Рішення № 56672073, 17.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2016Справа №910/32780/15Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до про 1. Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України; 2. Товариства з обмежено відповідальністю «Адамас - Центр» зняття арешту з майна Представники:

від Позивача: Луговик Є.В. (представник за Довіреністю);

від Відповідача - 1: не з'явились;

від Відповідача - 2: Наріжний Є.Ю. (представник за Довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України (надалі також - «Відповідач») про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 року у справі № 910/23388/13, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.07., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.08., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр", та визнано право власності на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.07., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.08., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн. 00 коп. за Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк". Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 року з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» у межах суми звернення 17 532 364 грн. 70 коп., постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.03.2015 року повернуто наказ Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 року стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» та виділено в окреме провадження постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» виконавчого збору від 04.03.2013 року. Як зазначає Позивач, оскільки державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України арешт з нерухомого майна, а саме: нежилих будівель (літ. ХХVII, XXVIII) загальною площею 3 671,3 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1: - будівля содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м; - склад під літ. XXVIII загальною площею 1 418,10 кв.м, знято не було, він обмежений у здійсненні свого права власності, так як не може здійснити державну реєстрацію свого права власності на вказане майно. Таким чином, просить Суд зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що було накладено постановою серії ВП №35854853 відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.12.2015 р. порушено провадження у справі № 910/32780/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамас - Центр", судове засідання призначено на 19.01.2016 року.

19.01.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та клопотання, в якому просить Суд зобов'язати Позивача направити копію позовної заяви Третій особі.

19.01.2016 року представники сторін в судове засідання не з'явились. Представники позивача та відповідача про поважні причини неявки Суд не повідомили. Представники сторін вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 29.12.2015 року не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Третьої особи про відкладення розгляду справи та направлення копії позовної заяви.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Відповідача надати належним чином засвідчену копію матеріалів виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду м. Києва по справі №25/359-54/266 від 26.10.2012 року.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.01.2016 року відкладено розгляд справи на 10.02.2016 року, у зв'язку з неявкою представників сторін в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

10.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

10.02.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача та третьої особи. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представники сторін вимоги ухвали суду належним чином не виконали.

Суд на місці ухвалив - задовольнити клопотання Третьої особи про відкладення розгляду справи, крім того, Суд зазначає, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.

Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України.

Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача. Про залучення іншого відповідача чи заміну неналежного відповідача виноситься ухвала, і розгляд справи починається заново.

Враховуючи вищевикладене, Суд вважає за необхідне залучити до участі у справі, в якості співвідповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас - Центр".

Також, Суд зазначає, що залучення Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас - Центр" в якості співвідповідача, унеможливлює участь Товариства у справі, в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамас - Центр" надати суду на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування оригінали (для огляду) і належно засвідчені копії статуту (положення) та свідоцтва (виписки) про державну реєстрацію (перереєстрацію) юридичної особи; відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують направлення відзиву позивачу; оригінали та належним чином засвідчені копії документів в якості доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 року відкладено розгляд справи на 24.02.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, залученням до участі у справі іншого відповідача, витребуванням додаткових доказів по справі.

22.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

24.02.2016 року в судове засідання з'явились представники сторін. В судовому засіданні представник позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав вимоги та доводи позовної заяви.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог, подав копію матеріалів виконавчого провадження по виконанню наказу Господарського суду м. Києва по справі №25/359-54/266 від 26.10.2012 року, однак вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 29.12.2015 року не виконав.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати Позивача надати письмові пояснення чи заперечення з посиланням на належні докази з урахуванням відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас - Центр".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2016 року відкладено розгляд справи на 02.03.2016 року, у зв'язку з невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

29.02.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

01.03.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові заперечення на виконання вимог ухвали суду від 24.02.2016 року.

02.03.2016 року в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача-2. Представник відповідача-1 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представники позивача та відповідача-2 надали додаткові усні пояснення по суті спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2016 року відкладено розгляд справи на 17.03.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача-1 в судове засідання.

