Ухвала суду № 56652060, 23.03.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/47/16-ц Головуючий у І інстанції Проць Т.В.Провадження № 22-ц/780/2146/16 Доповідач у 2 інстанції Мережко М. В.Категорія 18 23.03.2016

УХВАЛА

Іменем України

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі :

Головуючого - Мережко М.В.

Суддів Суханової Є.М., Данілова О.М..

Секретар - Бобко О.В.

Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « ІПК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання припиненим договору іпотеки .

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів ,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року позивач звернувся в суд із зазначеним позовом.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2016 року забезпечено позов шляхом накладення арешту на земельні ділянки, площею 0,8072 га , 0,0368 га ; 0,1104 га ,; 0 ,2896 га :

об»єкт нерухомого майна загальною площею 197,4 кв.м., ;

Будівлю , ресторан « ІНФОРМАЦІЯ_1» ,загальною площею 697,7 кв.м.,

об»єкт нерухомого майна - готель площею 476,2 кв.м.,

Всі об»єкти знаходяться на території Нещерівської сільської ради , Обухівського району Київської області , право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2

Не погоджуючись з ухвалою, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу ,в якій просить ухвалу скасувати , посилаючись на порушення норм процесуального права ,, та постановити нову ухвалу , якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню частковоз таких підстав.

Відповідно до ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ст.152 ЦПК України позови забезпечуються накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб, забороною вчиняти певні дії, встановлення обов"язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов"язання, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 « Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову звернути увагу судів на те, що за змістом ч. 1 ст. 151 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст. 152 ЦПК перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Відповідно до п.п. 3.4 цієї постанови роз»яснено , що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

На підставі цього пункту з метою забезпечити виконання судового рішення в майбутньому можна накласти арешт також на випущені у будь-якій формі акції, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, оскільки такий арешт не зупиняє та не обмежує інші права учасників товариства, у тому числі право на участь в управлінні останнім, на одержання інформації про його діяльність і дивідендів.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Суд першої інстанції , задовольняючи заяву про забезпечення позову виходив із того, що відповідач має реальну можливість провести відчуження іпотечного майна і в разі задоволення позову це вплине на права позивача та утруднить виконання рішення у цій справі.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи .

Як видно з матеріалів справи , предметом спору є договір іпотеки від 22 лютого 2013 року , укладений між ОСОБА_2 та позивачем , який позивач просить визнати припиненим . Предметом договору іпотеки є - комплекс , який складається з ресторанного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1» , і земельна ділянка розміром 1 ,3933 га , кадастровий номер НОМЕР_1 .( а.с. 7) .

Як видно із тексту ухвали , земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 , у переляку земельних ділянок на які суд першої інстанції наклав арешт відсутня .

Разом з тим, земельні ділянки на які накладений арешт, до предмету спору не відносяться , крім того суд не звернув уваги що фактично є предметом іпотеки, який оспорюється, а відтак висновок ,щодо можливості відповідача провести відчуження іпотечного майна і в разі задоволення позову це вплине на права позивача та утруднить виконання рішення у цій справі,є передчасним , оскільки ці земельні ділянки не є предметом спору.

Крім того , як зазначає позивач у тексті позовної заяви ( а.с. 4 ) , ОСОБА_3 зобов»язання за договором безпроцентної позики виконав , і відтак припинилось його зобов»язання та зобов»язання іпотекодателя. Суд першої інстанції не це уваги не звернув , і не з»ясував чи дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не з'ясував обсяг позовних вимог,відповідність виду забезпечення позову заявленим вимогам .

Відповідно до 312 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду, в межах доводів апеляційної скарги , колегія суддів вважає, що ухвала підлягає скасуванню з направленням питання на новий розгляд .

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312,313 -315, 317,319 ЦПК України , колегія суддів, -

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково ..

Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 лютого 2016 року. - скасувати ,питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції .

Ухвала відповідно до п.2 ч.1 ст. 324 ЦПК України в касаційному порядку оскарженню не підлягає..

Головуючий

Судді