Ухвала суду № 56655864, 17.03.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/568/16 Головуючий 1 інстанції: Кісь Д.П.

Справа суду 1-ї інстанції № 639/8759/15-к

Категорія: ст.186 ч.2 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Савченка І.Б.,

за участю секретаря Забєліна М.О.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12013220500001689 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова,

українця, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньою освітою, раніше судимого: 1) 23.06.2003 року вироком Ленінського районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік; 2) 11.12.2003 року вироком Ленінського районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 309, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі; 3) 26.02.2007 року вироком Ленінського районного суду м. Харкова за ст. 395, ч. 1 ст. 345, ст. ст. 70,71 КК України до 1 року позбавлення волі; 4) 23.10.2008 року вирком Харківського районного суду Харківської області за ч. 2 ст. 309 КК України до 2 років позбавлення волі; 5) 06.03.2014 року вироком Жовтневого районного суду м. Харкова за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, зі звільненням від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з випробуванням, з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; який мешкав до затримання за адресою: АДРЕСА_1

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання за епізодами відкритого викрадення чужого майна від 22.06.2013 року та 14.07.2013 року у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 3 років позбавлення волі, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.03.2014 року, більш суворим за цим вироком, призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Крім того, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання за епізодами відкритого викрадення чужого майна від 10.07.2014 року, 28.10.2014 року, 22.12.2014 року та 25.07.2015 року у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06.03.2014 року, з урахуванням його визначення за цим вироком в порядку ч. 4 ст. 70 КК України, у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 1 місяць.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено рахувати з 29.10.2015 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати: в сумі 1372 грн. 26 коп. на залучення експертів на користь держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р НДЕКЦ при ГУМВС України в Харківській області, УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова; в сумі 307 грн. 50 коп. на залучення експертів на користь Держави з перерахуванням зазначених коштів на р/р Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса.

До набрання вироком законної сили обрано стосовно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Згідно вироку, 22.06.2013 року, приблизно об 11 годині. ОСОБА_1 знаходився поблизу будинку АДРЕСА_2 де помітив раніше незнайому йому ОСОБА_3, у якої на шиї висів золотий ланцюжок.

Саме в той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме золотого ланцюжка, належного ОСОБА_3

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, переконавшись, шо на вулиці немає сторонніх осіб, які можуть завадити йому довести злочин до кінця, знаходячись позаду ОСОБА_3, без застосування фізичної сили, зненацька для потерпілої, рукою схопив золотий ланцюжок та ривком зірвав його з її шиї.

Після цього ОСОБА_1, звернувши на свою користь золотий ланцюжок вагою 10 грам, 585 проби, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

Внаслідок протиправного діяння, скоєного ОСОБА_1, потерпілій ОСОБА_3 завдано матеріальної шкоди на суму 1920 гривень 20 коп.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, ОСОБА_1 14.07.2013 року, приблизно о 2 годині 40 хвилин, знаходився поблизу Основ'янського мосту, розташованого поблизу заводу ім. Шеваченка за адресою: м. Харків, вул. Жовтневої Революції, 99, де помітив раніше йому незнайому ОСОБА_4, яка мала при собі жіночу сумку.

Саме в той час у ОСОБА_1 виник протиправний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, а саме жіночої сумки ОСОБА_4

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1, діючи умисно, із корисливих мотивів, повторно, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що на вулиці немає сторонніх осіб, які можуть завадити йому довести злочин до кінця, знаходячись позаду ОСОБА_4, без застосування фізичної сили, зненацька для потерпілої, схопив рукою її сумку, яка для потерпілої матеріальної цінності не представляла, та вирвав її з рук останньої.

Після цього ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно, а саме: сумку, у якій знаходились мобільний телефон «Nokia 500», вартістю 485 гривень 43 коп., мобільний телефон «Sony Erricson К-750», вартість якого визначити не виявилось за можливе, та грошові кошти в сумі 300 гривень, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 785 гривні 43 коп.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Надалі ОСОБА_1.10.07.2014 року, приблизно об 17 годині 50 хвилин, знаходився поблизу будинку № 29 по вул. Академіка Богомольця м. Харкова, де помітив раніше незнайому йому ОСОБА_5, у якої на шиї був золотий ланцюжок.