В судовому засіданні 17 березня 2016 року представник Позивача підтримав вимоги та доводи позовної заяви, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В судовому засіданні представник Відповідача - 2 надав усні пояснення по суті спору, якими заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Представник Відповідача - 1 в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованого повідомлення про вручення 14.03.2016 р. уповноваженій особі підприємства Відповідача - ухвали суду.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач - 1 про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Приймаючи до уваги, що Відповідач - 1 був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача - 1 не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 березня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2014 року у справі №910/23388/13, залишеного без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року та Вищого господарського суду України від 18.08.2014 року, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" перед Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" за кредитним договором № 17/07 від 07.11.2007 р. на загальну суму 2 287 786 80 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 20 169 016 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 342 699 97 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 11 837 383 грн. 92 коп.; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 66 898 94 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 589 788 грн. 06 коп.; заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 848 655 10 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 481 832 грн. 49 коп.; комісія - 29 492 79 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 260 011 грн. 53 коп.; за кредитним договором № 158/08 від 18.09.2006 р. на загальну суму 136 152 59 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 1 197 168 грн. 72 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 93 100 00 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 820 779 грн. 38 коп.; заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 40 932 12 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 360 861 грн. 84 коп.; комісія - 2 120 47 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 15 527,51 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр". Визнано право власності на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн. 00 коп. за Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк".

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 року з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» у межах суми звернення 17 532 364 грн. 70 коп..

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №16472516 від 14.10.2014 року відмовлено у державній реєстрації права власності на будівлю содової станції, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, за Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» у зв'язку з тим, що на все майно попереднього власника накладено арешт.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.03.2015 року повернуто наказ Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 року стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» та виділено в окреме провадження постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» виконавчого збору від 04.03.2013 року

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що оскільки державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України арешт з нерухомого майна, а саме: нежилих будівель (літ. ХХVII, XXVIII) загальною площею 3 671,3 кв.м, які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1: - будівля содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м; - склад під літ. XXVIII загальною площею 1 418,10 кв.м, знято не було, він обмежений у здійсненні свого права власності, так як не може здійснити державну реєстрацію свого права власності на вказане майно. Таким чином, просить Суд зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що було накладено постановою серії ВП №35854853 відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів визначений в ст.16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Способи захисту права власності врегульовано главою 29 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Окрім того, вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 12 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 26.12.2003р. "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 р. № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", господарським судам підвідомчі на загальних підставах справи зі спорів, пов'язані з визнанням права на майно, на яке накладено арешт, і про зняття з нього арешту та з розглядом позовів до юридичної особи, яка зобов'язана здійснити стягнення коштів з боржника у разі невиконання рішення з вини цієї юридичної особи (статті 60 і 87 Закону України "Про виконавче провадження"), - за умови, коли сторонами у судовому процесі є підприємства чи організації у розумінні статті 1 ГПК.

При цьому, пунктом 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» передбачено, що відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту. Відповідачами у справах за цими позовами є стягувач і боржник, а справи підлягають розглядові за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб'єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 1 ГПК України. Що ж до заперечень проти арешту (опису) майна, які не пов'язані зі спором про право на це майно, а стосуються порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, то їх слід розглядати за правилами статті 121-2 ГПК.

Згідно з частиною 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Як слідує зі змісту позовної заяви, Позивач, звертаючись до суду з вимогою про зняття арешту з майна, накладеного під час здійснення виконавчого провадження ВП №35854853, в якому Товариство з обмежено відповідальністю «Адамас - Центр», до якого Позивач звернувся з вказаним позовом у справі №910/32780/15, є боржником, а Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» є стягувачем в межах виконавчого провадження.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що спір між сторонами виник у зв'язку з наявністю господарських правовідносин, а позовні вимоги обґрунтовуються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про іпотеку", Закону України "Про виконавче провадження", якими встановлено порядок звернення стягнення на заставлене майно, враховуючи те, що суб'єктний склад сторін у даній справі відповідає вимогам ст. 1 ГПК України, суд приходить до висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

При цьому, відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2010 року № 3 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби" відповідно до частини першої статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тому, суди при визначенні юрисдикції повинні виходити з того, що до юрисдикції адміністративних судів належать спори щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби при виконанні всіх виконавчих документів, передбачених частиною другою статті 17 Закону України "Про виконавче провадження", крім тих, відносно яких законом установлено інший, виключний порядок їх оскарження.

