Ухвала суду № 56664309, 23.03.2016, Пологівський районний суд Запорізької області

Cправа № 324/2019/14-ц

Провадження № 2/324/4/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.03.2016 Пологівський районний суд

Запорізької області

в складі: головуючого судді Іванченка М.В.

при секретарі Клименко О.С.

розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Пологи справу за позовом ОСОБА_1 до Докучаєвської державної нотаріальної контори про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

В провадженні Пологівського районного суду Запорізької області перебуває цивільна справа, яка надійшла з апеляційного суду Донецької області, за позовом ОСОБА_1 до Докучаєвської державної нотаріальної контори про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, після скасування ухвали судді Докучаєвського міського суду Донецької області Черткової Л.О. від 06.06.2014 року, якою дана позовна заява була визнана неподаною і повернута позивачеві ОСОБА_1 А також за позовною заявою №2 від 08.02.2016 року позивача ОСОБА_1, поданою до суду через представника ОСОБА_3, що містила нові позовні вимоги, пред'явлені до Докучаєвської державної нотаріальної контори, які були прийняті до провадження у даній справі ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області 26.02.2016 року.

21.03.2016 року до Пологівського районного суду Запорізької області електронною поштою надійшла заява представника позивача ОСОБА_3 про відвід головуючого у даній справі судді Іванченка М.В. на підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.20 ЦПК України. В поданій заяві представник позивача обґрунтовує свої вимоги тим, що у листі від 04.02.2015 року №591, який був надісланий головуючим у даній справі суддею представнику позивача, містяться недостовірні відомості, вказаний лист був надісланий „з переляку", головуючий у даній справі суддя зацікавлений в результатах розгляду справи, надає перевагу відповідачу у справі та упереджено ставиться до позивача, яка є людиною похилого віку, допустив бездіяльність по справі та не витребував докази у відповідача, не залучив до участі у справі третю особу.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, однак надіслав на електронну пошту Пологівського районного суду Запорізької області клопотання про розгляд справи без його участі.

Позивач ОСОБА_1 та представник відповідача Докучаєвської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явились, викликались до суду шляхом направлення повісток поштою.

Суд, дослідивши подану представником позивача заяву про відвід та матеріли справи, приходить до висновку, що заява представника позивача про відвід головуючого у справі судді Іванченка М.В. є безпідставною та необґрунтованою, а викладені в ній мотиви надуманими з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.20 ЦПК України суддя не може брати участі в розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; якщо є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦПК України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Головуючий у справі суддя Іванченко М.В., а також члени його сім'ї та близькі родичі, ні прямо, ні побічно не заінтересовані у результаті розгляду цієї справи і не можуть бути заінтересованими, оскільки ніякого відношення ні до сторін справи, ні до майна, яке є предметом даної справи, не мали і не мають, будь-який конфлікт інтересів відсутній.

Посилання представника позивача на п.3 ч.1 ст.20 ЦПК України як на підставу відводу головуючого у даній справі судді взагалі нічим не обґрунтоване. Представник позивача в поданій заяві навіть не зазначає кому саме, на його думку, головуючий у даній справі суддя є членом сім'ї або близьким родичем, не наводить ніяких доказів, які б це підтверджували.

Головуючий у даній справі суддя Іванченко М.В. не є членом сім'ї або близьким родичем ні позивача ОСОБА_1, ні представника позивача ОСОБА_3, ні будь-якого працівника Докучаєвської державної нотаріальної контори, з жодним з вказаних осіб особисто не знайомий, ніколи не зустрічався і особисто не спілкувався.

Що стосується листа від 04.02.2015 року №591, на який посилається представник позивача в своїй заяві, то вказаний лист дійсно був надісланий головуючим суддею представнику позивача на його звернення від 02.02.2015 року, яке було надіслане електронною поштою на адресу Пологівського районного суду Запорізької області. Тобто вказаний лист був надісланий головуючим суддею з дотриманням встановленого строку представнику позивача в якості відповіді на його звернення від 02.02.2015 року щодо розгляду даної справи, а не з якихось інших причин. В даному листі дійсно містилися посилання на листи УДППЗ «Укрпошта» від 05.09.2014 року, 08.10.2014 року, 20.10.2014 року, 01.12.2014 року та 26.12.2014 року, які були зроблені з метою підтвердження неможливості пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької області, в тому числі і м.Докучаєвськ, а не на доведення того, що головуючий у даній справі суддя саме 05.09.2014 року дізнався про неможливість таких поштових відправлень по даній справі, тобто ще до надходження справи до Пологівського районного суду Запорізької області, на що посилається представник позивача. Станом на 05.09.2014 року головуючий у даній справі суддя звичайно не міг знати про справу за позовом ОСОБА_1, оскільки вона надійшла до Пологівського районного суду лише 29.09.2014 року, і вказаний лист не містить таких відомостей.

З огляду на викладене, твердження представника позивача про недостовірність відомостей, викладених головуючим у даній справі суддею у листі від 04.02.2015 року №591, є безпідставними та необґрунтованими.

При цьому, звертає на себе увагу той факт, що лист головуючого у даній справі судді від 04.02.2015 року №591, що на думку представника позивача в чергових раз є підставою для його відводу, був направлений представнику позивача на електронну адресу, вказану ним у зверненні, і був ним отриманий ще у лютому 2015 року. На цей лист він ніяк не відреагував, ніяких звернень на адресу Пологівського районного суду не направляв, в тому числі і заперечень. Лише через рік представник позивача почав подавати заяви про відвід головуючого у даній справі судді, обґрунтовуючи свої вимоги змістом вказаного листа.

Так, представник позивача 01.02.2016 року надіслав до Пологівського районного суду Запорізької області електронною поштою заяву про відвід головуючого у даній справі судді Іванченка М.В. на підставі п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст.20 ЦПК України, вбачаючи підстави для такого відводу зі змісту вказаного листа від 04.02.2015 року №591, в задоволенні якої ухвалою від 02.02.2016 року було відмовлено через безпідставність і необґрунтованість вимог представника позивача.

Твердження представника позивача про упереджене ставлення головуючого судді до позивача ОСОБА_1, яка є особою похилого віку, покладення на неї обов'язків, які вона не може виконати, і з огляду на це приниження її честі та гідності, є надуманими.

У матеріалах даної справи, яка надійшла з апеляційного суду Донецької області, відсутні будь-які документи щодо віку позивача, її непрацездатності та розміру доходів, не надав до суду в подальшому таких документів і представник позивача. З огляду на це суд позбавлений можливості зробити будь-яких висновок щодо віку позивача та розміру її доходів. В матеріалах справи відсутні навіть відомості щодо дати народження позивача ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред'явити зустрічний позов.

До Пологівського районного суду Запорізької області електронною поштою від представника позивача надійшла позовна заява №2 від 08.02.2016 року, в якій було пред'явлено нові позовні вимоги до Докучаєвської державної нотаріальної контори, а саме: визнати незаконною постанову відповідача за позовом від 14.08.2014 року за №622/02-31 про відмову у праві спадкування майна ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнати незаконною відмову відповідача за позовом відкрити спадкову справу та оформити на позивача на правах спадкування майно ОСОБА_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Судом було зроблено висновок, що вказана позовна заява містить саме нові позовні вимоги виходячи зі змісту самої позовної заяви №2 від 08.02.2016 року, в якій зазначено, що «исковое заявление с увеличением исковых требований подается после апелляционного производства на основании нормы процессуального закона ст.31 ГПК Украины. Основанием для увеличения исковых требований послужили обстоятельства, которые были созданы Ответчиком уже после подачи и регистрации 23 мая 2014 года первичного искового заявления канцелярией Докучаевского горсуда Донецкой области. 14.08.2014г. Ответчик по иску вынес Постановление за №622/02/31 (далее Постановление), которым отказал Истцу в праве наследования имущества ОСОБА_5, находящегося по адресу: АДРЕСА_1

Таким чином, оскільки первісний позов у даній справі не містив і не міг містити ніяких позовних вимог щодо постанови відповідача від 14.08.2014 року №622/02-31, якою було відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 як неналежному спадкодавцю у зв'язку з тим, що вчинення такої дії суперечить законодавству України, так як така постанова була винесена відповідачем вже після звернення позивача до Докучаєвського міського суду Донецької області з позовом, то суд обґрунтовано вважав, що цією позовною заявою було збільшено позовні вимоги, які є новими позовні вимоги до відповідача, так як їх не було пред'явлено в первісному позові, що не суперечить і узгоджується з положеннями ч.2 ст.31 ЦПК України.

З огляду на викладене, при надходженні вказаної позовної заяви суд обґрунтовано керувався положеннями ч.2 ст.6 Закону України «Про судовий збір», згідно якої у разі якщо розмір позовних вимог збільшено або пред'явлено нові позовні вимоги, недоплачену суму судового збору необхідно сплатити до звернення до суду з відповідною заявою. А також положеннями п.1.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», згідно якої за подання до суду позовної заяви немайнового характеру фізичною особою ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, що з 01.01.2016 року становить 551,2грн., та положеннями ч.3 ст.6 Закону України «Про судовий збір», згідно якої у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Також слід зазначити, що ч.2 ст.9 Закону України «Про судовий збір» на суд покладено обов'язок перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряти зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Тому суд обґрунтовано вважав, що позивач мав сплатити при пред'явленні позовної заяви №2 від 08.02.2016 року судовий збір в загальній сумі 1102,4грн., що позивачем зроблено не було.

При цьому, судом не було порушено гарантоване Конституцією України та Законами України право позивача ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, оскільки ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 26.02.2016 року позовну заяву №2 від 08.02.2016 року позивача ОСОБА_1, подану до суду через представника ОСОБА_3, яка містила нові позовні вимоги, пред'явлені до Докучаєвської державної нотаріальної контори, було прийнято до провадження у даній справі, а сплату позивачем ОСОБА_1 судового збору в загальній сумі 1102,4грн. було відстрочено відповідно до ст.82 ЦПК України, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.

Аналогічним чином ухвалою судді апеляційного суду Донецької області від 13.04.2014 року було вирішено питання щодо відстрочення сплати судового збору представником позивача за подачу у даній справі апеляційної скарги на ухвалу судді Докучаєвського міського суду Донецької області від 06.06.2014 року, що чомусь ніяких нарікань з боку представника позивача не викликало.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.81 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Якщо у встановлений судом строк судові витрати не будуть оплачені, заява відповідно до статті 207 залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, коли оплата судових витрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення цього рішення.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

З огляду на вказані положення Закону, суд, у випадку визнання позову обґрунтованим, на що неодноразово в своїх документах, направлених на адресу суду, вказував представник позивача, і його задоволення, мав право стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір.

В повідомленні представника позивача ОСОБА_3, отриманому Пологівським районним судом Запорізької області електронною поштою 05.02.2016 року, було зазначено, що він не має змоги передати ОСОБА_1 повістку, бо не має з нею зв'язку.

З огляду на це, є незрозумілим, як представник позивача може стверджувати, що позивач не в змозі сплатити судовий збір, оскільки знаходиться на території проведення АТО, а суд примушує її зробити це, що вона зробити не в змозі, якщо у нього немає ніякого зв'язку з позивачем. Фактом є те, що значна частина громадян України залишила тимчасово окуповані території Донецької та Луганської областей і переїхала на проживання на підконтрольну Україні територію.

Щодо твердження представника позивача про бездіяльність по справі головуючого судді та не витребування ним доказів у відповідача, то вони не відповідають дійсності, оскільки судом вживалися і вживаються заходи щодо належного виклику відповідача та витребування доказів, однак з об'єктивних причин до теперішнього часу це не є можливим.

Так, листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 10.02.2016 року №6-5-8 головуючого у даній справі суддю було повідомлено, що «на виконання наказу Головного управління юстиції у Донецькій області від 18.11.2014 №69/2 «Про переміщення Головного та територіальних управлінь юстиції, відділів державної виконавчої служби, відділів державної реєстрації актів цивільного стану, державних нотаріальних контор» Докучаєвська державна нотаріальна контора була перереєстрована за адресою: м.Волоноваха вул.Першого Травня, 9. Слід зазначити, що Докучаєвська держнотконтора фактично не перемістилася на територію, підконтрольну українській владі, у зв'язку із чим, наказом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 12.05.2015 №950/1 завідуючу Докучаєвською держнотконторою ОСОБА_7 було звільнено із займаної посади з 12.05.2015 у зв'язку із відмовою від переведення разом із установою в іншу місцевість. Відновлення роботи Докучаєвської держнотконтори буде можливим після закінчення антитерористичної операції або після призначення на посаду завідуючої держнотконтори особу, яка могла б забезпечити переміщення зазначеної державної нотаріальної контори на територію, підконтрольну українській владі. Також повідомляємо, що усі документи держнотконтори не були вивезені з тимчасово неконтрольованої території у зв'язку із загрозою життю працівників державної нотаріальної контори, тому доступ до архіву вказаної держнотконтори відсутній. Таким чином, надати копії матеріалів спадкових справ, заведених Докучаєвською держнотконторою не представляється можливим».

Про аналогічні обставини було повідомленоголовуючого у даній справі суддю і листом Головного територіального управління юстиції у Донецькій області від 01.03.2016 року №6-5-99, в якому поряд з іншим зазначено, що «архів Докучаєвської державної нотаріальної контори знаходиться в м.Докучаєвськ. У зв'язку з тим, що дана територія не знаходиться під контролем української влади, а приміщення установи захоплене незаконними озброєними формуваннями, отримати копії матеріалів спадкових справ, заведених вище вказаною державною нотаріальною конторою на даний час не представляється можливим».

