Рішення № 56671786, 29.02.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

29.02.2016 Справа № 905/227/16

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою: управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Краматорськ, Донецька область до відповідача: корпорація Індустріальна спілка Донбасу м. Краматорськ, Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 285 308,30 гривень

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 за довіреністю

від відповідача - не зявився.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов, Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Краматорськ, до корпорації Індустріальна спілка Донбасу м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 285 308,30 гривень.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору на забезпечення особистої безпеки фізичної особи підрозділами Державної служби охорони при МВС України № 1/Тт від 01.02.2008р.( відповідно до п. 2 розділу XIV зазначеного договору дія вказаного провочину неоднарозово була продовжена)відповідач взяв на себе зобовязання щодо оплати наданих послуг охорони, однак у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість в сумі 746 899, 43грн.

Через наявну заборгованість надання послуг у відповідності з Договром на забеспечення особистої безпеки фізичної особи підрозділами Державної служби охорони при МВС України від 01.02.2008 р. № 1/Тт було припинено з 30.06.2015р.

Задля врегулювання порядку повернення позивачу витрачених на забеспечення зоходів охорони коштів, 01.07.2015 р. між позивачем і відповідачем було укладено Угоду про порядок розрахунків ( до Договору на забеспечення особистої безпеки фізичної особи підрозділами Державної служби охорони при МВС України від 01.02.2008 р.)Уклавши цю угоду сторони узгодили суму наявного на 01.07.2015 р. боргу відповідача перед позивачем у розмірі 746 899, 43 грн., а також визначили порядок та строки повернення відповідачем ОСОБА_2 ДСО при ГУМВС України в Донецькій області вказаної суми.

Відповідач у судове засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідач корпорація Індустріальна спілка Донбасу значиться за адресою: 84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 6. Саме за цією адресою, яка зазначену у витягу судом були надіслані ухвали про порушення провадження та про відкладення розгляду справи.

В силу ст.1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців" (далі Закон) Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців це автоматизована система збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно ст.16 Закону Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення органів державної влади, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Статтею 18 Закону встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того за приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Конверт, у якому були надіслано процесуальний документ відповідачу, повернувся на адресу суду із довідкою поштового відділення, у якій зазначено причину повернення: «за зазначеною адресою не проживає». Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

Між Управлінням державної служби охорони при ГУМВС України в Донецькій області (Виконавець) та корпорацією Індустріальна спілка Донбасу (Замовник) 01 лютого 2008р. був укладений договір на забезпечення особистої безпеки фізичної особи підрозділами Державної служби охорони при МВС України № 1/Тт від 01.02.2008р.( відповідно до п. 2 розділу XIV зазначеного договору дія вказаного провочину неоднарозово була продовжена)

За умовами укладеного договору (п.1.1.) «Охорона» приймає на себе зобов'язання протягом дії договору надавати «Замовнику» послуги з метою забеспечення безпеки ОСОБА_3 (далі «Особа») згідно з дислокацією об'єкта охорони (додаток 3 до договору), яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п.2.1. Оплата «Замовником» згідно з цим договором послуг «Охорони» по забеспеченю особистої безпеки «Особи», проводиться за весь час виконання нею заходів охорони щодо «Особи» на підставі: - протоколу узгодження договірної ціни за годину охорони згідно з додатком 2 до договору; - кількості годин охорони згідно з дислокацією обєкта охорони(додаток 3 до догоовру).

Оплата витрат на обладнання приміщень, транспортних засобів, інших місць перебування «Особи» технічними засобами контролю за станом її особистої безпеки здійснюється у відповідності із затвердженими в установленому порядку розцінками на послуги.(п.2.2. договору).

Пунктом 2.3 договору встановлено, що забеспечення наряду «Охорони» озброєнням, спорядженням і формою одягу понад штатну належність здійснюється за рахунок «Замовника» на підставі погодженого сторонами окремого розрахунку.

Оплата «Замовником» за виконання заходів охорони «Особи» згідно з цим договором здійснюється в національній валюті України щомісячно на підставі рахунку до 05 чистла поточного місяця у вигляді внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок «Охорони» у розмірі 100% від суми вартості послуг охорони, визначеної згідно з дислокацією об'єкта охорони ( додаток 3 до договору) та протоколом узгодження договірної ціни (додаток 2 до договору) Остаточний розрахунок проводиться протягом 5 ( п'яти) банківських днів від дня підписання сторонами акту наданих послуг.(2.4. договору).

За умовами п.3.1. договору період виконаня заходів заходів охорони «Особи» розпочинається з моменту отримання службовим нарядом «Охорони» зброї та спорядження у підрозділі і затвержується з прибуттям наряду в підрозділ.

Відповідно до п.5.3 договору до обов'язків «Замовника» входить здійснювати оплату і остаточний розрахунок за виконані «Охороною» заходи охорони «Особи» у порядку і стороки, передбачені цим договором.

Згідно п. 1 Угоди про порядок розрахунків від 01.07.2015 р. управління Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області надавала корпорації Індустріальна спілка Донбасу послуги на забезпечення особистої безпеки фізичної особи. У зв'язку із невиконанням умов зі сплати корпорації Індустріальна спілка Донбасу у визначені Договором строки , утворилась заборгованісь, яка на момент складання ціє угоди складала : 746 899, 43 грн. Сторони домовилися, що відповідач зобв'язується провести розрахунок з позивачем за надані послуги в строк до 31.12. 2015 р. ( п. 2 Угоди від 01.07.2015 р. )

Розрахунки по даній угоді здійснювалися шляхом перерахунку відповідачем грошових коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок позивача або іншим шляхом, який не суперечить законодавству України.

Договір набуває чинності після підписання його обома сторонами і діє до 01 лютого 2009р.

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

За розрахунком позивача, зобов'язання визначені Угодою про порядок розрахунків від 01.07.2015 р. відповідачем були виконані частково, тобто не належним чином, а саме з порушенням термінів замість 746 899, 43 грн. В період з 21.07.2015 р. по 21.08.2015 р. було сплачено 461 591, 13 грн. Порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань зумовило наявність боргу в сумі 285 308, 30 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів передбачених у частині 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно приписів частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Приписами ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У даній справі Договір на забезпечення особистої безпеки фізичної особи підрозділами Державної служби охорони при МВС України № 1/Тт від 01.02.2008р за своєю природою відноситься до договору по наданню послуг, а саме наданню охоронних послуг.

Частиною першою ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до приписів статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Частиною першою ст.903 ЦК України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобовязання за Договором договору на забезпечення особистої безпеки фізичної особи підрозділами Державної служби охорони при МВС України № 1/Тт від 01.02.2008р належним чином не виконав, надані послуги охорони за період з 01.01.2015р. по 16.05.2015р. не була здійснена належним чином, у звязку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 285 308,30 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги охорони в сумі 285 308,30 грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України).

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд дійшов ґрунтовного висновку та вважає, що позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст.49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, ст.ст.6, 11-16, 202, 509, 526, 530, 546, 549, 550, 598, 599, 610-612, 625-627, 629, 632, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.20, 67, 173, 174, 193, 216-218, 230, 231 Господарського кодексу України та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85, 111-28 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області, м. Краматорськ, до корпорації Індустріальна спілка Донбасу м. Краматорськ, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 285 308,30 гривень, задовольнити повністю.

Стягнути з корпорації Індустріальна спілка Донбасу (84306, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе , б. 5, код ЄДРПОУ 24068988, р/р 2600060100491 в ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012) на користь Управлінням Державної служби охорони при Головному управлінні МВС України в Донецькій області (84331, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Гвардійців Кантемирівців, б. 1-а, р/р26008209763 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 08596860) борг в сумі 285 308,30 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 279, 62 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 01.03.2016р.

Суддя С.В. Тоцький