Разом з тим, позивач є учасником відповідного виконавчого провадження, в межах якого було накладено спірний арешт, проте, його вимоги пов'язані зі спором про право на арештоване майно, а отже даний спір, зважаючи на суб'єктний склад сторін, підвідомчий саме господарському суду та має розглядатись в порядку позовного провадження.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2014 року у справі №910/23388/13, залишеного без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року та Вищого господарського суду України від 18.08.2014 року, яке набрало законної сили, в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр" перед Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк" за кредитним договором № 17/07 від 07.11.2007 р. на загальну суму 2 287 786 80 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 20 169 016 грн. 00 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 1 342 699 97 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 11 837 383 грн. 92 коп.; заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом - 66 898 94 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 589 788 грн. 06 коп.; заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 848 655 10 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 481 832 грн. 49 коп.; комісія - 29 492 79 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 260 011 грн. 53 коп.; за кредитним договором № 158/08 від 18.09.2006 р. на загальну суму 136 152 59 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 1 197 168 грн. 72 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 93 100 00 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 820 779 грн. 38 коп.; заборгованість по сплаті підвищених процентів за користування кредитом - 40 932 12 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 360 861 грн. 84 коп.; комісія - 2 120 47 шв. франків, що еківалентно за курсом НБУ станом на 29.11.2013 р. 15 527,51 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр". Визнано право власності на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 07.11.2007 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 2116, та договору іпотеки MG-1/158/08 від 11.06.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В. за реєстровим № 1749, а саме - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн. 00 коп. за Публічним акціонерним товариством "Універсал Банк".

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1427 від 18.11.2003 року "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, судове рішення у справі № 910/23388/13 не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі і у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому факт належності Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" права власності на будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн. 00 коп. підтверджено рішенням господарського суду м. Києва від 15.05.2014 року у справі №910/23388/13, яке набрало законної сили.

Частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України визначено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Проте, юридично забезпечена можливість здійснювати правомочності щодо володіння, користування і розпорядження власника належним йому майном не може виходити за рамки, встановлені правовими нормами, що регулюють відносини у сфері власності (абзац другий підпункту 4.2 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11 травня 2005 року № 4-рп/2005 у справі про права акціонерів ЗАТ).

Так, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Виходячи зі змісту даної правової норми право на звернення до суду з позовом про захист речових прав на майно встановлюється за позивачем, коли у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, та створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності у зв'язку з наявністю таких сумнівів чи втратою належних правовстановлюючих документів на майно. Тобто, у позивача є право власності на певне майно і має місце факт оспорювання належного позивачу права.

Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності у позивача суб'єктивного права, на захист якого подано позов, останній повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його право на вказане майно. Отже, умовами задоволення розглядуваного позову, перш за все, є надання позивачем належних доказів на підтвердження факту приналежності йому спірного майна на праві власності.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що оскільки державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України арешт з нерухомого майна, а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, знято не було, він обмежений у здійсненні свого права власності, так як не може здійснити державну реєстрацію свого права власності на вказане майно.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Згідно зі ст. 1 названого Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Частиною 1 ст. 6 вищевказаного Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 11 Закону, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом, зокрема, накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту ( ч. ч. 1, 2 ст. 57 Закону).

Зі змісту зазначеної норми Закону вбачається, що накладати арешт на майно в процедурі виконавчого провадження надається право лише у випадку, коли таке майно належить на праві власності саме боржнику.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження ВП №35854853, 29.12.2012 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Семко Б.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу №25/359-54/266 виданого Господарським судом м. Києва від 26.10.2012 року про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» та з товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Ас Буд" на користь публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" 1342699,97 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 р. становить 12943627,71 грн. заборгованість за кредитом; 41432,63 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 р. становить 399410,55 грн. заборгованості за процентами за користування кредитом; 239747,37 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 р. становить 2311164,60 грн. заборгованості за підвищеними процентами за користування кредитом; 29492,79 швейцарських франків, що за курсом НБУ станом на 01.07.2011 р. становить 284310,50 грн. заборгованості за комісією.

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.03.2013 року стягнуто солідарно з боржників товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» та з товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Ас Буд" виконавчий збір у розмірі 1 593 851 грн. 34 коп., стягувач - держава.

04.07.2013 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України винесено постанову про накладення арешту на все майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» у межах суми звернення стягнення - 17 532 364 грн. 70 коп., з урахуванням виконавчого збору.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 23.03.2015 року повернуто наказ Господарського суду міста Києва № 25/359-54/266 від 26.10.2012 року стягувачеві на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47, ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження» та виділено в окреме провадження постанову про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» виконавчого збору від 04.03.2013 року.

Відповідно до статті 50 Закону вищевказаного Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що у зв'язку з виділенням в окреме провадження постанови про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» виконавчого збору від 04.03.2013 року, державним виконавцем не був знятий арешт, накладений на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр», а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Відповідачі зазначали, що Позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки останній повинен звернутися до суду зі скаргою на дії органів виконавчої служби, а окреме звернення особи до господарського суду з позовом про зняття арешту з майна не передбачено законом. Отже, спори про зняття арешту з майна, яке не пов'язано зі спором про право на це майно, а стосується порушень вимог виконавчого провадження з боку органів державної виконавчої служби, слід розглядати за правилами ст. 121-2 ГПК України, ст. 383 ЦПК України. Проте, Суд не приймає до уваги вказані заперечення, з огляду на наступне.