З огляду на зазначені обставини, головуючий у даній справі суддя об'єктивно не мав ніякої реальної можливості здійснити належним чином виклик відповідача до суду та витребувати у відповідача будь-які докази по даній справі, і не має її до теперішнього часу, оскільки з вересня 2014 року, тобто ще до надходження даної справи до Пологівського районного суду Запорізької області, пересилання поштових відправлень на адресу населених пунктів Донецької області, в тому числі і м.Докучаєвськ, де була розташована Докучаєвська державна нотаріальна контора, було припинено і не поновлено до теперішнього часу, а за адресою: м.Волоноваха вул.Першого Травня, 9, відбулась лише перереєстрація Докучаєвської державної нотаріальної контори без її фактично переміщення, тобто Докучаєвська державна нотаріальна контора за вказаною адресою фактично не працює, завідуюча держнотконторою ОСОБА_7 була звільнена, а інша особа на її посаду до теперішнього часу не призначена, при цьому всі документи, в тому числі архів Докучаєвської державної нотаріальної контори залишилися в м.Докучаєвськ, тобто на території непідконтрольній українські владі, отримати доступ до таких документів до теперішнього часу не є можливим.

Додатковим доказом вказаних обставин є те, що відправлена поштою повістка про виклик в судове засідання по даній справі відповідача за адресою: м.Волоноваха вул.Першого Травня, 9, повернулась до суду без вручення відповідачу, очевидно з вищезазначених причин.

Крім цього, судом було витребувано інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) про заведення спадкової справи і видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6, а також інформаційні довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) про складення заповіту померлою ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 та померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6.

З огляду на викладене головуючим у даній справі суддею вживаються всі доступні та передбачені законом заходи щодо забезпечення своєчасного, повного та об'єктивного судового розгляду даної цивільної справи з дотриманням прав, свобод і законних інтересів як позивача, так і відповідача.

В позовній заяві №2 від 08.02.2016 року позивача ОСОБА_1, поданій до суду через представника ОСОБА_3, поряд і іншими містилася вимога про залучення в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністра юстиції України Петренка П.Д. Однак, в зазначеній заяві взагалі не було викладено ніяких підстав для залучення до участі у справі в якості третьої особи особисто Міністра юстиції України Петренка П.Д.

Згідно ч.1 ст.35 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до ухвалення судом рішення, якщо рішення в справі може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї із сторін. Якщо суд при прийнятті позовної заяви, здійсненні провадження у справі до судового розгляду або під час судового розгляду справи встановить, що судове рішення може вплинути на права і обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Порядок залучення до участі у справі або вступу в справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, визначений ст.36 ЦПК України.

Згідно ч.2 ст.36 ЦПК України у заяві про залучення третьої особи повинні бути зазначені ім'я (найменування) третьої особи, місце її проживання (перебування) або місцезнаходження та підстави, з яких вона має бути залучена до участі у справі.

З огляду на те, що представником позивача не було викладено ніяких підстав для залучення вказаної третьої особи, в тому числі і те, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки особисто Міністра юстиції України Петренка П.Д. щодо однієї із сторін, ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 26.02.2016 року у даній справі в задоволенні цього клопотання було відмовлено.

Відповідно до ст.293 ЦПК України ухвали суду щодо вирішення питання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, оскарженню окремо від рішення суду не підлягають, заперечення на них включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Таким чином, факт відмови в залучення в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Міністра юстиції України Петренка П.Д. через необґрунтованість зазначеної вимоги не може бути достатньою підставою для відводу головуючого у даній справі судді.

Також слід зазначити, що при відкриття провадження у даній справі суддею Пологівського районного суду Запорізької області Іванченком М.В. одразу було вирішено про призначення даної справи до судового розгляду без проведення попереднього судового засідання, що узгоджується з положеннями ч.7 ст.130 ЦПК України, згідно яких попереднє судове засідання не є обов'язковим, питання про необхідність його проведення вирішується суддею під час відкриття провадження у справі. У зв'язку з цим, посилання представника позивача на відсутність у справі ухвали суду, винесеної відповідно до ст.156 ЦПК України, є безпідставним.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача про відвід головуючого у справі судді Іванченка М.В., тому в її задоволенні слід відмовити.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 20, 23, 24, 209, 210 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 про відвід головуючого у справі судді Іванченка М.В. відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: