Рішення № 56650450, 16.03.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/2933/15-ц Головуючий у 1-й інст. Кузнєцов Д. В.

Категорія 27 Доповідач Шевчук А. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді Шевчук А.М.,

суддів: Заполовського В.Й., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про звернення стягнення на предмет іпотеки

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» або банк, або кредитор, або іпотекодержатель, або позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач або позичальник, або іпотекодавець), ОСОБА_3 (надалі - відповідач або іпотекодавець), ОСОБА_4 (надалі - відповідач або іпотекодавець), ОСОБА_5 (надалі - відповідач або іпотекодавець). Просить у рахунок погашення заборгованостей за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року №Z012/110/684 у загальній сумі 637 521,11 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 382 882,98 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 241 525,18 грн., заборгованості за пенею, нарахованою на тіло кредиту - 6 768,51 грн., заборгованості за пенею, нарахованою на проценти за користування кредитом - 6 344,44 грн., та за кредитним договором від 27 червня 2008 року № Z012/110/301 у загальній сумі 60 062,38 дол. США, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі 33 589,08 дол. США, заборгованості за процентами за користування кредитом - 24 812,70 дол. США, заборгованості за пенею, нарахованою на тіло кредиту - 1 003,85 дол. США (еквівалент 16 220,01 грн.), заборгованості за пенею, нарахованою на проценти за користування кредитом - 656,75 дол. США (еквівалент 10 611,63 грн.), звернути стягнення на предмети іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 65,1 кв.м., яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 50,5 кв.м., яка належить ОСОБА_2, шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкові ціни на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінок, проведених суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позову посилається на те, що між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 12 жовтня 2007 року укладений кредитний договір № Z012/110/684, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит на суму 390 000 грн. зі сплатою 12,5% річних за користування коштами, зі строком повернення до 11 жовтня 2017 року, та 27 червня 2008 року укладений кредитний договір № Z012/110/301, за умовами якого ОСОБА_2 надано кредит в розмірі 35 000 доларів США зі сплатою 14,75% річних за користуванням коштами, зі строком повернення до 26 червня 2015 року. Однак в порушення умов вищевказаних договорів ОСОБА_2 належним чином не виконує свої зобов'язання з повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування коштами, а тому станом на 01 лютого 2015 року за кредитним договором № Z012/110/684 виникла заборгованість у загальній сумі 637 521,11 грн. та за кредитним договором № Z012/110/301 - у загальній сумі 60 062,38 доларів США. Виконання зобов'язання забезпечено заставою нерухомого майна. Так, 12 жовтня 2007 року та 08 липня 2009 року між банком та відповідачами укладені договори іпотеки, предметами яких є квартири №№41,42 у будинку №9 по вул. Чапаєва в м. Житомирі. Оскільки заборгованість за кредитами не погашена, то банк вправі задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого нерухомого майна.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2015 року позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено. В рахунок погашення заборгованостей у сумі 637 521,11 грн. за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року № Z012/110/684 та у сумі 60 062,38 доларів США за кредитним договором від 27 червня 2008 року № Z012/110/301, звернуто стягнення на предмети іпотеки, а саме на: квартиру №41, що знаходиться за адресою: м. Житомир, вул. Чапаева, № 9, загальною площею 65,1 кв.м., яка належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на підставі свідоцтва на право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду 07 березня 2003 року за №43671, яке зареєстровано в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 26 травня 2004 року за №1223138, та на квартиру №42, що знаходиться у цьому ж будинку, загальною площею 50,5 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. 27 жовтня 2006 року за №16546, який зареєстрований в державному реєстрі правочинів 27 жовтня 2006 року за №1674773 та в Комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 26 лютого 2007 року за №8792, шляхом продажу предметів іпотеки на прилюдних торгах зі встановленням початкових цін на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінок, проведених суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу. Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що судом не застосовано строків позовної давності, хоча про застосування позовної давності заявлено письмово. Безпідставно не закрито провадження у справі в порядку, передбаченому п.2 ч.1ст.205 ЦПК України. Розмір заборгованості ґрунтується на невірному розрахунку. Поза увагою суду залишена обставина, що підтверджує наявність у банка ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази видачі банком кредитних коштів.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідачі неодноразово викликалися в суд за адресою, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Однак кореспонденція повертається за закінченням терміну її зберігання. За таких обставин, відповідачі викликані в суд через оголошення у пресі. З опублікуванням оголошення про виклик відповідачів у номері №32 на шпальтах газети «Урядовий кур'єр» за 18 лютого 2016 року вважається, що відповідачі повідомлені про час і місце розгляду справи (примірник газети приєднаний до матеріалів справи).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що 12 жовтня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № Z012/110/684, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 390 000 грн. під 12,5% річних за користування кредитом, а відповідач зобов'язався повертати тіло кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом згідно з графіком погашення щомісячними платежами до 11 жовтня 2017 року (а.с.29-35 т.1).