Згідно з частинами першою та другою статті 60 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК України, ст. 12 ГПК України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003р. №14 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження").

Так, Суд зазначає, що вищевказаною нормою права передбачено, що особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, повинна спочатку визнати за собою право власності на спірне майно, та вже як наслідок звертатися до суду з вимогою про зняття з нього арешту.

Разом з тим, чинним законодавством України не заборонено звертатися до суду окремо з позовами про визнання права власності на майно та про зняття з нього арешту, оскільки рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2014 року у справі №910/23388/13, залишеним без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 року та Вищого господарського суду України від 18.08.2014 року, яке набрало законної сили, визнано за Позивачем право власності на спірне майно, а тому в даному випадку у позивача відсутні підстави та необхідність звертатися до суду із позовом про визнання права власності на вищевказане майно.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Отже, звертатися із скаргами на дії ДВС на підставі ст. 121-2 ГПК України можуть лише сторони у відповідній справі та прокурор.

Проте, Судом встановлено, що на час розгляду вказаної справи, арешт на майно боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр», а саме: на будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлю складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, накладений в якості забезпечення належного виконання постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.03.2013 року про стягнення з боржників - товариства з обмеженою відповідальністю «Адамас-Центр» та з товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Ас Буд" виконавчого збору у розмірі 1 593 851 грн. 34 коп., в якому стягувачем є держава. Водночас, Позивач не є стороною окремого виконавчого провадження про стягнення з боржників виконавчого збору, а тому не має права звертатися до суду із скаргою відповідно до ч. 1 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, Суд звертає увагу, що відповідно до відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак, зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в ст. 16 ЦК України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Зі змісту ч. 3 ст. 16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 130 Конституції України закріплено обов'язок держави забезпечувати фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів як складову конституційних гарантій їх незалежності і недоторканості (ч. 1 ст. 126 Конституції України).

Крім того, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 червня 2013 року у справі №6-32цс13.

Таким чином, Суд не приймає до уваги заперечення Відповідачів щодо невірно обраного Позивачем способу захисту, оскільки в кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права Позивача, а в даному випадку останній обмежений у здійсненні свого права власності, так як не може здійснити державну реєстрацію права власності на спірне майно - будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлію складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1.

Право власності є основним речовим правом. Власник майна на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається ним. Право власності виникає на підставі юридичних фактів, визначених у законодавстві, що прийнято називати способами виникнення права власності.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Частинами 3,5 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду .

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Враховуючи встановлені обставини справи, Суд зазначає, що в даному випадку вимоги про зняття арешту з майна безпосередньо пов'язані із спором про право на це майно, оскільки факт належності Публічному акціонерному товариству "Універсал Банк" права власності на будівлю содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв. м. та будівлю складу під літ. XXVIIІ загальною площею 1 418,10 кв. м., які знаходяться за адресою м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, загальною вартістю 10 411 200 грн. 00 коп. підтверджено рішенням господарського суду м. Києва від 15.05.2014 року у справі №910/23388/13, яке набрало законної сили.

Оскільки виникнення права власності на майно водночас передбачає припинення цього права у іншого суб'єкта, підстави виникнення права власності на спірне майно розглядаються водночас і як підстави припинення його.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08 липня 2014 року у справі № 910/24099/13.

Згідно із статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що спірне майно - будівля содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівля складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, не перебуває у власності боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамас-Центр", а тому не може бути використаним для задоволення вимог стягувача у відповідному виконавчому провадженні, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» про зняття арешту з майна з метою захисту прав законного власника такого майна підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на Відповідача - 1.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» - задовольнити повністю.

2. Зняти арешт з нерухомого майна, а саме: з будівлі содової станції під літ. XXVII загальною площею 2 253,2 кв.м. та будівлі складу під літ. XXVIII загальною площею 1418,10 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, накладений постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України від 04.07.2013 року в межах виконавчого провадження ВП №35854853.

3. Стягнути з Державної виконавчої служби України (04053, м.Київ, ВУЛИЦЯ АРТЕМА, будинок 73, Ідентифікаційний код юридичної особи 37471975) на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк (04114, м.Київ, ВУЛИЦЯ АВТОЗАВОДСЬКА, будинок 54/19, Ідентифікаційний код юридичної особи 21133352) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 21 березня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин