Ухвала суду № 56655867, 17.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/621/16 Головуючий 1 інстанції: Шевцов О.А.

Справа суду 1-ї інстанції № 629/4326/15-к

Категорія: ст.185 ч.2 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Савченка І.Б.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12015220380002283 за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Лозівський міськрайонного суду Харківський області від 17 грудня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку с. Катеринівка Лозівського району Харківської області, громадянку України, з неповною середньою освітою, не працюючу, незаміжню, раніше судиму: 26.07.2002 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.ст. 185 ч. 3, 186 ч. 3, 69, 70 КК України до 3 років позбавлення волі; 20.09.2006 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст. 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 3 роки; 30.08.2011 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст.ст. 185 ч. 2, 185 ч. 3, 70 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі, 09.09.2014 року звільнена умовно-достроково від відбування покарання на 2 місяці 19 днів; 04.06.2015 року вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області за ст. 185 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України, з іспитовим строком 1 рік; зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1,

визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 2 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 04.06.2015 року у виді 6 місяців позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з 17 грудня 2015 року.

Долю речових доказів визначити на підставі ст. 100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати на залучення експертів Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення товарознавчої експертизи № 4180 від 24.09.2015 року в сумі 307,20 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_1, маючи не зняту і не погашену в законному порядку судимість за скоєння корисливих злочинів, 12 вересня 2015 року, близько 22 години 00 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, разом зі своєю знайомою ОСОБА_2 знаходилася на задньому пасажирському сидінні автомобіля таксі, яке рухалося від будинку № 10 мікрорайону 2 в м. Лозова Харківської області до магазину «АТБ-маркет» на мікрорайоні 4 в м. Лозова Харківської області. Під час руху автомобіля ОСОБА_1 взяла з переднього пасажирського сидіння сумку, яка належить ОСОБА_2, щоб на її прохання дістати цигарки, та побачивши, що ОСОБА_2 перебуває в стані сильного алкогольного сп'яніння і не має можливості спостерігати за її діями, діючи з прямим умислом, направленим на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, з метою наживи, маючи корисливий мотив та усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, розстібнула бокову кишеню сумки ОСОБА_2, звідки таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung GT-S5360 GalaxyY», вартістю 467,00 грн., в якому знаходилась карта пам'яті micro SD об'ємом 4 Gb class10, вартістю 46,00 грн., які належать ОСОБА_2 Після вчинення злочину ОСОБА_1 з місця події зникла та викрадене майно обернула на свою користь, чим завдала потерпілій ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму - 513,00 грн.

В апеляційній скарзі, не оспорюючи кваліфікацію своїх дій та фактичні обставини кримінального провадження, що встановлені вироком, обвинувачена ОСОБА_1, з уточненими апеляційними доводами та проханням, просить вирок районного суду в частині призначеного покарання змінити, пом'якшити у зв'язку з його суворістю, та на підставі ст.75 КК України, звільнити її від відбування призначеного покарання. Своє апеляційне прохання апелянт обґрунтовує тим, що під час досудового розслідування та судового розгляду вона визнала вину у вчиненому злочині, має хронічні захворювання, щиро розкаялася, має мати пенсійного віку, яка страждає на різні захворювання та потребує постійного лікування.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченої, яка підтримала свою уточнену апеляційну скаргу в повному обсязі, а також заперечення прокурора, що вважав оскаржуваний вирок законним та обґрунтованим, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційну скаргу обвинуваченої належить залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції розглянув провадження щодо обвинуваченої ОСОБА_1 відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України. Учасники кримінального провадження не заперечували проти такого розгляду, їм було з достатньою повнотою роз'яснено суть та наслідки розгляду кримінального провадження у скороченому порядку, тому суд обґрунтовано визнав недоцільним дослідження інших доказів, крім показань обвинуваченої та дослідження даних про його особу.

Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення злочину, що зазначені у вироку, та кваліфікація дій обвинуваченої за ст.ст. 185 ч.2 КК України у апеляційній скарзі ОСОБА_1 не оспорюються, а тому, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, ці обставини в апеляційному порядку не перевіряються.

Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, особу винної та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Як убачається з оскаржуваного вироку, ОСОБА_1 призначено покарання за вчинення злочину середньої тяжкості, тобто крадіжку чужого майна, вчинену повторно, у виді позбавлення волі, в умовах його реального відбування, строком на 2 роки 6 місяців, тобто в межах наближених до мінімального строку цього виду покарання, яке передбачено санкцією ст. 185 ч. 2 КК України поряд з іншими - альтернативними видами покарань. При цьому належить взяти до уваги те, що суд мотивував таке рішення не лише ступенем тяжкості вчинених злочинів, але при цьому визнав та врахував обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння та пом'якшуючу покарання, а саме - щире каяття, наявність хронічних захворювань а також об'єктивно врахував дані про особу обвинуваченої, що має непогашені судимості за вчинення тяжких та середньої тяжкості умисних корисливих злочинів, за місцем проживання характеризується негативно, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю. Вказані обставини сторонами не оспорюються.

Апеляційні доводи обвинуваченої ОСОБА_1, про зайву суворість призначеного, на підставі ст. 71 КК України - за сукупністю вироків остаточного покарання - у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, за вчинення умисних корисливих злочинів, середньої тяжкості та пов'язане з цим апеляційне прохання щодо зміни вироку, шляхом застосування норм ст. 75 або ч. 1 ст. 69 КК України, тобто призначення його нижче від найнижчої межі, встановленої у ч. 2 ст. 185 КК України, або перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, зазначеного в санкції ч. 2 ст. 185 КК України, на думку колегії суддів - є безпідставними. Згідно даних кримінального провадження та поданої апеляційної скарги об'єктивно відсутні обставини, які істотно зменшують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а твердження щодо їх наявності повністю спростовуються висновками суду, зазначеними у оскаржуваному вироку, якими належним чином обґрунтовані вид та міра покарання ( арк. 110 - 112), як за злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, так і стосовно остаточного покарання за сукупністю вироків.

На думку колегії суддів, апеляційні доводи обвинуваченої щодо наявності хронічних хвороб підлягають перевірці в межах вимог ст. 84 КК України, оскільки на час апеляційного розгляду відсутні будь - які висновки спеціальної лікарської комісії щодо наявності захворювань, визначених Переліком захворювань, які є підставою для подання в суди матеріалів про звільнення засуджених від подальшого відбування покарання. Крім того, наявність у обвинуваченої матері, пенсіонерки - не може вважатися обставинами що істотно знижують ступень тяжкості вчинених нею злочинів та належними підставами для пом'якшення або звільнення від відбування покарання з випробуванням, а так само і сукупність незадовільних даних про особу винної та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, які були досліджені та встановлені судом першої інстанції. Разом з цим, судом правильно застосовано норми ст. 71 КК України, оскільки враховано вимоги ч. 3 ст. 78 КК України щодо призначення покарання при вчиненні нових злочинів під час звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Отже, апеляційне прохання ОСОБА_1 про застосування судом апеляційної інстанції норм ст.ст. 69,69-1, 75 КК України, з урахуванням наведених нею доводів, належить вважати безпідставним, оскільки воно має суто суб'єктивний характер, тобто наведені доводи не можуть вважатися достатніми підставами для будь-якого пом'якшення покарання за вчинені нею злочини.

При цьому належить взяти до уваги те, що апеляційні доводи ОСОБА_1 про наявність обставини, що пом'якшує покарання, - належно враховані судом першої інстанції, про що свідчить зміст відповідних висновків у мотивувальній частині вироку, які стосуються об'єктивно встановлених обставин подій злочинів, кваліфікації дій обвинуваченої за ст. ч.2 - 185 КК України та об'єктивно досліджених даних про особу обвинуваченої, які суд брав до уваги при призначені покарань, як за злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, так і стосовно покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі.

Твердження у апеляційній скарзі обвинуваченої ( арк. 130), що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців, не відповідає ступеню тяжкості злочинів та особі обвинуваченої внаслідок суворості, колегія суддів вважає необґрунтованими і дійшла висновку про те, що при призначені цього покарання, суд у повній мірі дотримався вимог кримінального закону, що містяться у нормах ст.ст. 32, 35, 65, 66, 67, 71, 78 ч. 3 КК України, призначивши покарання в межах санкції ст. 185 ч.2 КК України, а також за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за попереднім вироком, - у виді позбавлення волі у розмірі як найближче до мінімального, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також дослідивши данні про особу обвинуваченої та об'єктивно встановивши, що ОСОБА_1 раніше судима за вчинення умисних корисливих злочинів а судимості не погашені, має хронічні захворювання, перебуває на обліку у лікаря нарколога з приводу синдрому залежності від алкоголю, за місцем мешкання характеризується незадовільно, при цьому було враховано наявність обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання.

З огляду на викладене, при апеляційному перегляді кримінального провадження не встановлено підстав для застосування норм ст.ст.75, 69, 69-1 КК України.

Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нею нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку за доводами обвинуваченої - про зайву суворість покарання, колегія суддів не вбачає.

Крім того, на підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_1 належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, тобто з часу її затримання (арк. 118 - протокол затримання № 0016/86 від 17.12. 2015 року) та тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27), а саме з 17 грудня 2015 року до 17 березня 2016 року включно, із співвідношення один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 1, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Вирок Лозівський міськрайонного суду Харківський області від 17 грудня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1 - залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, в строк покарання попереднє ув'язнення, тобто тримання під вартою з 17 грудня 2015 року до 17 березня 2016 року включно, із співвідношення 1 день тримання під вартою відповідає 2 дням позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженою ОСОБА_1 - в той самий строк з дня вручення йому копії мотивованої ухвали.

Судді

_____ _____ _____

Шабельніков С.К. Ємець О.П. Савченко І.Б.