Відповідно до п.4.1.1 даного кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язався сплатити банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно з цим договором.

Згодом сторони уклали додаткові угоди до кредитного договору № Z012/110/684 (а.с.36-45 т.1).

Між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 27 червня 2008 року укладений кредитний договір № Z012/110/301, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 35 000 дол. США під 14,75% річних за користування кредитом, а відповідач зобов'язався повертати тіло кредиту та сплачувати проценти за користування кредитом згідно з графіком погашення щомісячними платежами до 26 червня 2015 року (а.с.46-49 т.1).

Відповідно до п.9.1 даного кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та процентів за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

Згодом сторони уклали додаткові угоди до кредитного договору № Z012/110/301 (а.с.50-56 т.1).

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Договором іпотеки від 12 жовтня 2007 року, укладеним між ВАТ Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, забезпечені вимоги іпотекодержателя, що випливають, зокрема, з кредитного договору від 12 жовтня 2007 року № Z012/110/684 та додаткових угод до нього (а.с.21-24 т.1). Предметами іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 65,1 кв.м., яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду 07 березня 2003 року за №43671, яке зареєстроване в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 26 травня 2003 року за р.№1223138, та двокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 50,5 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 27 жовтня 2006 року за р.№16546, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 27 жовтня 2006 року за р.№1674773 та в Комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 26 лютого 2007 року за р.№8792 (п.п.1.1,1.2 договору іпотеки).

Договором іпотеки від 08 липня 2009 року, укладеним між банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5І, забезпечені вимоги іпотекодержателя, що випливають, зокрема, з кредитного договору від 27 червня 2008 року № Z012/110/301 та додаткових угод до нього (а.с.25-28 т.1). Предметами іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_1, загальною площею 65,1 кв.м., яка належить іпотекодавцям на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлового фонду 07 березня 2003 року за №43671, яке зареєстроване в Житомирському обласному державному комунальному підприємстві по технічній інвентаризації 26 травня 2003 року за р.№1223138, та двокімнатна квартира АДРЕСА_2 загальною площею 50,5 кв.м., яка належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. 27 жовтня 2006 року за р.№16546, який зареєстрований в Державному реєстрі правочинів 27 жовтня 2006 року за р.№1674773 та в Комунальному підприємстві «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» Житомирської обласної ради 26 лютого 2007 року за р.№8792 (п.п.1.1,1.2 договору іпотеки).

У матеріалах справи відсутні докази визнання кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів або договорів іпотеки та окремих їх частин (пунктів) недійсними.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2013 року, ухваленим за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, яке ухвалою Апеляційного суду Житомирської області від 18 липня 2013 року залишено без змін, зокрема, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Райффайзен банк Аваль», станом на 02 листопада 2010 року:

- заборгованість за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року №Z012/110/684 в сумі 423 770,24 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 382 882,98 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 37 626,52 грн., штрафних санкцій, нарахованих на тіло кредиту - 737,35 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на проценти за користування кредитом - 2 523,39 грн.;

- заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2008 року № Z012/110/301 в сумі 298 911,38 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 265 948,26 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом - 29 339,99 грн., штрафних санкцій, нарахованих на тіло кредиту - 1 814,18 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на проценти за користування кредитом - 1 808,95 грн. (а.с.329-344 т.1 та а.с.18-19 т.2 цивільної справи №0604/2-270/12 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення боргу).

Цивільна справа №0604/2-270/12 витребувана та оглянута апеляційним судом.

Із мотивувальних частин судових рішень вбачається, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № Z012/110/684 між банком та ОСОБА_3 укладений 12 жовтня 2007 року договір поруки № Z012/110/684, а у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № Z012/110/301 між банком та ОСОБА_3 укладений 27 червня 2008 року договір поруки № Z012/110/301.

Доводи апеляційної скарги щодо закриття провадження у справі в порядку, передбаченому п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України, спростовуються наступним.

Відповідно до змісту п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.

Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав закривати провадження у справі.

