № 0002021701.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що до перевірки надавалися всі платіжні документи, які підтверджують витрати, пов'язані з господарською діяльністю. Висновки акту перевірки носять загальний характер і не розкривають змісту допущених порушень.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову, в яких посилається на обставини, зазначені в акті перевірки.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд дійшов висновку, що позов належить задоволенню, виходячи з наступного:

У грудні 2014 р. - січні 2015 р. відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 22.01.2015 р. № 17/14-05-17-01/НОМЕР_3 (т. 1 а. с. 46-65).

Перевіркою виявлено наступні порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних позивачем рішень суб'єкта владних повноважень:

- п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: неналежне ведення обліку витрат та порушення порядку подання декларації про доходи за 2013 р. (завищення витрат на суму 179416,20 грн.);

- п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 р. на суму 29008,12 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині заниження сплати податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 р. на суму 29008,12 грн. по строку сплати 19.02.2014 р.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження єдиного соціального внеску за 2013 р. на суму 62257,43 грн.

22.01.2015 р. відповідач виніс вимогу про сплату боргу № Ф-0000181701 на суму єдиного внеску 62257,43 грн., а 06.02.2015 р. прийняв рішення № 0002021701, яким застосував до позивача штрафні санкції за донарахування єдиного внеску в сумі 3112,87 грн. (т. 1 а. с. 66, 78).

06.02.2015 р. відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0002011701 на суму 36260,15 грн., у тому числі: 29008,12 грн. основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і 7252,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій (т. 1 а. с. 76).

Перевіркою згідно наданих позивачем первинних документів та книг обліку доходів і витрат ф № 10 встановлено, що позивач у 2013 р. до складу витрат включив товари, які не реалізовано, на суму 171593,20 грн., чим порушив п. 138.4 ст. 138 ПК України, згідно якого витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (редакція станом на 01.01.2013 р.).

На підставі п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Крім того, в акті перевірки зазначено про включення позивачем до складу витрат за 2013 р. суми ПДВ, сплаченої до бюджету, у розмірі 7823,00 грн., чим порушено п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України, згідно якого не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Висновок про заниження позивачем єдиного соціального внеску за 2013 р. на суму 62257,43 грн. зроблений відповідачем з підстав, викладених вище.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. № 984 (який був чинним на момент проведення перевірки позивача), визначено акт перевірки як службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Суд вважає недоведеними висновки акту перевірки від 22.01.2015 р. щодо завищення витрат і включення до складу витрат сум ПДВ. З акту перевірки, який разом із додатками є носієм доказової інформації щодо порушення позивачем податкового законодавства, суд не вбачає розшифровки по нереалізованим товарам на суму 171593,20 грн. і включення до складу витрат ПДВ у розмірі 7823,00 грн. з посиланням на первинні документи. У письмових поясненнях від 01.10.2015 р. позивач вказав, що в книзі обліку доходів та витрат враховані суми без ПДВ, що відповідає даним декларації за 2013 р., на доказ чого надано відповідні докази (т. 3 а. с. 200-202). Позивач також надав суду книги обліку доходів і витрат, видаткові накладні, звіти про продаж товарів, виписки по особовому рахунку (т. 1 а. с. 12-45, 85-156, т. 2 а. с. 2-210, т. 3 а. с. 1-137), однак суд не має можливостей для самостійного обрахування валових витрат позивача відповідно до його первинних документів, оскільки це підміняло б бухгалтерський облік та податкову перевірку. Провадження у справі неодноразово зупинялося за клопотанням відповідача для надання додаткових доказів, однак станом на дату розгляду справи детальний опис виявлених перевіркою порушень з посиланням на первинні документи, надано не було.

Таким чином, всупереч положенням ч. 2 ст. 71 КАС України, яка зобов'язує суб'єкта владних повноважень доводити правомірність свого рішення, відповідач не довів перед судом законність висновків акту перевірки, що стали підставою для винесення оскаржуваних вимоги, рішення і податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України (в редакції, що діяла на дату подання позову), якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Позивач надав платіжні доручення про сплату судового збору в сумі 2032,61 грн. (т. 1 а. с. 4, 73), що й підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, ч.3 ст. 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 22.01.2015 р. № Ф-0000181701.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 06.02.2015 р. № 0002011701.

4. Скасувати рішення про застосування штрафних санкцій Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області від 06.02.2015 р. № 0002021701.

5. Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3) судовий збір у сумі 2032,61 грн. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя Є.В. Марич