Постанова № 56671282, 23.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 березня 2016 року № 826/1390/16

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРАЛАЙН» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СФЕРАЛАЙН» (надалі також - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Головного управління ДФС у м. Києві (надалі також - відповідач), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.09.2015 року №0007572202, від 08.12.2015 року №0010242202.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що оспорювані податкові повідомлення - рішення є протиправними, позаяк прийняті відповідачем за відсутності у своїх діях порушень податкового законодавства. Разом з тим, через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач проти задоволення позову заперечував з мотивів необґрунтованості за безпідставності.

В судовому засіданні за згодою сторін ухвалено про продовження вирішення справи у письмовому провадженні відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з огляду про наступне.

Фактичні обставини справи свідчать, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СФЕРАЛАЙН» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства : період з 01.04.12 р. по 31.12.14 р., за результатами якої оформлено акт від 28.08.2015 №400/26-59-22-02/37404411.

В ході перевірки відповідачем встановлено наступні порушення:

- п.198.3, п. 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового Кодексу України 02.12.2010 №2755-УІ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 779 818 грн., в тому числі періодам: за липень 2012 року в сумі 8108 грн., за вересень 2012 року в сумі 18 грн., за жовтень 2012 року в сумі 48 386 грн., за листопад 2012 року в сумі 60 384 грн. грудень 2012 року в сумі 33453 грн., за січень 2013 року в сумі 52 175 грн., за лютий 2 року в сумі 45 706 грн., за березень 2013 року в сумі 55 863 грн., за квітень 2 року в сумі 34067 грн., за травень 2013 року в сумі 344 277 грн., за червень 2013 р. в сумі 60 394 грн., за липень 2013 року в сумі 124 353 грн., за серпень 2013 року в 152 400 грн., за вересень 2013 року в сумі 83099 грн., за жовтень 2013 року в сумі 345594 грн., за листопад 2013 року в сумі 90 614 грн., за грудень 2013 року в сумі 275213 грн., за січень 2014 року в сумі 181792 грн., за лютий 2014 року в сумі 203 264 грн., за березень 2014 року в сумі 101163 грн., за квітень 2014 року в сумі 823 040 грн., за травень 2014 року в сумі 68 758 грн., за червень 2014 року в сумі 419 868 грн., за липень 2014 року в сумі 630 248 грн., за серпень 2014 року в сумі 35840 грн., за вересень 2013 року в сумі 179 273 грн., за жовтень 2014 року в сумі 680 477 грн., за листопад 2014 року в сумі 581 318 грн., за грудень 2014 року в сумі 41956 грн.;

- п.п. 14.1.27, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст.14, п. 138.2 ст. 138, п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-УІ із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 850 588 грн., в тому числі: за 2012 рік на суму 177519 грн., за 2013 рік на суму 1580567 грн., за 2014 рік на суму 4 092 502 грн.;

- ст. 2 Закону України від 23.09.1994 № 185/94 - ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» зі змінами та доповненнями, а саме: несвоєчасне повернення на валютний рахунок ТОВ «Сфералайн» валютних коштів на суму 744,00 євро (еквів. 8743,08 грн.) за контрактом №2-07-2013 від 02.07.2013 з компанією «Роlieco Slovakia s.r.o.», Словаччина;

- п.1 ст.9 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.93 №15-93 (зі змінами та доповненнями), а саме порушення резидентами строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою накладання штрафу у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- пункту 5.1. розділу 5 «Порядок надання інформації державним органам», а саме, банк ПАТ «ПроКредит Банк» (МФО 320984) не повідомив ДПІ про порушення ТОВ «Сфералайн» законодавчо встановлених термінів розрахунку по контракту №2-07-2013 від 02.07.2013 з компанією «Роlieco Slovakia s.r.o.», Словаччина;

- п. 6, ч. 11, ст. 25 ЗУ №2464-УІ від 07.08.2010 р. та п. 2, ч. 10, ст. 25 ЗУ №2464-УІ від 07.08.2010 р. несвоєчасно сплачено суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок, в наслідок чого застосовано фінансову санкцію в сумі 791, 25 грн.

На підставі висновків перевірки, 18.09.2015 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:

- № 0007582202, згідно з яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 8 669 727 грн., з них за основним платежем - 5 779 818, 00 гривень та 2 889 909, 00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0007572202, згідно з яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 8 775 882 грн., з них за основним платежем - 5 850 588,00 гривень та 2 925 294,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач категорично не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень - рішень №№0007582202, 0007572202, звернувся з даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив із наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 62 Податкового кодексу України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: - ведення обліку платників податків; - інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; - перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо отримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно п.п.21.1.1., 21.1.2., 21.1.4. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані, крім іншого: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумління виконання покладених на контролюючі органи функцій; не допускати порушень прав та охоронюваний законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Як вбачається із матеріалів справи, що встановлено, що у перевіряємому періоді позивач мав господарські правовідносини з ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», ТОВ «Еколайн - СТ», ТОВ «Про - сервіс», ТОВ «Пром-тех-снаб», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «УКР Сервіс Груп», ТОВ «Екодит», ПП «НП «Хіміч».

Однак, відповідачем у ході перевірки, за результатом аналізу діяльності ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ», ТОВ «ФІНПРОМГРУП «ДІОНІКА», ТОВ «ЕКОЛАЙН-СТ», ТОВ «Про-сервіс», ТОВ «Пром - тех - снаб», ТОВ «Успіх Юа», ТОВ «УКР СЕРВІС ГРУП», ТОВ «ЕКОДИТ» , ПП «НП Хіміч» встановлено: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхіднихумов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Також відповідач зазначав, що ще одним підтвердженням безтоварності операцій стало не відображення в Єдиному реєстрі податкових накладних контрагентами - постачальниками ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ», ТОВ «ФІНПРОМГРУП «ДІОНІКА», ТОВ «ЕКОЛАЙН - СТ», ТОВ «Про-сервіс», ТОВ «Пром - тех - снаб», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «УКР СЕРВІС ГРУП», ТОВ «ЕКОДИТ» , ПП «НП Хіміч» аналогічного товару, що мав би поставлятися для вищезазначених підприємств з метою виконання господарських договорів, що були укладені з позивачем.

Разом з тим, зі змісту акту перевірки вбачається, що вказані доводи про порушення ґрунтуються виключно на відомостях, які містяться в інформаційних ресурсах Державної фіскальної служби України - «ІС - Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних через аналіз ланцюга придбання товарів.

При цьому, суд звертає увагу на те, що при встановленні факту здійснення господарської операції дослідженню підлягають усі первинні документи, які належать складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, зокрема: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідності строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

В той час, ні в акті перевірки, ні в письмових запереченнях проти задоволення позову, відповідачем не зазначено про неналежність оформлення первинної документації Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРАЛАЙН» по взаємовідносинам з ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Фінпромгруп «Діоніка», ТОВ «Еколайн - СТ», ТОВ «Про - сервіс», ТОВ «Пром-тех-снаб», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «УКР Сервіс Груп», ТОВ «Екодит», ПП «НП «Хіміч»; не зазначено про дефектність оформленої за наслідками перевіряємих господарських операцій.

В розрізі наведеного, суд вважає за доцільне зазначити про наступне.

Як встановлено п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пп.1.2 п.1, пп.2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Особливості виникнення, зміни та припинення договірних зобов'язань, вимоги до правочинів, умови та наслідки їх недійсності регламентовані нормами Цивільного кодексу України.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України, недійсним є лише правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Крім того, відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, яке викладене у постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» - нікчемними є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Частиною першою ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити, зокрема, моральним засадам суспільства. Отже, правочин, укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, суперечить і моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята ст. 203 ЦК України). Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. При цьому вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Згідно з частиною третьою ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину, податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним нормативно-правовим актом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Водночас, зі змісту акту перевірки слідує, що доводи про порушення позивачем норм законодавства побудовані через призму встановлених недоліків у діяльності контрагентів позивача.

Суд критично ставиться до таких аргументів відповідача, з огляду на наступне.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.61 Конституції України межі юридичної відповідальності мають індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

Виходячи з наведеного, позивач як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності, за невиконання чи неналежне виконання обов'язків щодо сплати податків іншими контрагентами.

Також, суд зазначає, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних.

Однак, факт здійснення позивачеві постачання товару ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ», ТОВ «ФІНПРОМГРУП «ДІОНІКА», ТОВ «ЕКОЛАЙН - СТ», ТОВ «Про - сервіс», ТОВ «Пром - тех- снаб», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «УКР СЕРВІС ГРУП», ТОВ «ЕКОДИТ», ПП «НП Хіміч», використання позивачем поставленого товару в своїй господарській діяльності і отримання прибутку від реалізації підтверджені належним чином оформленими первинними документами, копії яких містяться у матеріалах судової справи.

Крім того, в ході судового розгляду справи підтверджено, що на момент видачі податкових накладних ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ», ТОВ ФІНПРОМГРУП «ДІОНІКА», ТОВ «ЕКОЛАЙН-СТ», ТОВ «Про-сервіс», ТОВ «Пром - тех - снаб», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «УКР СЕРВІС ГРУП», ТОВ «ЕКОДИТ» , ПП «НП Хіміч» були платниками ПДВ. Дана інформація підтверджується Реєстром платників ПДВ та не спростована в Акті перевірки. А отже, податкові накладні були видані ТОВ «БРОКБУДКЕПІТАЛ», ТОВ «ФІНПРОМГРУП «ДІОНІКА», ТОВ «ЕКОЛАЙН-СТ», ТОВ «Про - сервіс», ТОВ «Пром - тех - снаб», ТОВ «Успіх ЮА», ТОВ «УКР СЕРВІС ГРУП», ТОВ «ЕКОДИТ», ПП «НП Хіміч» у відповідності з п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Враховуючи вищевикладені приписи чинного податкового законодавства, фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у діях позивача порушень приписів чинного законодавства, що свідчить про неправомірність податкових повідомлень - рішень та наявність правових підстав для його скасування.

У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.

Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку проте, що у діях позивача відсутні порушення приписів чинного законодавства.

Частиною 2 статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 18.09.2015 року №0007572202, від 08.12.2015 року №0010242202.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СФЕРАЛАЙН» понесені судові витрати в розмірі 261501, 71грн.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Качур