Ухвала суду № 56659159, 16.03.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16030/14-ц

Провадження 4-с/127/62/16

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

при секретарі Гороховій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу ОСОБА_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобовязання заступника начальника Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

15.02.2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на бездіяльність заступника начальника Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2, за участю зацікавленої особи ОСОБА_3

Скаргу мотивувала тим, що постановою Староміського ВДВС Вінницького МУЮ від 06.10.2014 року відкрито виконавче провадження № 44964205 з примусового виконання виконавчого листа № 127/16030/14 від 23.09.2014 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення цього ж суду від 09.09.2014 року, яке набуло законної сили, про стягнення з ФОП ОСОБА_3 на її користь як споживача загалом 20477 грн.

06.10.2014 року за заявою скаржниці відкрито виконавче провадження з виконання цього рішення.

У грудні 2014 року на виконання цього рішення боржником сплачено 500 грн., до сьогоднішнього дня рішення суду в іншій його частині не виконано.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року у справі № 127/16030/14-ц, яка набрала законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 27.01.2016 року, задоволено скаргу ОСОБА_1

Визнано неправомірними дії заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 щодо винесення ним постанови від 17.11.2015 року про повернення ОСОБА_1 виконавчого листа № 127/16030/14 від 23.09.2014 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення даного суду від 09.09.2014 року у справі № 127/16030/14-ц.

Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 щодо виявлення транспортних засобів та іншого майна боржника ОСОБА_3 при виконанні рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2014 року у справі № 127/16030/14-ц.

Зобовязано заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 поновити виконавче провадження та здійснити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, необхідні для виконання вказаного рішення в повному обсязі, у спосіб та порядку, встановленому даним Законом.

04.02.2016 року на виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подала на імя заступника начальника Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 письмову заяву, до якої додала виконавчий лист, у якій просила відновити виконавче провадження № 44964205 з виконання вказаного вище виконавчого листа. Враховуючи, що на день подання скарги ОСОБА_1 не отримала постанови про відновлення виконавчого провадження, просить визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 щодо винесення ним постанови про відновлення виконавчого провадження № 44964205 по виконанню виконавчого листа № 127/16030/14-ц від 23.09.2014 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення цього ж суду від 09.09.2014 року у № 127/16030/14-ц, зобовязати ОСОБА_2 винести вищевказану постанову.

19.02.2016 року ОСОБА_1 надала суду заяву, в якій просила залишити без розгляду вимогу: зобовязати заступника начальника Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 винести постанову про відновлення виконавчого провадження № 44964205 по виконанню виконавчого листа № 127/16030/14 від 23.09.2014 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення цього ж суду від 09.09.2014 року у справі № 127/16030/14-ц, мотивуючи тим, що 18.02.2016 року скаржник отримала по пошті копію постанови начальника Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_4 від 05.02.2016 року, якою скасовано постанову заступника цього начальника ОСОБА_2 від 17.11.2015 року про повернення ОСОБА_1 виконавчого листа, а також копію постанови заступника начальника Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 05.02.2016 року про відновлення виконавчого провадження № 44964205. Звертала увагу суду, що ці постанови винесенні вказаними посадовими особами у притаманній їм манері «заднім числом» з метою уникнення відповідальності за свою неправомірну бездіяльність.

Так, вранці 15.02.2016 року у Староміському ВДВС Вінницького МУЮ повідомили, що вказане виконавче провадження не зважаючи на подану нею 04.02.2016 року заяву про відновлення виконавчого провадження на підставі ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року так і не відновлено, оскільки у цьому відділі не отримали таку ухвалу. Та обставина, що станом на ранок 15.02.2016 року вказаних вище постанов посадових осіб ДВС не існувало у природі підтверджується інформацією про виконавче провадження, у якій зазначено, що станом на 15.02.2016 року на 10:30 виконавче провадження завершено (виконавчий документ повернуто стягувачу). Крім того ця обставина підтверджується конвертом, у якому їй надійшли вказані постанови, на якому стоїть штамп поштового відділення про приймання поштового відправлення від Староміського ВДВС 16.02.2016 року, а також відстеженням пересилання поштових відправлень з сайту Укрпошти про приймання цього ж поштового відправлення від Староміського ВДВС 16.02.2016 року о 18:31. У разі винесення вказаних постанов 05.02.2016 року, як у них зазначено, їх копії з огляду на положення ч.ч. 1, 3 ст.51 Закону України «Про виконавче провадження» мали бути надіслані їй не пізніше наступного дня, чого зроблено не було і не могло бути, тому що таких постанов тоді просто не існувало.

Та обставина, що вказані вище постанови посадових осіб ДВС виготовлені «заднім числом», підтверджується змістом самих цих постанов, у яких як начальник Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_4, так і його заступник ОСОБА_2 даремно намагаються переконати тих, хто буде читати ці постанови, що раніше від 05.02.2016 року, коли вони начебто їх винесли, настало 11.02.2016 року, коли вони отримали якусь ухвалу апеляційного суду від 11.01.2016 року (у справах з її участю такої ухвали не існує) про повернення апеляційної скарги Староміського ВДВС на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року.

Лише після того як нею було повідомлено, що через таку неправомірну бездіяльність вона буде вимушена знову звернутись за захистом своїх прав до суду, появились ці постанови.

Однак враховуючи, що хоч із порушенням встановленого ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» строку та не у законний спосіб але все ж таки відновлено вказане виконавче провадження, тому цю її вимогу слід залишити без розгляду, що жодним чином не впливає на вирішення інших вимог, які мають бути повністю задоволені.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області цю заяву стягувача задоволено, скаргу частково залишено без розгляду.

ОСОБА_1 в судове засідання не зявилась, просила суд розглядати скаргу у її відсутність, оскілки вона є людиною похилого віку, пенсіонером та інвалідом.

Заступник Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені вимоги не визнав, надав суду письмові заперечення, зазначив, що всі виконавчі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження» вчинено в повному обсязі та відповідно до вимог Закону.

Боржник ОСОБА_3 в судове засідання не зявився, хоча про день, час та місце розгляду скарги повідомлявся вчасно та належним чином, поштовим повідомленням, про причини неявки суд не повідомив.

Суд вважає за можливе розглянути справу без участі незявившихся осіб, оскільки це відповідає положенням ст. 386 ЦПК України, відповідно до якої неявка в судове засідання в зазначених справах заявника або заінтересованої особи, яким повідомлено про час і місце його проведення, не перешкоджає розгляду скарги.

Вислухавши пояснення представника Староміського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_2, дослідивши матеріали скарги, матеріали виконавчого провадження № 44964205, суд дійшов до висновку про задоволення скарги з наступних підстав.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2014 року у цивільній справі № 127/16030/14-ц задоволено позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_3 про захист прав споживача та стягнення моральної шкоди, розірвано договір побутового підряду від 06.07.2011 року, укладений між позивачем та відповідачем та стягнуто з відповідача на користь позивача кошти внесені в якості попередньої оплати в розмірі 9577,00 грн., штраф за несвоєчасне виконання зобовязання в сумі 9900,00 грн. та моральну шкоду в розмірі 1000,00 грн., а також стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На виконання цього рішення суду Вінницьким міським судом Вінницької області 23.09.2014 року видано виконавчий лист, який за заявою стягувача від 01.10.2014 року предявлено до Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ для примусового виконання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29.12.2015 року у справі № 127/16030/14-ц, яка набрала законної сили згідно ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 27.01.2016 року, задоволено скаргу ОСОБА_1

Визнано неправомірними дії заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 щодо винесення ним постанови від 17.11.2015 року про повернення ОСОБА_1 виконавчого листа № 127/16030/14 від 23.09.2014 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення даного суду від 09.09.2014 року у справі № 127/16030/14-ц.

Визнано неправомірною бездіяльність заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 щодо виявлення транспортних засобів та іншого майна боржника ОСОБА_3 при виконанні рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2014 року у справі № 127/16030/14-ц.

Зобовязано заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 поновити виконавче провадження та здійснити всі передбачені Законом України « Про виконавче провадження» заходи, необхідні для виконання вказаного рішення в повному обсязі, у спосіб та порядку, встановленому даним Законом.

При цьому судом було встановлено, що з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що після його відкриття 06.10.2014 року, державний виконавець лише один раз намагався встановити наявність належного боржнику транспортного засобу за місцем його проживання. Актом державного виконавця від 07.10.2015 року встановлено, що за адресою: м. Вінниця, 1-проїзд Блюхера, 22, проживає боржник разом зі своїми батьками, а також що майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено. Тобто враховуючи, що інших аналогічних актів за попередній період виконавче провадження не містить, можна зробити висновок що в порушення вимог ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець лише через рік після відкриття виконавчого провадження перевірив наявність належного майна боржнику за місцем його проживання.

Крім того, в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які підтвердження того, що державним виконавцем було вчинено всі дії по виявленню особистого майна боржника за місцем його проживання.

Також державним виконавцем не було зясовано кому належить даний будинок, чи є в ньому майно ОСОБА_3 і яке відношення даний будинок має до боржника в цілому, що свідчить про формальний підхід державного виконаця до своїх службових обовязків по виконанню рішення суду.

04.02.2016 року на виконання вимог вказаної ухвали ОСОБА_1 подала на імя заступника начальника Староміського відділу ДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 письмову заяву, до якої додала виконавчий лист, у якій просила відновити виконавче провадження № 44964205 з виконання вказаного вище виконавчого листа.

Постановою заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 від 05.02.2016 року відновлено виконавче провадження.

Доводи ОСОБА_1 про те, що ця постанова 05.02.2016 року не була винесена, а винесена «заднім числом» заступником начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 не спростовані та підтверджуються такими доказами.

Згідно інформації про виконавче провадження станом на 10 год. 31 хв. від 15.02.2016 року виконавче провадження завершено в звязку з поверненням виконавчого документу стягувачу. При цьому відсутня жодна інформація про наявність постанови про відновлення виконавчого провадження від 05.02.2016 року. Також конверт, в якому стягувачу направлено постанову про відновлення виконавчого провадження, датований 16.02.2016 року. Дана обставин також підтверджена відстеженням поштових відправлень, штриховий ідентифікатор 2100900489058.

Це суперечить ч.ч. 1, 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів дотзабезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Про несвоєчасне винесення постанови також свідчать наявні описки в постанові начальника ВДВС про скасування процесуального документу та постанові державного виконавця від 05.02.2016 року, згідно яких ще до моменту винесення постанови від 05.02.2016 року начебто 11.02.2016 року було отримано ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 11.02.2016 року (яка відсутня в матеріалах справ за участю стягувача ОСОБА_1О.).

За таких обставин слід визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 щодо винесення ним постанови про відновлення виконавчого провадження № 44964205 по виконанню виконавчого листа № 127/16030/14-ц від 23.09.2014 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення цього ж суду від 09.09.2014 року у справі № 127/16030/14-ц, оскільки ним не виконано покладених на нього ч.ч. 1, 3 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» обовязків.

Після цього іншим державним виконавцем вчинено ряд дій, спрямованих на виявлення майна боржника та виконання рішення суду, зокрема здійснено запити щодо нерухомого майна, наявності сільськогосподарської техніки, щодо місця роботи та перебування на обліку в Пенсійному фонді. Також за адресою: м. Вінниця, 1 проїзд Блюхера, 22, складено акт опису й арешту майна, в який включено покрасочну помпу БІНКС високого тиску.

Відповідно до статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду. Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 6 цього Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно по п. 23 Постанови № 6 Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року при виконанні судових рішень про стягнення грошових коштів державний виконавець на підставі статті 52 Закону про виконавче провадження у першу чергу звертає стягнення на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів, і лише за відсутності у боржника коштів і цінностей - на належне йому інше майно, за винятком того, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Суд вважає, що державним виконавцем не були використані в повній мірі права, надані Законом України «Про виконавче провадження», та державний виконавець не виконав всі можливі, передбачені вимогами законодавства дії щодо розшуку майна, в тому числі і вказані в попередній ухвалі суду. Зокрема, державним виконавцем після відновлення виконавчого провадження не отримано належних пояснень боржника фізичної особи за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, не вирішено питання щодо стягнення із заробітної плати боржника, зокрема, в порядку ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» не усунуто інших розбіжностей, зазначених в ухвалі суду від 29.12.2015 року.

Відповідно до Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

При розгляді справ за скаргами сторін виконавчого провадження на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні керуватись положеннями Конституції України, п. 6 ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, Законами України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

У пілотному рішенні Європейського суду з прав людини від 15.10.2009 року, «ОСОБА_3 проти України» зазначено, суд повторює, що право на суд, захищене ст. 6 було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволила, щоб остаточне обовязкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь якій зі сторін.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок, рішення «ОСОБА_5 проти Італії».

У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту ст.1 Першого протоколу.

Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обовязкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (справа «Бурдов проти Росії»).

Така ж практика ЄСПЛ у багатьох інших справах як проти України, так і проти інших держав.

Наведенні положення нормативно правових актів та вказаної Конвенції є обовязковими не тільки для суду, а відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну виконавчу службу» становлять правову основу діяльності державної виконавчої служби, а тому є обовязковими для державного виконавця, оскільки відповідно до частини 2 ст. 4 цього Закону державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку передбаченому Законом.

П. 18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» вказує, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК.

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Враховуючи, що в період часу з жовтня 2014 року по березень 2016 державним виконавцем понад строки, визначені законом, не здійснено відповідно до вимог ст.ст. 11, 52 Закону України «Про виконавче провадження» заходів, достатніх для повного виконання рішення суду, тому з врахуванням наведеного обґрунтованою є вимога заявника про зобовязання вчинити дії по виконанню рішення. При цьому державному виконавцю слід витребувати пояснення боржника фізичної особи за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження, вирішити питання щодо стягнення із заробітної плати боржника, вирішити питання щодо наявності у боржника транспортних засобів та їх примусової реалізації, здійснити примусову реалізацію виявленого майна боржника та вчинити інші необхідні для повного виконання рішення дії.

Суд враховує, що суд не має права зобовязувати до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватись лише державним виконавцем або відповідною особою державної виконавчої служби (п. 18 даної постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ).

Водночас суд вважає, що слід зобовязати ВДВС, а не заступника начальника чи конкретного державного виконавця здійснити відповідні заходи, оскільки зазначення конкретної особи (заступника начальника ВДВС ОСОБА_2, як вказує стягувач) не може сприяти повноцінному захисту порушених прав скаржника у разі відсутності цієї особи на роботі або на посаді на час предявлення цієї ухвали до ВДВС. Слід зазначити, що на даний час виконавче провадження перебуває у провадженні державного виконавця Васінкіної О.В., чого стягувач судячи зі змісту її скарги не знала.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 383, 388 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»,

У Х В А Л И В:

Скаргу задовольнити.

Визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Староміського ВДВС Вінницького МУЮ ОСОБА_2 щодо винесення ним постанови про відновлення виконавчого провадження № 44964205 по виконанню виконавчого листа №127/16030/14-ц від 23.09.2014 року, виданого Вінницьким міським судом Вінницької області на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2014 року у справі №127/16030/14-ц.

Зобовязати Староміський ВДВС Вінницького МУЮ здійснити всі передбачені Законом України «Про виконавче провадження» заходи, необхідні для виконання вказаного рішення в повному обсязі, у спосіб та порядку, встановленому даним Законом.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області протягом 5 днів з моменту її проголошення.

Суддя