Рішення № 56672508, 23.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2016Справа №910/3492/16За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон»

про стягнення 34806,31 грн.

Суддя Сташків Р.Б.

Представники сторін не з'явилися.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указаний позов про стягнення заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, оскільки Відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не відшкодував Позивачу шкоду, завдану страхувальником Відповідача внаслідок ДТП.

На запит ухвали суду, здійснений в порядку ст. 65 ГПК України, від МТСБУ надійшли відомості по виданому Відповідачем полісу страхування.

За клопотанням Позивача розгляд справи здійснюється за відсутності його повноважного представника.

Відзиву на позов Відповідач не подав, у судове засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення Відповідача про призначення справи до розгляду - ухвала надсилалася на адресу місцезнаходження Відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП та з матеріалів справи, тому будь-які несприятливі наслідки такого ненаправлення представників покладаються на Відповідача відповідно.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Аналогічна правова позиція викладена в п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18. Суд приймає до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило, та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір у даному судовому засіданні.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

10.11.2015 на перехресті бульвару Чоколівського - проспекту Червонозоряній в м. Києві була скоєна ДТП. Причинами стало те, що водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем «Деу Ланос», д.р.н. НОМЕР_1, не був уважним не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Субару», д.р.н. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, чим порушив ПДР України. Дані обставини підтверджуються довідками ДАІ про ДТП, копії яких містяться у справі.

Так, унаслідок ДТП було пошкоджено автомобіль «Субару», д.р.н. НОМЕР_2 (Застрахований автомобіль), який відповідно до залученої до матеріалів справи копії реєстраційного талону належить ОСОБА_2 на праві власності, був під її керуванням на час ДТП, та який був застрахований Позивачем на підставі Договору добровільного страхування, копія якого залучена до справи (далі - Договір добровільного страхування). Вигодонабувачем за вказаним договором є ОСОБА_2

На підставі вищевказаного, за умовами Договору добровільного страхування, враховуючи, зокрема, рахунок ремонтного СТО Застрахованого автомобіля (34806,31 грн.), Позивачем було складено страховий акт, відповідно до якого Позивач розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 34806,31 грн. на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля, що підтверджується залученим до справи платіжним дорученням.

При цьому, закон не зобов'язує страховика запитувати згоду вигодонабувача на виплату страхового відшкодування на відновлення Застрахованого автомобіля, та матеріали справи не містять доказів, що вигодонабувач за Договором страхування заперечував проти виплати Позивачем суми страхового відшкодування на ремонтне СТО Застрахованого автомобіля для відновлення останнього, та оскільки відновлення пошкодженого майна (Застрахованого автомобіля) не суперечить ані інтересам вигодонабувача, ані страхувальника за Договором; суду не доведено протилежного.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.

Як убачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно водієм ОСОБА_1, автомобіля «Деу Ланос», д.р.н. НОМЕР_1, під час експлуатації останнього, і його вину у вчиненні ДТП та скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП встановлено залученою до матеріалів справи постановою районного суду, з урахування виплавленої у ній описки.

На час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_1, як особи, яка експлуатує автомобіль «Деу Ланос», д.р.н. НОМЕР_1, на законних підставах, була застрахована Відповідачем на підставі договору (полісу) № АІ/4316744 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності по майну - 50000 грн., франшиза - 0 грн.).

Обставина укладення Відповідачем указаного договору (полісу), а також його умови є достовірно встановленими судом, який в порядку ст. 65 ГПК України витребував відповідну інформацію від МТСБУ, як у оператора єдиної централізованої бази даних договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, яка містить відомості про чинні та припинені договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страхові випадки, що мали місце, транспортні засоби та їх власників (ст. 55 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Отже, на Відповідача вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації водієм ОСОБА_1, автомобіля «Деу Ланос», д.р.н. НОМЕР_1, на час ДТП.

Матеріалами справи, та зокрема, актами виконаних робіт підтверджується, що ремонт на СТО Застрахованого автомобіля фактично коштував 34806,31 грн., і Позивач у складеному на виконання умов Договору страховому акті розрахував та виплатив страхове відшкодування в розмірі 34806,31 грн.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої Позивачем вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля, внаслідок його пошкодження в ДТП, і також Відповідач не спростував розраховану Позивачем суму страхового відшкодування.

Доказів наявності у деталей Застрахованого автомобіля коефіцієнту зносу та його розміру Відповідач суду не навів і не надав. Натомість, згідно наданого Позивачем та не спростованого Відповідачем Звіту № 845 від 21.12.2015 оцінювач не встановив коефіцієнту зносу (коефіцієнт дорівнює нулю).

Судом встановлено, що наведені у рахунку СТО матеріли, деталі та роботи знаходяться у причинно-наслідковому зв'язку з завданими Застрахованому автомобілю пошкодженнями внаслідок ДТП, що відображені в довідках ДАІ і Відповідачем не надано доказів протилежного.

Розглядаючи спір по суті суд зазначає, що у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобов'язання страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування Страховик набуває права зворотної вимоги до Страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічну позицію викладено в ст. 9 Закону України «Про страхування».

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АІ/4316744 та положення статей 12, 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 9, 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1192 ЦК України, у Відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати Позивачу шкоду в межах ліміту відповідальності Відповідача, як страховика, за спірним страховим випадком (50000 грн.), не більше фактичної вартості відновлювального ремонту Застрахованого автомобіля на СТО (34806,31 грн.), виходячи з суми, право на вимогу якої перейшло до Позивача в зв'язку з виплатою страхового відшкодування (34806,31 грн.), та за мінусом франшизи (0 грн.), і отже в сумі 34806,31 грн.

З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України за звернення позивача до суду з позовом покладається на Відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Еталон» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 33-Б, 2 під'їзд; ідентифікаційний код 20080515) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» (м. Київ, вул. Борщагівська, 154; ідентифікаційний код 33908322) 34806 (тридцять чотири тисячі вісімсот шість) грн. 31 коп. відшкодування матеріальної шкоди (виплати страхового відшкодування), а також 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.03.2016

Суддя Сташків Р.Б.