Рішення № 56648156, 16.03.2016, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/14915/15-ц

2/201/622/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Демидової С.О.

за участю секретаря Пєронкова М.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що 10 вересня 2015 року йому стало відомо про те, що Жовтневим відділом державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області 03 серпня 2015 року відкрито виконавче провадження за № 48310894 на виконання виконавчого напису № 218, який видано 29 липня 2015 року приватним нотаріусом ДМНО ОСОБА_3 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 2 424 400 гривень. До вересня 2015 року ані копії постанови про відкриття провадження, ані постанови про накладення арешту на майно боржника та заборони його відчуження, ані копії самого виконавчого напису позивач не отримував. Тому позивач пославшись на порушення приватним нотаріусом ст.ст. 88, 89 Закону України «Про нотаріат» та п. 2.3, п. 2 глави 16 порядку вчинення нотаріальних дій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 від 29 липня 2015 року, який зареєстрований в реєстрі за № 218 та зобовязати Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції закрити виконавче провадження № 48310894 про примусове виконання виконавчого напису № 218, виданого 29 липня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського округу ОСОБА_3 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суми боргу в розмірі 2424,400 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення позовних вимог пославшись на їх необґрунтованість та безпідставність .

Приватний нотаріус Дніпропетровського МНО ОСОБА_3 в судове засідання не з*явилася надала суду письмові заперечення в яких послалася, що вона діяла згідно норм діючого законодавства, просила в задоволенні позовних вимог відмовити та розглянути справу за її відсутності.

Представник Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області в судове засідання не з*явився про день, час та місце слухання справи були повідомленні належним чином, причин неявки суду не повідомили.

Вислухавши думку сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволення з наступних підстав.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло - не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року.

Стаття 89 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що у виконавчому написі повинні зазначатися:

дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

найменування та адреса стягувача;

найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

строк, за який провадиться стягнення;

суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

дата набрання юридичної сили;

строк пред'явлення виконавчого напису до виконання .

Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

Судом встановлено, що 30 листопада 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір позики, що посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського MHO ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі під № 2691 /а.с.16/. Відповідно до вказаного договору ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_1 прийняв грошові кошти у розмірі 887 000 грн., що були еквівалентними 110 000 доларів США. Згідно Пункту 2 Договору сторони домовилися про наступне, що суму грошей в гривнях України, еквівалентну 110 000 доларів США за курсом встановленим НБУ на дату повернення позики, ОСОБА_1 зобов'язався повернути ОСОБА_2 готівкою в строк до 01 лютого 2013 року. Грошові кошти того ж дня були передані позивачу, що підтверджується розпискою від 30 листопада 2011 року /а.с. 81/ .

Як зазначено у п. 5 цього ж Договору позики, у випадку не повернення Позичальником позичених грошових коштів до 01 лютого 2013 року, Позикодавець вправі стягнути заборгованість в безспірному порядку.

Документом, що підтверджує безспірність заборгованості Позичальника та встановлює прострочення виконання зобов'язання є розписка.

Так, як ОСОБА_1 у визначений термін грошові кошти ОСОБА_2 не повернув, останній звернувся до приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3 для вчинення виконавчого напису.

Відповідно пп. 1.1. п. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до п. 1 розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999р. № 1172 , для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно , подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів);

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.

А для здійснення виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються наступні документи: а) оригінал нотаріального іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчену копію договору, що встановлює основне зобов'язання; в) засвідчену стягувачем копію письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разу його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) інші документи.

Так, ОСОБА_2 було подано нотаріусу докази існування безпірної заборгованості оригінал Договору позики від 30 листопада 2011 року та оригінал розписки від 30 листопада 2011 року, посилання позивача на неподання копії вимоги про усунення порушення виконання зобов*язання є безпідставної, оскільки вона передбачена для вчинення виконавчого напису за іпотечними договорами, та не передбачена для вчинення виконавчого напису за іншими договорами, що передбачають сплату грошових сум, не забезпеченими іпотекою.

Згідно з пп. 3.1. пункту 3 глави 16 Порядку нотаріус вчиняє виконавчі написи:

*якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої

відповідальності боржника перед стягувачем;

*за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у

відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному.

29 липня 2015 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, було вчинено виконавчий напис на Договорі позики за реєстровим № 218, та запропоновано стягнути з ОСОБА_1 2 424 400 грн., що еквівалентом 110 000 доларам США.

01 серпня 2015 року ОСОБА_2 направив на адресу ОСОБА_1 виконавчий напис, який був отриманий останнім 10 серпня 2015 року /а.с.82/

30 липня 2015 року з метою примусового виконання напису ОСОБА_5 звернувся до Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ з заявою про відкриття виконавчого провадження. 03 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48310894 та надано строк для самостійного виконання вимог виконавчого документа.

У відповідності до положеньстатті 212 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, а саме доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи вищенаведене суд вважає позовні вимоги ОСОБА_6 не обґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити на підставі ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 57-61, 76, 88, 169, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню та зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.О. Демидова