Ухвала суду № 56673072, 22.02.2016, Луганський окружний адміністративний суд

12.3

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотань

22 лютого 2016 року СєвєродонецькСправа № 812/1696/15

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді: Шембелян В.С.

суддів: Ковальової Т.І., Борзаниці С.В.,

за участю секретаря судового засідання Олійник О.А.,

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідачів - Горбєнка Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування протиправних наказів суб'єкта владних повноважень, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в частині вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу; заяву позивача ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду,-

ВСТАНОВИВ:

21 грудня 2015 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування протиправних наказів суб'єкта владних повноважень, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в частині вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Разом з позовною заявою позивач подав клопотання про поновлення строків звернення до суду, в якій вказує, що на сьогоднішній день, внаслідок несумлінних та протиправних дій службових осіб ГУ МВС України у Луганській області та МВС України, він, з незалежних від нього причин, був позбавлений можливості не лише у встановленому законом порядку отримати копії оскаржуваних наказів, трудової книжки та остаточного розрахунку при звільненні, а й вчасно оскаржити такі накази до суду.

Крім того, заява про поновлення строку містить наступне обгрунтування поважності причин пропуску зазначеного строку. Відповідачами ОСОБА_1 не повернута трудова книжка, що унеможливлює його працевлаштування на будь-якій іншій роботі (посаді); відповідачами йому не вручені копії наказів, які він оспорює (наказ Міністра внутрішніх справ від 21.08.2014 р. № 1642 о/с та наказ начальника ГУ МВС України у Луганській області від 24.09.2014р. №295 о/с); відповідачами він не був своєчасно ознайомлений з наказами, які він оспорює (наказ Міністра внутрішніх справ від 21.08.2014 р. № 1642 о/с та наказ начальника ГУ МВС України у Луганській області від 24.09.2014 р. №295 о/с), що унеможливлювало його звернення до суду з відповідним позовом у строк, визначений процесуальним законом, оскільки він взагалі не знав про існування вказаних наказів. На адвокатський запит представника позивача ОСОБА_4, що було направлено на адресу МВС України ще 26.09.2014, відповідачами не було надано копії оскаржуваних наказів №295 о/с від 24.09.2014 р. та №1642 о/с від 21.08.2014 р. У зв'язку з чим, оскільки, як зазначено в позові, з одного боку, його було звільнено з органів внутрішніх справ наказом Міністра внутрішніх справ від 21.08.2014 р. №926, а, з іншого боку, про існування оскаржуваних наказів йому нічого не було відомо, то він вважав, що єдиним наказом про звільнення - є наказ від 21.08.2014 р. №926, який він у строк, встановлений законом, оспорив в Окружному адміністративному суді м. Києва.

Про існування (лише про існування, без вручення копії) наказу №295 о/с від 24.09.2014 позивач фактично дізнався в листопаді 2015 року під час розгляду Київським апеляційним адміністративним судом адміністративного позову до МВС України про скасування наказу №926 від 21.08.2014 р. (справа № 826/17437/14), яким його було звільнено з органів внутрішніх справ. Копію вказаного наказу представники позивача отримали лише наприкінці листопада 2015 року. Позивач просив поновити йому строк звернення до суду та визнати причини пропуску цього строку поважними, оскільки він намагався захистити свої права всіма відоми йому способами захисту.

В ухвалі Луганського окружного адміністративного суду про відкриття провадження в цій справі від 15.05.2015 року судом було призначено розгляд вказаної заяви про поновлення строку звернення позивача до суду в попередньому судовому засіданні, що відповідає вимогам ч.2 ст.100 КАС України, та зобов'язано представників сторін надати суду всі наявні в них докази у справі.

Представник позивача, позивач в судовому засіданні підтримали доводи заяви щодо поновлення строків звернення до суду.

Представник відповідачів заперечував проти задоволення вказаної заяви, вважав, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, оскільки в позовній заяві від 10.11.2014, що розглядалась в Окружному адміністративному суді м. Києва, вказувалось, що 08.10.2014 позивач отримав оскаржені накази. Отже позивач знав про існування і був ознайомлений з наказом МВС України від 21.08.2014 № 1642 о/с, а тому мав можливість у встановлений законом строк оскаржити його до суду. Твердження позивача щодо необізнаності про існування наказу № 295 о/с від 24.09.2014 не відповідає дійсності, оскільки у лютому 2015 році його було долучено до матеріалів справи яка розглядалась в Окружному адміністративному суді м. Києва. Отже, посилання позивача та його представника на той факт, що їм взагалі не було відомо про існування оскаржуваних наказів не відповідають дійсності. Просив залишити позовну заяву без розгляду.

Представник позивача та позивач заперечували проти залишення позову без розгляду, наполягаючи на тому, що строк звернення до суду позивачем не пропущено, оскільки у сторони відповідача відсутні докази належного вручення копій оскаржуваних наказів та трудової книжки.

Вирішуючи питання щодо обгрунтованості доводів сторін щодо строку звернення позивача до адміністративного суду, приймаючи до уваги вимоги наступних норм чинного законодавства, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.І ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.З ст.99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частина 1 статті 233 КЗпП України передбачає, що в справах про звільнення працівник може звернутися до суду із заявою в місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

В пункті 13 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень

Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" адміністративним судам надані роз'яснення щодо застосування положень частини другої статті 99 КАС України. Зокрема, при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю України. Тому громадянин може звернутися із заявою про вирішення спору в тримісячний строк із дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення з публічної служби - у місячний строк із дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Таким чином, законодавець та судова практика чітко визначили, що перебіг строку звернення до суду позивача з цим позовом пов'язано з датою вручення копії наказу про звільнення або видачі трудової книжки.

Відповідачами не представлено суду жодних доказів належного виконання ними свого обов'язку роботодавця щодо вручення робітнику для ознайомлення копій наказів про звільнення або видачі йому трудової книжки, тому строк звернення до адміністративного суду з цим позовом позивачем не пропущений.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення клопотань сторін про поновлення строку звернення до суду та залишення позову без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду. В задоволенні цих клопотань слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 100, ч.2 ст.185 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про поновлення йому строку звернення до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування протиправних наказів суб'єкта владних повноважень, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в частині вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

В задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення без розгляду позову ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, Головного управління Національної поліції в Луганській області про скасування протиправних наказів суб'єкта владних повноважень, поновлення на роботі, стягнення невиплаченої заробітної плати, грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в частині вимог щодо стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Заперечення на дану ухвалу можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.160 повний текст ухвали виготовлено та підписано 26 лютого 2016 року.

Головуючий суддя В.С. ШембелянСуддя Суддя С.В. Борзаниця Т.І. Ковальова