У пункті 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

У даному випадку набрало законної сили рішення суду про стягнення заборгованості за кредитними договорами у солідарному порядку з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3

Заборгованість за спірними кредитними договорами не погашена, рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2013 року не виконано (а.с.10-21 т.2).

Позивач не обмежений у праві звернутися з позовом про задоволення вимог за рахунок заставленого нерухомого майна.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2013 року набрало законної сили, але ухвалено з приводу спору про інший предмет та з інших підстав ніж у даній справі. Так, предметом даного спору є звернення стягнення на предмет іпотеки, а предметом іншої справи було стягнення заборгованості. У першому випадку правовою підставою звернення є укладення договорів іпотеки, а у другому випадку - було укладення договорів поруки.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України у постанові від 04 вересня 2013 року у справі №6-73цс13, наявність судового рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум шляхом звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно.

За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано та законно відмовив у закритті провадження у даній справі, оскільки рішення, що ухвалене у справі №0604/2-270/12, не є тотожним щодо предмету та підстави спору.

Посилання в апеляційній скарзі на те, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази видачі банком кредитних коштів спростовуються наступним.

Так, не спростовані заяви ОСОБА_2 про видачу кредитних коштів (а.с.25-31 т.2).

Виконання позивачем своїх зобов'язань за спірними кредитними договорами щодо надання ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується також меморіальними ордерами №№ 6,1,2043,11,1,50,1,1,1,1 від 12 жовтня 2007 року на суму 130 000 грн., від 31 жовтня 2007 року на суму 25 000 грн., від 08 листопада 2007 року на суму 25 000 грн., від 16 листопада 2007 року на суму 30 000 грн., від 14 грудня 2007 року на суму 15 000 грн., від 23 січня 2008 року на суму 40 000 грн., від 27 лютого 2008 року на суму 20 000 грн., від 30 січня 2008 року на суму 25 000 грн., від 02 квітня 2008 року на суму 30 000 грн., від 10 квітня 2008 року на суму 50 000 грн. та меморіальним валютним ордером від 02 липня 2008 року на суму 35 000 дол. США (а.с.17-20 т.1).

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст.61 ЦПК України).

У мотивувальній частини рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що банк за кредитним договором № Z012/110/684 надав ОСОБА_2 кредитні кошти в розмірі 390 000 грн., а за кредитним договором від №Z012/110/301 - кредитні кошти у розмірі 35 000 дол. США.

Заявами від 01 червня 2009 року, від 24 вересня 2009 року та від 30 жовтня 2009 року ОСОБА_2 просив банк надати кредитні канікули за спірними кредитними договорами (а.с.33-35 т.2).

Окрім того, сам по собі факт існування рішення суду про стягнення заборгованості за спірними кредитними договорами, яке набрало законної сили, доводить надання банком ОСОБА_2 кредитних коштів, оскільки невиконання такого обов'язку унеможливлювало б стягнення заборгованості та виключало б необхідність для позичальника звертатися до банку з заявами про реструктуризацію боргу.

Доводи апеляційної скарги відносно залишення поза увагою суду обставини щодо наявності у банка ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті не змінюють висновків суду першої інстанції, оскільки відповідно до дозволу Національного Банку України №10-4 та додатку до нього від 11 жовтня 2006 року на час надання кредитів банк мав право здійснювати операції з валютними цінностями (а.с.6-9 т.2).

Окрім того, наявність чи відсутність у банка ліцензії на видачу кредиту в іноземній валюті не звільняє позичальника від обов'язку щодо повернення коштів.

Сторони встановили строки виконання окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів). Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст.253 ЦК України).

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (ч.1 ст.261 ЦК України).

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується з певним моментом (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Оскільки умовами кредитних договорів передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок позичальника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право банка вважається порушеним з моменту недотримання ОСОБА_2 строку погашення кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Однак відповідно до ч.2 ст.264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується ( ч.3 ст.264 ЦК України).

Пред'явленням позову в справі про стягнення заборгованостей за спірними кредитними договорами (рішення Богунського районного суду м. Житомира від 23 квітня 2013 року про стягнення заборгованості за кредитними договорами №№ Z012/110/684, Z012/110/301 у солідарному порядку з позичальника - ОСОБА_2 та поручителя - ОСОБА_3.), банк перервав позовну давність. Після переривання перебіг строку позовної давності почався заново.

Вимогою від 28 листопада 2014 року банк змінив строк виконання зобов'язання, оскільки вказав, що заборгованість за спірними кредитними договорами має бути погашена протягом 30 днів (а.с.62-77 т.1). Вимога направлена відповідачам 22 грудня 2014 року, а з позовом банк звернувся до суду 23 лютого 2015 року (а.с.81 т.1), тобто у межах строку позовної давності.

Окрім того, банк пов'язує перебіг позовної давності за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки з часом, коли йому стало відомо, що рішення суду від 2013 року є невиконаним у зв'язку з відсутністю у боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 коштів та іншого майна.

Пеня на тіло кредиту та на проценти за користування кредитними коштами за кредитними договорами №№ Z012/110/684, Z012/110/301 нарахована за рік.

Вищевикладеним спростовуються доводи апеляційної скарги відносно не застосування судом першої інстанції строків позовної давності.

Розміри заборгованостей за кредитними договорами доводяться довідками (а.с.15,16 т.1) та розрахунками (а.с.38-49 т.2).

Так, за кредитним договором №Z012/110/684 з 10 грудня 2007 року до 06 січня 2010 року позичальником повернуто тіло кредиту на суму 18 727,30 грн., а за кредитним договором №№Z012/110/301 з 30 липня 2008 року до 31 грудня 2009 року - повернуто тіло кредиту на суму 2 987,25 дол. США.

За заявою ОСОБА_2 31 липня 2009 року проведено капіталізацію заборгованості за кредитними договорами та укладено додаткові угоди до кредитних договорів. За таких обставин, заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №Z012/110/684 склала 382 882,98 грн. (390 000 -18 727,30 = 371 272,70 грн.; 371 272,70 грн. + 11 610,28 (капіталізація) = 382 882,98грн.), а заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором №Z012/110/301 - 33 589,08 дол. США (35 000 - 2 987,25 = 32 012,75 дол. США; 32 012,75 + 1 576,33 (капіталізація) = 33 589,08 дол. США).

Проценти за користування кредитними коштами нараховані у межах загального трирічного строку позовної давності та за кредитним договором №Z012/110/684 складають 241 525,18 грн., а за кредитним договором №Z012/110/301 - 24 812,70 дол. США.

Пеня нарахована у межах спеціального річного строку позовної давності та склала: за кредитним договором №Z012/110/684: нарахована на тіло кредиту - 6 768,51 грн. та нарахована на проценти за користування кредитом - 6 344,44 грн.; за кредитним договором №Z012/110/301: нарахована на тіло кредиту - 1 003,85 дол. США (еквівалент 16 220,01 грн.) та нарахована на проценти за користування кредитом - 656,75 дол. США (еквівалент 10 611,63 грн.).

Детальні розрахунки заборгованості, виконані банком, містяться в матеріалах справи.

З метою сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи апеляційний суд роз'яснював особам, які брали участь у справі, їх права та обов'язки, попереджав про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій.

Клопотання про призначення експертизи не заявлено.

За таких обставин, розрахунки заборгованостей за кредитними договорами не спростовані, а доводи апеляційної скарги щодо невірного нарахування заборгованостей за кредитними договорами безпідставні.

Відповідно до роз'яснень, які надані судам у п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», резолютивна частина рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності \незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

У резолютивній частині рішення суд першої інстанції, вказавши загальний розмір вимог, не зазначив його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предметів іпотеки.

Відповідно до ст.309 ЦПК України колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції, зазначаючи, з чого складаються загальні суми заборгованостей за кредитними договорами №№Z012/110/684, Z012/110/301.

Згідно з умовами кредитних договорів пеня повинна зазначатися у грошовій одиниці України - гривні і у тому разі, якщо кредит надався в іноземній валюті.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції щодо решти рішення суду першої інстанції, а тому у решті рішення залишається без змін.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 15 жовтня 2015 року змінити, виклавши перші речення другого та третього абзаців у наступній редакції: «У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 12 жовтня 2007 року №Z012/110/684 у сумі 637 521,11 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 382 882,98 грн.; заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 241 525,18 грн.; заборгованості за пенею, нарахованою на тіло кредиту, у сумі 6 768,51 грн.; заборгованості за пенею, нарахованою на проценти за користування кредитом, у сумі 6 344,44 грн. та погашення заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2008 року №Z012/110/301 у сумі 58 401,78 дол. США і 26 831,64 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 33 589,08 дол. США; заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 24 812,70 дол. США; заборгованості за пенею, нарахованою на тіло кредиту, у сумі 16 220,01 грн.; заборгованості за пенею, нарахованою на проценти за користування кредитом, у сумі 10 611,63 грн. звернути стягнення на предмети іпотеки:»

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді: