Рішення № 5666019, 12.05.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2009 р. Справа № 07/73-09

вх. № 1801/5-07

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Апалькова Е.А.; відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом ЗАТ "Поліемос" з іноземними інвестиціями, п. Покотилівка

до ФОП ОСОБА_2, м. Харків

про стягнення 62149,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ЗАТ „Поліемос” з іноземними інвестиціями звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача фізичної особи підприємця ОСОБА_2 61417,21 грн., в тому числі, 38284,34 грн. основного боргу по оплаті товару, отриманого за договором № 50-3/2007 від 18.06.07 р., 9028,84 грн. пені за порушення строків оплати, 14104,03 грн. відсотків за користування товарним кредитом та відшкодування сплачених судових витрат по справі.

Відповідач в судове засідання не з*явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить поштове повідомлення про вручення йому ухвали господарського суду Харківської області від 12.03.09 р. про порушення провадження у даній справі, відзив на позов не надав, суму заборгованості не спростував.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа слухається у відсутність представника відповідача, за наявними матеріалами, визнаними судом достатніми.

Дослідивши надані позивачем документи та докази, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, судом встановлено наступне.

Відповідно до укладеного між сторонами по справі договору № 50-3/2007 від 18.06.07 р. та додаткової угоди до нього від 20.11.07 р. ( далі договір), відповідач ( замовник) доручив, а позивач (виконавець) прийняв на себе зобов*язання закупити матеріал (відповідно до заявки), виконати друкувальні роботи та передати у власність відповідача етикетку ( далі продукція), а останній зобов*язався прийняти та оплатити її.

Пунктом 2.4.1 договору відповідач зобов*язався оплатити готову продукцію з відстрочкою платежу в розмірі 100% її вартості на умовах товарного кредиту, наданого позивачем. Відстрочка платежу складає 5 календарних днів після підписання накладних, якими підтверджено отримання продукції, якщо інші умови не узгоджені окремо в специфікації. Доказів підписання специфікації суду не надано та заявлено представником позивача про те, що специфікація до договору сторонами не підписувалась.

Умовами п. 2.4.3 договору, за користування товарним кредитом відповідач зобов*язався сплатити позивачу відсотки в наступному порядку : в період до 5-го календарного дня включно від дати приймання продукції відсотки за користування товарним кредитом не нараховуються; початком нарахування вважається дата за п*ятим днем після отримання продукції. Оплата за користування товарним кредитом складає 0,1% від вартості відвантаженої продукції за кожен день його користуванням. Рахунок за користування товарним кредитом сплачується відповідачем протягом 10 банківських днів після дати його надання.

Пункт 2.4.4 договору передбачає, що нарахування процентів за користування товарним кредитом здійснюється в кінці кожного кварталу.

Строк дії договору, відповідно до п. 8.1 договору встановлено сторонами до 01.01.10 р.

Як свідчать матеріали справи, в період з 17.12.07 р. по 21.03.08 р. позивачем було відвантажено відповідачу готову продукцію на загальну суму 40195,48 грн., отримання якої підтверджується видатковими накладними, підписаними від імені одержувача ОСОБА_2, підпис якого засвідчено печаткою підприємця.

Обов*язок по оплаті продукції відповідачем належним чином не виконано, часткова оплата здійснена лише в сумі1911,14 грн., в зв*язку з чим, виникла заборгованість 38284,34 грн.

Так, строк оплати продукції, отриманої за накладною РсН№1153 від 17.12.07 р., за умов оплати її протягом 5 календарних днів, закінчився 22.12.07 р.; строк оплати продукції за накладною РсН№164 від 04.03.08 р. закінчився 09.03.08р., за накладною РсН№168 від 05.03.08 р. 10.03.08 р., за накладною РсН№197 від 17.03.08 р. 22.03.08 р. та за накладною РсН№214 від 21.03.08 р. 26.03.08 р.

Доказів отримання продукції неналежної якості або неналежної кількості відповідач не надав.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов*язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов*язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов*язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання грошового зобов*язання в сумі 38284,34 грн., яка підлягає стягненню на його користь з відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов*язання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов*язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов*язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов*язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено, що, якщо за порушення зобов*язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.

Відповідно до п. 5.4 договору, сторони дійшли згоди щодо забезпечення виконання грошових зобов*язань пенею в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожен день прострочення але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши здійсненні позивачем розрахунки, суд визнав їх неправомірними, виконаними з порушенням встановлених чинним законодавством норм. Так, позивачем, в порушення вимог ч.6 ст. 232 ГК України, якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов*язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов*язання мало бути виконано, нарахування пені здійснено за весь час прострочення оплати.

З урахуванням викладених норм, суд визнає правомірною та підлягаючою стягненню пеню, нараховану за порушення відповідачем грошових зобов*язань в сумі 3997,26 грн.

Крім того, як зазначалось вище, п. 2.3.4 договору, сторони передбачили сплату відповідачем відсотків (0,1%) від вартості відвантаженої продукції за кожен день користування товарним кредитом. Згідно умов договору, рахунок за користування товарним кредитом сплачується відповідачем протяном 10 банківських днів після дати надання рахунку позивачем.

До матеріалів справи надані докази передачі відповідачу рахунків-фактур (оригінали журналів реєстрації вихідної кореспонденції для огляду та належним чином засвідчені виписки з них до справи) № 97/08 від 01.02.08 р. на суму 169,56 грн. направлено 02.02.08 р., № 283/08 від 01.04.08 р. на суму 627,51 грн. 02.04.08 р., № 313/08 від 01.05.08 р. на суму 565,21 грн. 05.05.08 р., № 568/08 від 01.08.08 р. на суму 3942,60 грн. 06.08.08 р., № 665/08 від 01.09.08 р. на суму 605,85 грн. 01.09.08 р., № 956/08 від 01.12.08 р. на суму 4518,01 грн. 02.12.08 р.та № 193/09 від 06.03.09 р. на суму 3675,29 грн. 10.03.09 р.

Таким чином, суд визнає відповідача таким, що прострочив оплату встановлених договором відсотків за користування товарним кредитом, право на стягнення яких передбачене також ст. 536 ЦК України та ч.4 ст. 232 ГК України, в зв*язку з чим, позовні вимоги про стягнення 14104,03 вважаються правомірними та підлягаючими задоволенню.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об*єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково.

В разі часткового задоволення позовних вимог, сплачені позивачем судові витрати, відповідно до чинного господарського процесуального законодавства, підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 46, 49, 75, 82-85 ГПК України, ст.ст. 526, 530, 563, 610, 611, 612, 624, 625 ЦК України, ст. 232 ГК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1, відомості про банківські рахунки відсутні) на користь Закритого акціонерного товариства „Поліемос” з іноземними інвестиціями (вул. Жихорська, 88, с. Покотилівка, Харківська область, 62458, код ЄДРПОУ 31632688, відомості про банківські рахунки відсутні) 38284,34 грн. боргу, 3997,26 грн. пені, 14104,03 грн. відсотків за користування товарним кредитом, 563,85 грн. державного мита та 108,33 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

В частині вимог щодо стягнення з відповідача 5031,58 грн. пені, в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя

Рішення підписано 14 травня 2009 року.