Саме в той час, коли вона входила до під'їзду зазначеного будинку, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме золотого ланцюжка ОСОБА_5

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що поблизу немає сторонніх осіб, які можуть завадити йому довести злочин до кінця, знаходячись позаду ОСОБА_5, без застосування фізичної сили, ривком намагався зірвати з шиї останньої її золотий ланцюжок із хрестиком. Оскільки золотий ланцюжок йому зірвати не вдалося, то він, бажаючи довести злочин до кінця, спочатку зажадав від потерпілої, щоб вона не поверталась до нього обличчям, а потім розстебнув ланцюжок руками, зняв його з її шиї. Після цього ОСОБА_1, продовжуючи свої протиправні дії, оголосив вимогу ОСОБА_5, щоб вона віддала йому гаманець. У відповідь на це потерпіла ОСОБА_5, усвідомлюючи фізичну перевагу нападника та можливість застосування до неї фізичного впливу у разі невиконання нею вимог, була змушена віддати ОСОБА_1 свій гаманець, який для неї матеріальної цінності не представляв, але в ньому знаходились грошові кошти в сумі 380 гривень.

Після цього ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно потерпілої, а саме: золотий ланцюжок вагою 9 грамів 585 проби, вартістю 2557 гривень, золотий хрестик вагою 2 грами 585 проби, вартістю 568 гривень 42 копійки та грошові кошти в сумі 380 гривень, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_5 матеріальної шкоди на загальну суму 3505 гривень 42 копійки, з яких 3125 гривень 42 коп. вартість виробів із золота, а також грошові кошти в сумі 380 гривень.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, 28.10.2014 року, приблизно об 11 годині 15 хвилин, ОСОБА_1 знаходився поблизу будинку № 18 по вул. Селянській м. Харкова, де помітив раніше невідому йому ОСОБА_6, у якої на шиї були золоті ланцюжок з хрестиком.

Саме в той час, коли вона заходила у під'їзд вказаного будинку, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме прикрас із золота, належних ОСОБА_6

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що поблизу немає сторонніх осіб, які можуть завадити йому довести злочин до кінця, знаходячись позаду ОСОБА_6, без застосування фізичної сили, зненацька для потерпілої, схопив рукою золотий ланцюжок з хрестиком та зірвав їх з шиї потерпілої.

Після цього ОСОБА_1, звернувши на свою користь золотий ланцюжок вагою 20 грам, 585 проби, вартістю 5875 гривень 20 коп. та золотий хрестик вагою 10 грамів 585 проби, вартістю 2937 гривень 60 коп., з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ними в подальшому на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_6 матеріальної шкоди на суму 8812 гривень 80 коп.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, 22.12.2014 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_1 знаходився поблизу будинку № 1 по вул. Червоножовтнева м. Харкова, де помітив раніше незнайому йому ОСОБА_7, яка мала при собі жіночу сумку.

Саме в той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме жіночої сумки разом з її вмістом, яка належить ОСОБА_7

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що поблизу немає сторонніх осіб, які можуть завадити йому довести злочин до кінця, знаходячись позаду ОСОБА_7, зненацька для потерпілої, вирвав із рук останньої її жіночу сумку, яка для неї матеріальної цінності не представляє, із вмістимими в ній особистими речами потерпілої та грошовими коштами.

Після цього ОСОБА_1, звернувши на свою користь викрадене майно, а саме : сумку, у якій знаходились мобільний телефон «Fly Ezzy Flip», вартістю 270 гривень, гаманець, флешка та окуляри, які для потерпілої матеріальної цінності не представляють, грошові кошти в сумі 200 гривень, а також банківські картки, паспорт громадянина України, пенсійне посвідчення та посвідчення ветерана праці на ім'я ОСОБА_7 та плеєр моделі «Трансфет» вартість якого, визначити не виявилось за можливе, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_7 матеріальної шкоди на загальну суму 470 гривень, з яких 270 гривень, вартість мобільного телефону «Fly Ezzy Flip» та грошові кошти в сумі 200 гривень.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

Крім того, 25.07.2015 року, приблизно о 14 годині, ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку № 3 у пров. Маргариновому м. Харкова, помітив раніше незнайому йому ОСОБА_8, у якої на шиї був золотий ланцюжок.

Саме в той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, а саме золотого ланцюжка, який належав ОСОБА_8

Реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1, діючи умисно, повторно, із корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, переконавшись, що на вулиці немає сторонніх осіб, які можуть завадити йому довести злочин до кінця, підійшов до ОСОБА_8, та без застосування фізичної сили, зненацька для потерпілої, рукою схопив золотий ланцюжок та ривком зірвав його з шиї останньої.

Після цього ОСОБА_1, звернувши на свою користь золотий ланцюжок вагою 10 грам, 585 проби, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_8 матеріальну шкоду на суму 4899 гривень 07 коп., що складається з вартості вищезазначеного золотого ланцюжка.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального правопорушення, скоєного ОСОБА_1, передбачена ч. 2 ст. 186 КК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок районного суду змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування закону, який не підлягає застосуванню - ч.4 ст.70 КК України; виключити з резолютивної частини вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_1 посилання суду на призначення покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України; вважати ОСОБА_1 засудженим за ч.2 ст.186 КК України до покарання у виді 4 років позбавлення волі; на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати нєвідбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2014 року та остаточно призначити покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі. В обґрунтування своєї апеляційної вимоги прокурор вказує на те, що відповідно до вимог ст.33 КК України та роз'яснень, що містяться в п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» за сукупністю злочинів на підставі ст.70 КК України призначається покарання у випадках самостійної кваліфікації вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної діяльності, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу заступника прокурора області в повному обсязі, а також думку обвинуваченого, який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю апеляційних доводів прокурора про те, що відповідно до вимог ст.33 КК України та роз'яснень, що містяться в

п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику

призначення судами кримінального покарання» за сукупністю злочинів на підставі

ст.70 КК України призначається покарання у випадках самостійної кваліфікації

вчиненого як за різними статтями, так і за різними частинами однієї статті

кримінального закону, якими передбачено відповідальність за окремі склади

злочинів і які мають самостійні санкції. За окремими епізодами злочинної

діяльності, які не мають самостійної санкції, покарання не призначається.

Як встановив суд, ОСОБА_1 вчинив відкрите викрадення чужого майна

(грабіж), вчинений повторно 22.06.2013 року, 14.07.2013 року, 10.07.2014 року, 28.10.2014 року, 22.14.2014 року та 25.07.2015 року. Ці епізоди злочинної діяльності охоплюються єдиною самостійною кваліфікацією за ч.2 ст.186 КК України і за кожний із

зазначених епізодів не могло бути призначено окреме покарання.

При цьому належить врахувати зміст роз'яснень, що містяться в абзаці другому п.23 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» зі змінами та доповненнями згідно постанови Пленуму ВСУ № 11 від 06 листопада 2009 року стосовно випадків коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від відбування покарання на підставі норм ст.75 КК України, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

У оскаржуваному вироку, суд при призначенні покарання на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупності злочинів - призначив його саме шляхом поглинення менш суворого покарання у виді 3 років позбавлення волі, призначеного вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2014 року із застосуванням ст.75 КК України, більш суворим, призначеним за епізодом грабежу від 22 червня 2013 та 14 липня 2013 року, про що слушно вказує прокурор у своїй апеляційній скарзі.

Отже, до ОСОБА_1, який був засуджений вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2014 року із застосуванням ст.75 КК України зі звільненням від призначеного покарання з випробуванням та іспитовим строком 1 рік 6 місяців, і вчинив злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України, як до цього вироку, так і після нього в період іспитового строку, суд застосував закон, який не підлягає застосуванню - ч.4 ст.70 КК України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість апеляційних доводів та вимог прокурора щодо зміни вироку в частині призначення покарання, що обумовлює необхідність виключення з вироку висновків і рішень про застосування норм ч.4 ст.70 КК України, що не погіршує становище обвинуваченого.

Крім того, на підставі ч.5 ст.72 КК України, ОСОБА_1 належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення, тобто час його тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№27), а саме з 29 жовтня 2015 року до 17 березня 2016 року включно, із співвідношення один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 ч. 1 п. 2, 408 ч.1 п.4, 409 ч.1 п.4, 413 ч.1 п.2, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурор - задоволити.

Вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року, ухвалений стосовно ОСОБА_1 в частині призначеного покарання змінити.

Виключити з резолютивної частини вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 29 жовтня 2015 року стосовно ОСОБА_1 посилання суду на призначення покарання за правилами ч.4 ст.70 КК України.

Вважати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за судженим за ст.186 ч.2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків вважати призначеним покарання шляхом приєднання невідбутої частини покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Харкова від 06 березня 2015 року та остаточно призначеним ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки 1 (один) місяць.

В решті вирок залишити без змін.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, в строк покарання попереднє ув'язнення, тобто тримання під вартою з 29 жовтня 2015 року до 17 березня 2016 року включно, із співвідношення 1 день тримання під вартою відповідає 2 дням позбавлення волі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_1 - в той самий строк з дня вручення йому копії мотивованої ухвали.

Судді

_____ _____ _____

Шабельніков С.К. Ємець О.П. Савченко І.Б.